Рішення

від 18.10.2013 по справі 249/4729/13-ц

ШАХТАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 249/4729/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 жовтня 2013 р. м.Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого Стріжакової Г.В.

при секретарі Лисенко Л.О., Абдуллаєвій О.Ю., Долинській Я.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті м. Шахтарськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлово-Іванівської сільської ради Шахтарського району Донецької області, треті особи: приватний нотаріус Шахтарського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційна служба Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області, бюро технічної інвентаризації м. Шахтарська, про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку. Свої вимоги мотивував тим, що 20 квітня 2010 року ОСОБА_1 отримала у власність на підставі договорів дарування земельної ділянки житловий будинок АДРЕСА_1 і земельну ділянку для обслуговування даного житлового будинку та господарських споруд площею 0,1700 га, кадастровий номер 1425286000:01:004:0081. На даний час позивачка бажає продати вказаний будинок с земельною ділянкою для його обслуговування. Позивачка ОСОБА_1 звернулась до реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно для реєстрації свого права власності на земельну ділянку, при цьому з'ясувалося, що у вказаних договорах дарування неправильно вказано найменування вулиці, на якій розташовано житловий будинок та земельна ділянка для його обслуговування - замість Октябрська - Октябрьська. З цієї причини позивачці не може бути виданий новий державний акт про право власності на земельну ділянку. Житловий будинок належав дарувальнику на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, яке було видане 30 грудня 1986року виконавчим комітетом Шахтарської районної ради народних депутатів згідно з рішенням виконкому від 29.11.1986 року № 279. Право приватної власності зареєстроване БТІ м. Тореза від 30 грудня 1986 року. Реєстратор - Комунальне підприємство "Шахтарське бюро технічної інвентаризації" зробив помилку при перекладі назви вулиці і надав нотаріусу витяг з державного реєстру прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, де вказано, що будинок та земельна ділянка для його обслуговування знаходяться на вул. Октябрьська, замість Октябрська. Таким чином, в наслідок неправильної назви вулиці у правовстановлюючих документах, позивачка не має можливості розпорядитися належним їй майном. На підставі викладеного просить визнати за нею право власності на житловий будинок № 90 по вул. Октябрська в с. Орлово-Іванівка Шахтарського району Донецької області та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні дала пояснення, аналогічні викладеним в позові, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Орлово-Іванівська сільська рада, належним чином повідомлений про дату і час судового розгляду, у судовому засіданні представника не направив, до суду надійшов його лист, в якому він просив розглянути справу за відсутності його представника, заперечень проти позову не має (а.с. 40,57, 60), також надав заяву про визнання позовних вимог (а.с.57).

Відповідно до частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише у випадках наявності для того законних підстав. Оскільки визнання відповідачем позову суперечить закону судом відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжено розгляд справи на підставі.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 Шахтарського районного нотаріального округу ОСОБА_4 належним чином повідомлена про дату і час судового розгляду (а.с.44,72), у судове засідання не з'явилась, надала письмові пояснення, що 20.04.2010 року нею було посвідчено договори дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладені між ОСОБА_5 (адреса прописки АДРЕСА_1) та ОСОБА_1 на підставі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданої КП «БТІ» м. Шахтарськ, та копії з бази даних автоматизованої системи введення державного земельного кадастру, виданої Шахтарським районним відділом Донецької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 12.04.2010 р., відповідно до яких місцезнаходження нерухомого майна: АДРЕСА_1, а тому вказана в договорах адреса не є помилкою нотаріуса (а.с.28).

Третя особа реєстраційна служба Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області належним чином повідомлена про дату і час судового розгляду, у судове засідання представника не направила, до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, заперечень щодо позовних вимог не мають (а.с.40,72), надала письмові пояснення, що із викладеного в ухвалі судді від 27.08.2013 року вбачається, що при складанні договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки допущена помилка в адресі об'єкта нерухомого майна, яка відповідно до п.20 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого КМУ 26.10.2011 року, є необхідним атрибутом при внесенні записів до Державного реєстру речових прав. Тобто та інформація, яка міститься у договорах дарування житлового будинку та земельної ділянки не дасть державному реєстратору прав на нерухоме майно при розгляді заяви ідентифікувати об'єкт нерухомого майна та встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують і, як наслідок, буде підставою для відмови у державній реєстрації прав відповідно до п.4 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». (а.с.27).

Представник третьої особи КП бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) ОСОБА_2 у судовому засіданні просив справу вирішити на розсуд суду, надав усні та письмові пояснення, згідно яких під час оформлення права власності позивачкою в Інформаційному реєстрі Мінюсту вулиця по найменуванню якої іде спір, зазначалася як Октябрьська, та на підставі цього комп'ютерна програма по видачі витягів з державного реєстру прав власності та інших речових прав на нерухоме майно видала найменування вулиці як Октябрьська (а.с.51).

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 12.04.2010 року ОСОБА_5, зареєстрований в АДРЕСА_1, подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар житловий будинок АДРЕСА_1(а.с.6,48). 06.08.2010 року за позивачем зареєстровано право власності на житловий будинок, з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 (а.с.7,47).

