Рішення

від 14.10.2013 по справі 910/14212/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14212/13 14.10.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І

Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 77 932,53

грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача: Шмаров О.Б.- дов. № б/н від 13.08.2013 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг» про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу 77 932,53 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.07.2012 р. на дорозі Київ-Харків на 219 км.+220 м. о 06 годині 30 хвилин за участю транспортних засобів «ВАЗ 21043», державний номер АА3421АМ, що належить ТОВ «Абсолют Інжиніринг», під керуванням Барашкіна Олександра Борисовича, та транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, що належить ТОВ «МТІ», під керуванням Поночевного Я.М.

Ухвалою суду від 26.07.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/14212/13 та призначено її розгляд на 11.09.13 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2013 р. повідомив, що не всі документи у підтвердження позовних вимог у нього є в наявності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.07.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 02.08.2013 р. ухвали про порушення провадження у справі, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Зважаючи на те, що у рамках даної справи підлягає встановленню обставина, яким саме чином, на якій підставі та у якому порядку здійснювалася виплата в порядку регресу позивачу страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АВ 2846389 у розмірі 50 000, 00 грн., то господарський суд дійшов висновку, що рішення у даній справі стосується прав та обов'язків зазначено страхової компанії.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Враховуючи наведене, господарський суд визнав за необхідне за власною ініціативою залучити ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та враховуючи необхідність витребувати у позивача додаткові докази у справі ухвалою суду від 11.09.2013 р. відклав розгляд справи до 30.09.2013 р.

Через відділ діловодства суду 25.09.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.09.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.09.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 23.09.2013 р. ухвали, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.09.2013 р., яке підтверджує отримання відповідачем 23.09.2013 р. ухвали, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав

Дослідивши подані позивачем документи, суд встановив, що позивачем направлено копію позовної заяви третій особі на адресу: м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, в той час як юридичною адресою третьої особи є: м. Київ, вул. Рейтарська, 37.

Враховуючи наведене, представник позивача заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Розглянувши вищезазначене клопотання представника позивача, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.09.2013 р. розгляд справи було відкладено та призначено на 14.10.2013 р. о 9 год. 00 хв.

У судовому засіданні 14.10.2013 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які були залучені до матеріалів справи.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи, представник позивача повідомив, що ним подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 14.10.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2012 р. на дорозі Київ-Харків на 219 км.+220 м. о 06 годині 30 хвилин за участю транспортних засобів «ВАЗ 21043», державний номер АА3421АМ, що належить ТОВ «Абсолют Інжиніринг», під керуванням Барашкіна Олександра Борисовича, та транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, що належить ТОВ «МТІ», під керуванням Поночевного Я.М., сталася дорожньо-транспортна пригода.

Барашкін О.Б., керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21043», державний номер АА3421АМ, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням автомобіля та допустив його виїзд на смугу зустрічного руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, під керуванням Поночевного Я.М., чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, та скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України.

Про наведене свідчить довідка ДАІ №118 від 20.07.2012 р., відомість № 9040290 про дорожньо-транспортну пригод, сформовану станом на 04.12.2012 р. та постанова про закриття кримінальної справи щодо померлого, винесена ст. слідчим ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області майором міліції Забарою Ю.А. 10 вересня 2012 р., відповідно до якої вбачається вина Барашкіна О.Б. у скоєному ДТП.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою про закриття кримінальної справи щодо померлого, винесеною ст. слідчим ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області майором міліції Забарою Ю.А. 10 вересня 2012 р., у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Із вищезазначеної постанови вбачається вина Барашкіна О.Б.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, під керуванням Поночевного Я.М.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МТІ» (страхувальник) було укладено Договір страхування автотранспорту №CAS0013646 від 22.09.2011 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

29.08.2012 р. представником ЗАТ «Український центр після аварійного захисту «Експерт-Сервіс» Таракановим Ю.Ю. було складено Протокол огляду колісного транспортного засобу № 7485, 30.08.2012 р. було складено Висновок № 7485 експертного дослідження, а 11.09.2012 р. - Висновок № 7485/2 експертного дослідження.

