Ухвала

від 14.10.2013 по справі 2а-3833/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/76805/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Владимиров А.В., Прокоп'єв К.Є.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012

у справі № 2-а-3833/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Нова"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 №0001192330 та №0001212330.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2011, складений акт перевірки № 202/23-304/35701461 від 17.02.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим донараховано по податку на прибуток 1055330,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009 року - 936,00 грн., 1 квартал 2010 року - 14330,00 грн., 4 квартал 2010 року 2010 року - 99302,00 грн., 1 квартал 2011 року - 248565,00 грн., 2 квартал 2011 року - 98130,00 грн., 3 квартал 2011 року - 594067,00 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано по податку на додану вартість (ПДВ) суму 66032,00 грн., у т.ч. за березень 2010 року - 749,00 грн., червень 2010 року - 64983,00 грн. та лютий 2011 року - 300,00 грн.

За висновками акта перевірки, вказані вище порушення відповідач пов'язує з нікчемністю угод, укладених між позивачем з ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина», ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «ВАККО», ТОВ фірма «Валісей», ТОВ «Торговий дім Біг-фільтр Україна». Даний висновок податковим органом зроблено з урахуванням інформації наявної в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інформації отриманої від інших податкових органів.

На підставі акта перевірки, податковим органом 05.03.2012 прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0001192330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1083973,00 грн., з яких: 1055330,00 грн. - за основним платежем та 28643,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001212330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 82466,00 грн., з яких: 66032,00 грн. - основний платіж, 16434,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина», ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «ВАККО», ТОВ фірма «Валісей», ТОВ «Торговий дім Біг-фільтр Україна» (як продавцями) було укладено ряд договорів поставки металовиробів та інших товарів. Позивачем направлялися на адресу продавців заявки про необхідність поставки вказаної продукції.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем з вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Придбані позивачем товари оприбутковані ним відповідно до прибуткових накладних, даних складського обліку та використані в безпосередній господарській діяльності, передані у виробництво, а також частково реалізовані.

Крім того, матеріали справи свідчать, що у власності позивача знаходяться виробничі приміщення за адресою: пров. Метизний, 10, м. Харків (а.с. 204-208, т. 5; 110-118, т. 10), а також наявні основні засоби, що дозволяють позивачу здійснювати діяльність з виробництва з використанням придбаних товарів (а.с. 209-212, т. 5).

Як було вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в акті перевірки не спростовано фактів виконання умов вищенаведених договорів між позивачем та вказаними контрагентами, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, як і їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Опт-Торгспецзапчастина», ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «ВАККО», ТОВ фірма «Валісей», ТОВ «Торговий дім Біг-фільтр Україна», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з даними підприємствами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату поставки товару, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.02.2012.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль