Рішення

від 16.10.2013 по справі 348/1318/13-ц

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1318/13-ц

16 жовтня 2013 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: Гураша М.В.

секретаря: Нагорняк Г.М.

з участю представника позивачки: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача адвоката: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 пред’явила позов в суд до ОСОБА_2 про позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав і суду пояснив, що сторони по справі 03 вересня 2005 року уклали шлюб, від якого у них 14.07.2006 року народився син ОСОБА_5.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані в квартирі, що знаходиться в м.Надвірна по вул. Княгині Ольги , 8/26 Івано-Франківської області Дане житло належить позивачці на праві особистої приватної власності і не може бути включена до переліку майна , яке підлягає поділу між подружжям.

Вказана квартира стала власністю ОСОБА_4 згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 01.10.2012 року і зареєстрований в реєстрі за № 1315, що стверджується витягом про державну реєстрацію прав на неї в ОБТІ за № 36854303 від 20.12.2012 року.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі рішення Надвірнянського районного суду за № 348/317/13-ц розірваний в судовому порядку , яке набрало законної сили. На переконання позивачки на момент пред»явлення даного позову відповідач ОСОБА_2 не проживав в належній їй квартирі більше одного року і вказаний факт стверджується вказаним рішенням суду про розірвання шлюбу між ними, а тому є преюдиціальним, тобто таким, що не підлягає доказуванню.

Крім того представник позивача в судовому засіданні ствердив, що відповідач проживав в спірній квартирі як член сім»ї позивачки на підставі сервітуту, встановленого законом і з розірванням шлюбу з нею він припинений.

Просить постановити рішення, яким позбавити відповідача ОСОБА_2 права користування вказаним жилим приміщенням та зняти його реєстрації проживання в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що 03.05.2005 року між ним і позивачкою по справі ОСОБА_4 був укладений шлюб у відділі РАЦС Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області,від якого у них 14.07.2006 року народився син ОСОБА_5.

На спільні кошти подружжя 15.02.2006 року вони придбали квартиру, яка знаходиться в м.Надвірна по вул. Княгині Ольги, 8/26 Івано-Франківської області. По домовленості між ними договір купівлі-продажу даного житла був оформлений на ОСОБА_4

З того часу вони зареєстровані і проживали в даній квартирі.

В 2012 року їхні взаємовідносини погіршилися, на його переконання з вини позивачки, в якої появився інший чоловік.

Як ствердив суду ОСОБА_2 на прохання дружини , яка обіцяла змінити стосунки в сім»ї і налагодити подружнє життя, він дав згоду на укладення нотаріально посвідченого договору дарування придбаної на спільні кошти подружжя квартири її батькові ОСОБА_6, що і було зроблено 24.09.2012 року.

Після цього 01.10.2012 року останній шляхом укладення нотаріально посвідченого договору віддарував ОСОБА_4 вказану квартиру,яка 20.12.2012 року зареєструвала на себе в Івано-Франківському ОБТІ право власності.

Заволодівши таким чином спільною квартирою, позивачка не тільки відмовилася продовжувати з ним подружнє життя , а й 28.12.2012 року поміняла в квартирі на вхідних дверях замки і не дала можливості навіть забрати свої особисті речі. Будь- якого іншого житла у нього немає, а тому він змушений тимчасово проживати у батьків.

Оскільки ОСОБА_4 перестала з цього часу допускати його в квартиру, він з цього приводу 08.02.2013 року звернувся з заявою до Надвірнянського РВ УМВС, в якій зазначив, що протягом останніх двох місяців він не має можливості зайти в спірну квартиру .

Тоді ж позивачка звернулася з позовом до нього в суд про розірвання шлюбу. Зрозумівши, що примирення між ними вже неможливе, він 18.02.2013 року написав в суд заяву, в якій дав згоду на розірвання шлюбу .

Однак , ні в позовній заяві позивачки, ні в його заяві відсутні будь-які дані, що він протягом року не проживає у спірній квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням Надвірнянського районного суду від 12.03.2013 року шлюб між ними розірвано, яким встановлено, що протягом року вони не підтримують подружніх стосунків. З даними висновком він погодився, оскільки дійсно протягом останнього року у них погіршилися стосунки з позивачкою і він не перебував з нею зокрема в близьких стосунках.

В квартирі по місцю реєстрації він не проживає тільки з кінця грудня 2012 року з поважних причин, так як перешкоди в її користуванні створила позивачка.