На підставі повідомлення про настання страхового випадку по страхуванню автомобіля та відповідальності автовласників від 23.07.2012, Висновку № 7485 експертного дослідження та Висновку № 7485/2 експертного дослідження, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 1500007607 від 09.11.2012 р. транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, та встановлена сума страхового відшкодування у розмірі 127 932 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 53 коп.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування автотранспорту №CAS0013646 від 22.09.2011 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 4622 від 13.11.2012 р. 127 932,53 грн. страхового відшкодування ТОВ «МТІ».

Враховуючи те, що винною особою у скоєнні ДТП, що вбачається з постанови про закриття кримінальної справи щодо померлого, винесеної ст. слідчим ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області майором міліції Забарою Ю.А. 10 вересня 2012 р, є Барашкін О.Б., який керував автомобілем «ВАЗ 21043», державний номер АА3421АМ, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем марки «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА.

З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» на підставі договору страхування автотранспорту № CAS0013646 від 22/09/2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.07.2012 р. на дорозі Київ-Харків на 219 км.+220 м. о 06 годині 30 хвилин виплатило страхове відшкодування ТОВ «МТІ» - власника автомобіля «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ВАЗ 21043», державний номер АА3421АМ, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка».

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» було відправлено заяву на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу вих. №3968/320 КБ від 01.02.2013 р., в якій позивач просив сплатити третю особу грошову суму у розмірі 127 932,53 грн.

Проте відповідно до полісу № АВ/2846389 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між третьої особою та відповідачем, ліміт відповідальності (страхова сума) за шкоду, заподіяну майну встановлювався в розмірі 50 000,00 грн.

Третя особа належним чином виконала свої зобов'язання перед позивачем та 20.02.2013 р. сплатила на рахунок позивача 50 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується платіжним дорученням №005356 від 20.02.2013 р.

Оскільки позивачем не отримано всю суму страхового відшкодування в порядку регресу (127 932,53 грн.), а лише частину (50 000,00 грн.), то решту (77 932,53 грн.) позивач мав намір стягнути в порядку регресу з відповідача, оскільки особа - Барашкін О.Б., винен у скоєнні ДТП, внаслідок чого був пошкоджений транспортний засіб «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, працював на посаді інженера Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг» і перебував у відрядженні в м. Суми.

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг» про стягнення шкоди у розмірі 77 932,53 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.07.2012 р. на дорозі Київ-Харків на 219 км.+220 м. о 06 годині 30 хвилин за участю транспортних засобів «ВАЗ 21043», державний номер АА3421АМ, що належить ТОВ «Абсолют Інжиніринг», під керуванням Барашкіна Олександра Борисовича, та транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, що належить ТОВ «МТІ», під керуванням Поночевного Я.М.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою -роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території работодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Позивач пояснив суду, що Барашкін О.Б. перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг» під час здійснення ДТП, що засвідчено у постанові про закриття кримінальної справи щодо померлого, винесена ст. слідчим ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області майором міліції Забарою Ю.А. 10 вересня 2012 р.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Полісом ПрАТ «СК «Уніка» обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2846389 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000,00 грн. та франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи, що третя особа виплатила позивачу 50 000,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, то залишилось ще 77 932,53 грн.

Позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг» претензію про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) (вих. № 4199/320 КБ від 06.03.2013 р.) за полісом № АВ/2846389 в порядку регресу, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» щодо стягнення 77 932,53 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.07.2012 р. на дорозі Київ-Харків на 219 км.+220 м. о 06 годині 30 хвилин за участю транспортних засобів «ВАЗ 21043», державний номер АА3421АМ, що належить ТОВ «Абсолют Інжиніринг», під керуванням Барашкіна Олександра Борисовича, та транспортного засобу «Mersedes Benz», державний номер АА3605СА, що належить ТОВ «МТІ», під керуванням Поночевного Я.М.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Інжиніринг» (вул. Каунаська, 13, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 33106960) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 25395057) 77 932 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 53 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 18.10.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.