Ухвала

від 13.11.2014 по справі 813/7113/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 р. Справа № 876/13447/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (позивача) Дорош А. Б.

представника позивача Мельника С. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі №813/7113/13 - а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Мінхододів у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000832210 від 16 вересня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій на 750 032 гривні, в тому числі: на 500 021 гривню - за основним платежем та на 250 011 гривень - за штрафними санкціями.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки перевірки, на підставі яких було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, не відповідають фактичним обставинам здійснення фінансово - господарської діяльності за період, що охоплений перевіркою. До перевірки позивачем були представлені належно складені первинні документи, які відображають характер та суть господарських операцій позивача з контрагентом і, відповідно, підтверджують факт придбання товару у ТзОВ ПТП «Укрпрогрес». При цьому позивач зазначає, що окремі недоліки в оформленні документів не можуть бути підставою для висновків про нереальність господарських операцій , якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентом підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, які повністю відповідають вимогам, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, позивач зазначає, що законодавство не містить жодних норм щодо здійснення перевезень вантажів лише за умови обов'язкового застосування перевізником товарно - транспортних накладних.

Відповідачем подано письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких в ході перевірки виявлено порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, що у своє чергу призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток. Відповідач посилається на встановлений в ході перевірки факт нікчемності правочинів між позивачем та ТзОВ ПТП «Укрпрогрес», так як операції із придбання товару фактично не відбувалося, товар не перевозився і не зберігався. Оскільки в даному випадку відбувалося тільки документальне оформлення господарської діяльності без її фактичного здійснення, позивачем безпідставно включено до складу витрат вартість придбаних товарів у ТзОВ ПТП «Укрпрогрес».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000832210, прийняте відповідачем 16 вересня 2013 року.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що позивачем не представлено до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару із зазначенням місця навантаження та розвантаження товарно - матеріальних цінностей. Тобто, у відповідності до ст. 44 Податкового кодексу України слід вважати, що такі документи відсутні. Оскільки витрати на придбання товару за нікчемним правочином були безпідставно віднесені до витрат підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток. Проте, судом першої інстанції не були враховані зазначені обставини, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) , підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Представник позивача не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень і підстави для її скасування і, відповідно, для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вказано в акті перевірки, а також не доведено суду, в чому саме полягає безтоварність господарських операцій, та яким чином встановлено вказане порушення, адже договори між контрагентами недійсними не визнавались. В акті перевірки не надано належної оцінки первинним документам, а висновок податкового органу ґрунтується на припущеннях. За таких обставин відсутні об'єктивні факти, які можуть підтверджувати недобросовісність виконання господарських операцій та їх безтоварність. Отримання товарно - матеріальних цінностей від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» здійснювалось уповноваженою особою, штатний розпис підтверджує наявність у позивача персоналу, необхідного для проведення розвантажувально - навантажувальних робіт. Отримані від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» товари зберігались на складі, який орендується позивачем у ВАТ «Львівський завод комунального устаткування» на підставі договору оренди приміщень і факт зберігання отриманих товарів на складі позивача підтверджується відомостями по товарах на складах та матеріалами інвентаризації товарів на складі, проведеної на підставі наказу.

За висновком суду першої інстанції твердження відповідача про відсутність факту поставки товару у зв'язку з відсутністю товарно - транспортних накладних спростовується листом контрагента про факт доставки товарно - матеріальних цінностей позивачу з інформацією про транспортні засоби.

Також, суд першої інстанції наголосив на тому, що при проведенні планової виїзної перевірки позивача відповідач не витребовував та не досліджував первинні та бухгалтерські облікові документи щодо укладених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» зареєстроване 15 грудня 2003 року за №19458 як юридична особа, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Серії АВ №377305 від 08 липня 2013 року.

На підставі направлень від 12 серпня 2013 року за №№103 - 106 та наказу №90 від 30 липня 2013 року відповідачем із 12 по 23 серпня 2013 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року, за результатами якої 02 вересня 2013 року складено Акт перевірки за №150/22 - 10/32800294.

Згідно змісту вказаного акта, в ході перевірки виявлено порушення позивачем п.138.4 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на прибуток на суму 500 021 гривня, у тому числі за 4 квартал 2013 року - на суму 500 021 гривні

Як зазначає відповідач, заниження податку на прибуток мало місце у зв'язку із безпідставним включенням позивачем до складу витрат вартість придбаних товарів у ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» на загальну суму 2 381 051 гривня, оскільки у даному випадку мало місце тільки документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбувалися.

На підставі висновків перевірки відповідачем 16 вересня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000832210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на прибуток підприємств і організацій» на суму 750 032 гривні, у тому числі: на 500 021 гривню - за основним платежем та на 250 011 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами також встановлено, що позивач протягом перевіреного періоду згідно з укладеним договором перебував у господарських правовідносинах із ТзОВ ПТП «Укрпрогрес». Зокрема, 05 січня 2012 року позивачем, як Покупцем, укладено договір купівлі - продажу №2 із ТзОВ ПТП «Укрпрогрес», як Продавцем, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього у термін, визначений п. 3 цього Договору.

Протягом 2012 року ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» здійснював поставку товару позивачу, про що були виписані видаткові та податкової накладні .

Оплата за отримані товарно - матеріальні цінності проведено позивачем у повному обсязі згідно з виписками банку по особовому рахунку ТзОВ «Укрпромсвіт» №26009799976664. Отримані від контрагента товарно - матеріальні цінності оформлені на склад позивача.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

У відповідності до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції відображена у відповідних нормах Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 ст.138 вказаного Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.2, 2.4 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору купівлі - продажу представлено суду видаткові та податкові накладні, банківські виписки, які були досліджені судом першої інстанції та детально описані в оскаржуваному судовому рішенні.

Також, згідно представленого штатного розпису у позивача наявний персонал для здійснення господарської діяльності у тому числі і для здійснення розвантажувально - навантажувальних робіт, а також представлено докази ведення складського обліку поставлених товарів. Отримані від ТзОВ ПТП «Укрпрогрес» товарно - матеріальні цінності зберігались у приміщенні складу, яке позивач орендує у ВАТ «Львівський завод комунального устаткування» на підставі договору №17 - ор 12 на оренду приміщень від 28 грудня 2011 року і використання даного приміщення підтверджено актами здачі - прийняття робіт виписками з банку про оплату послуг з оренди.

Тобто, в судовому засіданні підтверджено правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку доведенням реальності господарських операцій із ТзОВ ПТП «Укрпрогрес».

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти позову, положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів апеляційного суду вважає, що представлені позивачем первинні документи, а також обставини, які характеризують господарську діяльність позивача та його контрагента підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом згідно укладеного договору, а тому підтверджується і правильність формування податкових зобов'язань.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності товарно - транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про помилковість висновку суду першої інстанції в оцінці доказів і, відповідно про незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки товаро - транспортна накладна є однією із рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно - транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Крім цього, позивачем представлено дані ( лист від 14 жовтня 2013 року, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів) про наявність у контрагента у власності транспортних засобів, якими здійснюється доставка товарно - матеріальних цінностей покупцям.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних та обґрунтованих висновків, а оспорюване податкове повідомлення - рішення прийняте без дотримання та урахування принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі №813/7113/13 - а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромсвіт» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 17 листопада 2014 року.