Постанова

від 15.10.2013 по справі 820/5708/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

15 жовтня 2013 р. справа № 820/5708/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Водолажської В.Ю.,

представника відповідаіча - Дубрової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКСТІЛ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКСТІЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07 червня 2013 року № 0001170221, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток за основним зобов'язанням на 36033,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07 червня 2013 року № 0001180221, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 31334,00 грн.;

- стягнути з Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКСТІЛ" суму судового збору в розмірі 673,67 грн.

У зв'язку із закінченням реорганізації Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, первинного відповідача судом було замінено на належного відповідача - правонаступника Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 30.04.2013 р. № 2393/22.1-04/36986492 "Про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «МАРКСТІЛ» (код ЄДРПОУ 36986492) за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2013 р.", відповідачем 07.06.2013 р. винесені податкові повідомлення - рішення № 0001170221 та № 0001180221.

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення від 07.06.2013 р. № 0001170221 та № 0001180221 такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "МАРКСТІЛ" зареєстроване Виконавчим комітетом харківської міської ради 09.02.2010 р., перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 22.02.2010 р. за № 399, зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.08.2010 р. № 100294584.

Згідно довідки серії АА № 676425, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач має наступні види діяльності за КВЕД-2010: оптова торгівля металами та металевими рудами; неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; комп'ютерне програмування; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; консультування з питань комерційної діяльності й керування (т. 1 а.с. 199).

Фахівцями Основ'янської МДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «МАРКСТІЛ» за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2013 р. За результатами перевірки складено акт від 30.04.2013 р. № 2393/22.1-04/36986492 (т. 1 а.с. 14-66).

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ "МАРКСТІЛ", зокрема серед іншого:

- перевіркою ТОВ «МАРКСТІЛ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «ТД «Лайнер» (код 33184456);

- п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у сумі 36033,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року в сумі 36033,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року в сумі 36033,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 36033,00 грн.;

- ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХIV, пункт 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно - правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44 з п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 31333,00 грн., у т.ч. за червень 2011 року у сумі 31333,00 грн. (т. 1 а.с. 66).

На підставі висновків акту перевірки 07.06.2013 р. Основ'янською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001180221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 31334,00 грн., з яких 31333,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0001170221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 36033,00 грн. за основним платежем (т. 1 а.с. 77, 78).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ «ТД «Лайнер» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку Основ'янської МДПІ було покладено відомості з акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 4227/23-3/33184456 від 02.11.2011 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговельний Дім «Лайнер» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011 року", яким встановлена відсутність факту реального здійснення підприємством господарської діяльності за червень 2011 року.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ «МАРКСТІЛ» з ТОВ «ТД «Лайнер», які виконувались в червні 2011 року, мають ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді (червень 2011 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТД «Лайнер». Між ТОВ «МАРКСТІЛ» (Покупець) та ТОВ «ТД «Лайнер» (Продавець) 04.05.2011 р. був укладений договір поставки № 20110504, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію технічного призначення (в асортименті: металопродукція, металопрокат, труби сталеві, труби пластикові, а також комплектуючі до них), а Покупець зобов'язаний оплатити і прийняти товар, в асортименті та в строки, встановлені цим договором. Згідно п. 1.2 договору, за додатковою заявкою Покупця Продавець виконує роботи по передпродажній підготовці товарів, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи згідно виставленого акта приймання-передачі робіт або авансовим платежем згідно даного договору (т. 1 а.с. 79).

Матеріали справи містять: податкові накладні (т. 1 а.с. 81, 82), акт здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 87).

Згідно податкових накладних № 422 від 23.06.2011 р. та № 359 від 21.06.2011 р., ТОВ «ТД «Лайнер» були виконані роботи по передпродажній підготовці товарів на загальну суму 156666,67 грн. (без ПДВ).

Також, згідно наявного в матеріалах справи акту здачі-прийняття робіт, ТОВ «ТД «Лайнер» були виконані роботи по передпродажній підготовці товарів у травні-жовтні 2011 року, а саме: сортування і відбраковування товару після транспортування або порушення умов зберігання, коли якась його частина ушкодилася; зачистка залишків металевого лиття; видалення надлишків олії на товарі дрантям і папером обтиральним; комплектація замовлень - з коробів перекладаються в споживчі упаковки, комплектуються за асортиментом і знову упаковуються в тару для транспортування; додавання додаткової інформації на споживчих упаковках і т.п.; маркування товару - наклейка стікерів зі споживчою інформацією.

Проте суду не надано жодних відомостей щодо наявності у ТОВ «ТД «Лайнер» необхідних умов, фізичних та технічних можливостей, засобів на виконання робіт за вказаним договором, штату працюючих осіб, тощо. Крім того, суду не доведена будь-яка необхідність у виконанні робіт на суму, яка є досить суттєвою. Отже, суду не доведена наявність необхідних фізичних та технічних можливостей для виконання робіт за договором, необхідність їх виконання для використання у власній господарській діяльності.

При проведенні аналізу податкової звітності з ПДВ підприємства ТОВ «ТД «Лайнер», судом встановлено, що операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів, а саме обсяги постачання (без ПДВ) у травні 2011 року склали 12242102,00 грн., ПДВ - 2448420,00 грн., у червні 2011 року - відповідно 21449571,00 грн., ПДВ - 4289914,00 грн. (т. 2 а.с. 24, 33). Згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, у травні - червні 2011 року одним із покупців товарів (робіт, послуг) ТОВ «ТД «Лайнер» був позивач.

Згідно декларації з податку на прибуток ТОВ «ТД «Лайнер» за 2 квартал 2011 року, сума доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, склала 2090000,00 грн., сума витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, склала 2045020,00 грн. (т. 2 а.с. 40).

Відповідно до наданого підприємством ТОВ «ТД «Лайнер» до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, на підприємстві зазначено кількість працюючих осіб у 2 кварталі 2011 року - 1 штатний працівник.

Також, згідно листа Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 27.09.2013 р., у 1-3 кварталі 2011 року ТОВ «ТД «Лайнер» додатки АМ до податкових декларацій з податку на прибуток не подавало, що свідчить про відсутність основних фондів на підприємстві (т. 2 а.с. 17).

Отже, суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників вказаного підприємства за відсутності основних фондів не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства з багатомільйонним оборотом. Для виконання робіт за договором від 04.05.2011 р. необхідно мати в наявності певні технічні можливості та значний штат працівників. Крім того, суду не доведена необхідність виконання зазначених робіт

На підставі викладеного, суд вважає неможливим здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Лайнер», та вважає їх здійснення позивачем з метою штучного формування валових витрат та штучного формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, за відсутності належних первинних документів, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Таким чином, враховуючи ознаки нереальності здійснення ТОВ «ТД «Лайнер» господарської діяльності, ТОВ «МАРКСТІЛ» під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ТД «Лайнер» , не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне вчинення правочину, виконання його умов в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 07.06.2013 р. № 0001170221 та № 0001180221 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень -рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКСТІЛ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 21.10.2013 р.

Суддя Сагайдак В.В.