Згідно договору дарування земельної ділянки від 12.04.2010 року ОСОБА_6 безоплатно передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1700 гектарів кадастровий номер 1425286000:01:004:0081, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

В Державному акті про право приватної власності на землю серії ДН № 17-02407, виданому на ім'я ОСОБА_5, який мешкає в АДРЕСА_1, передається у приватну власність земельна ділянка, розташована на території с. Орлово-Іванівка Шахтарського району, точна адреса із назвою улиці не вказана, (а.с.9).

Відповідно до листа Виконавчого комітету Орлово-Іванівської сільської ради Шахтарського району згідно по господарських книг за період з 1986 року по 2000 запитувана вулиця значиться у селі Орлово-Іванівка і має назву «Октябрьская» (на російській мові), з 2001 року по теперішній час - вул. Октябрська (на українській мові) (а.с.10).

Згідно рішення Орлово-Іванівської сільської ради від 22.06.2009 року № 5/24-80 про впорядкування назв вулиць, провулків по Орлово-Іванівській сільській раді впорядковано назву вулиці «Октябрська» (а.с.11).

Згідно з розпорядженням голови Шахтарської райдержадміністрації від 15.04.2010 року № 205 дозволено Шахтарському БТІ оформити технічну документацію на господарського-побутові споруди, які збудовані раніше, та на переобладнання житлового будинку АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 (а.с.12).

У Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 22.01.2010 року КП БТІ м. Шахтарська та витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру ОСОБА_5 значився власником на житловий будинок, з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 (а.с.30, 31);

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.

Сторонам роз'яснювалися ці статті, від них не надійшло клопотань про витребування або долучення до справи інших доказів, виклик свідків, сторони просили суд розглянути справу на підставі наявних доказів. Тому суд вирішує справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні встановлено, що позивач придбав право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1, його право власності зареєстровано у встановленому законом порядку (а.с.6,7).

Земельну ділянку за вказаною адресою придбав за договором дарування, але у встановленому законом порядку право власності на неї не зареєстрував (а.с.8,9).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності особи на майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Сам по собі факт допущення помилки в правовстановлювальному документів органом, що його видавав не може бути підставою для визнання права власності на домобудівлю, оскільки право власності на вказане майно позивачем вже набуте і зареєстроване.

Щодо земельної ділянки, факт наявності помилки в договорі дарування також сам по собі не може бути підставою для визнання права власності, оскільки Законом передбачений порядок внесення виправлень до нотаріально посвідченого договору.

Так, відповідно до п.6.13. Правил ведення нотаріального діловодства у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

Посилання позивача ОСОБА_1 і третьої особи приватного нотаріуса Шахтарського районного нотаріального округу ОСОБА_4 на відсутність вини нотаріуса в помилці, допущеній у відповідних договорах, не може бути прийняте судом до уваги як підставу для задоволення позову, оскільки Правила ведення нотаріального діловодства не містять застереження щодо винних дій нотаріуса.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний земельний кадастр», який діє з 01.01.2013 року, держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (ст.9 вказаного Закону).

Відповідно до пп.2 п.73 Порядку ведення Державного земельного кадастру Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Суд не приймає пояснення реєстраційної служби Шахтарського МРУЮ Донецької області, що звернення позивача із відповідними договорами до реєстраційної служби буде підставою для відмови у державній реєстрації прав відповідно до п.4 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Даний висновок не узгоджується із нормами ст.24 вказаного Закону та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який передбачає певний порядок звернення для реєстрації права власності, надання документів, їх розгляд державним кадастровим реєстратором, форму відмови - мотивоване рішення. Вирішення даного питання виходячи із даних ухвали суду чинним законодавством не передбачено і висновок про наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав є передчасним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що внесення виправлень до нотаріально посвідчуваних правочинів відноситься до виключної компетенції нотаріуса, а вирішення питання про реєстрацію права власності на земельні ділянки з 01.01.2013 року відноситься до виключної компетенції Державного кадастрового реєстратора.

Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані вирішувати питання про внесення виправлень до нотаріально посвідчуваного договору і про наявність підстав для реєстрації права власності.

Ухвалою від 09 серпня 2013 року та ухвалою від 27 серпня 2013 року, позивачу роз'яснювався зміст 392 ЦК України та наголошувалось на необхідності надати суду письмові відповіді відповідача, реєстраційної служби, бюро технічної інвентаризації чи інших осіб, які не визнають чи оспорюють його право власності (а.с.14, 20).

Позивачем не надано доказів, що позивач звертався заявою про реєстрацію права власності чи внесення виправлень до помилок, допущених в правовстановлювальних документах, до компетентних державних органів, відсутність рішення яких відповідно до п.1ч.1ст.15 ЦПК України дає підстави вважати про відсутність спору про право, який підлягає розгляду у судовому порядку.

У зв'язку із наведеним судом не встановлено підстав задоволення позовних вимог.

Разом із цим позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідповідних компетентних органів із заявою про внесення виправлень до договорів та реєстрацію його права власності.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст.392 ЦК України, ст.ст. 10,11,15,60, 209, 212-215, 60 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Орлово-Іванівської сільської ради, треті особи приватний нотаріус Шахтарського районного нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційна служба Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області, бюро технічної інвентаризації м. Шахтарська про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Стріжакова