Вважає, що ним не втрачено право користування спірним житлом , а тому просить в позові ОСОБА_4 до нього про позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 03.09.2005 року в відділі РАЦС Надвірнянського управління юстиції Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 133, від якого у них 14.07.2006 року народився син ОСОБА_5.

Перебуваючи в шлюбі вони на спільні кошти подружжя 15.02.2006 року придбали трьохкімнатну квартиру в м.Надвірна по вул.Княгині Ольги 8/26 Івано-Франківської області . Вказаний факт стверджується договором купівлі - продажу квартири від цього ж числа, який посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського нотаріального округу Івано-Франківської області та зареєстрований в реєстр за № 470. При цьому покупцем по даному договору виступила позивача ОСОБА_4 (а.с. 29).

З того часу сторони по справі зареєстровані за місцем проживання в вище вказаній квартирі, як і їхній неповнолітній син ОСОБА_5 з часу народження, про що свідчить довідка , яка видана КП «Надвірнянський житловик» за № 877 від 18.02.2013 року (а.с. 9).

24.09.2012 року дане житло ОСОБА_4 було подароване її батькові ОСОБА_6. Даний договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за № 1272 (а.с. 30). Як ствердив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2М.Ю, він дав згоду на відчуження квартири на прохання позивачки з метою збереження сім»ї.

Однак через декілька днів 01.10.2012 року ОСОБА_6 віддарував ОСОБА_4 вказану квартиру, про що свідчить договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за № 1315 (а.с. 32).

Після цього 20.12.2012 року ОСОБА_4 зареєструвала право власності на дану квартиру в КП «Івано-Франківські обласне бюро технічної інвентаризації »,про що вказує відповідний витяг про державну реєстрацію прав (а.с. 33).

У відповідності до ч.2 ст.405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

На переконання суду відповідач ОСОБА_2 на даний час не втратив права користування квартирою №26 в будинку №8 по вул.Княгині Ольги в м.Надвірна Івано-Франківської області, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що він проживав в даній квартирі до кінця грудня 2012 року.

Вказаний факти підтвердили допитані в якості свідків в судовому засіданні ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які проживають по сусідству в квартирах в одному з ним під»їзді, показання яких послідовні і логічні та не викликають сумніву в їх правдивості.

Із змісту заяви ОСОБА_2 в адрес Надвірнянського РВ УМВС, написаної і зареєстрованої у відділі 08.02.2013 року за № 315 вбачається, що він просить прийняти заходи до ОСОБА_4 , яка на протязі двох місяців не допускає його до квартири та на зауваження надати ключ не реагує (а.с. 31).

Більше того у своїй заяві ОСОБА_4 в адрес начальника Надвірнянського РВ УМВС на неправомірні дії відповідача, поданій 14.02.2013 року ствердила , що фактично не проживає з ОСОБА_2 уже шість місяців , а не більше року (а.с. 34-35).

Посилання представника позивачки на преюдиціальність судового рішення про розірвання шлюбу між сторонами по справі в частині встановлення факту відсутності проживання ОСОБА_2 у вказаній квартирі без поважних причин протягом року на час постановлення даного рішення , тобто 12.03.2012 року, надумані і не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовані дослідженими судом письмовими доказами.

В судовому засіданні оглянуті матеріали цивільної справи за №348/317/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В позовній заяві, яка підписана позивачкою ОСОБА_4 07.02.2013 року і поступила в канцелярію суду 08.02.2013 року , відсутні будь-які дані про факт відсутності проживання відповідача в спірній квартирі , більше того навіть не вказано проміжок часу, на протязі якого вони не підтримують подружні стосунки.

В своїй заяві від 18.02.2013 року до суду ОСОБА_2 також нічого не вказав про час припинення подружніх стосунків з позивачкою, тим більше дату коли він перейшов приживати із спірної квартири до батьків.

Враховуючи,що тільки позовна заява судом була направлена в адрес ОСОБА_2 і судове засідання по справі проводилося у його відсутність, на переконання суду є безпідставним посилання представника позивача про визнання ним факту відсутності проживання у спірній квартирі протягом року на час постановлення судового рішення про розірвання шлюбу.

Як вбачається з змісту самого судового рішення по даній справі , судом встановлено, що сторони лише не підтримували подружніх стосунків на протязі одного року і в ньому відсутні дані що ОСОБА_2 не проживав в вказаній квартирі більше року.

Будь-яких інших доказів на підставність позову стороною позивача суду не представлено, про відсутність яких ствердив в судовому засіданні представник позивача.

На підставі ст.405 ЦК України, керуючись ст.ст.209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

Суддя Гураш М.В.

Повний текст рішення виготовлено 21.10.2013 року