Постанова

від 17.10.2013 по справі 801/7864/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ          ПОСТАНОВА Іменем України 17 жовтня 2013 р.  Справа №801/7864/13-а    Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Айвазовське"            до Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим             про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача - не з'явився.   Суть спору: Державне підприємство "Айвазовське" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0003972203 про сплату податкових зобов'язань на загальну суму 30412,50грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 20275,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 10 137,50грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що складення акту перевірки та прийняття на його підставі податкового повідомлення - рішення є протиправним та не ґрунтується на приписах чинного законодавства, а тому податкове повідомлення - рішення від 30.07.2013 року №0003972203  підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.63), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.68). Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с.64), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив. Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника позивача та відповідача. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд                                                ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання. Державне підприємство "Айвазовське" зареєстровано, як юридична особа ЄДРПОУ 04792883, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А01 № 148452 (а.с.33), перебуває на обліку в ДПІ у м.  Алушті АР  Крим ДПС з 28.04.2004 р., є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 07.05.2004р. №  00244784 виданого ДПІ у м. Алушті, здійснює свою діяльність  на підставі Статуту, індивідуальний податковий номер 047928801022 (а.с.34-40). Таким чином, судом встановлено, що ДП “Айвазовське” є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Посадовою особою податкового органу проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень  2013 року, за результатами якої складено акт №957/15.2/04792883 (далі – акт перевірки) (а.с.9-12). Перевіркою встановлено порушення п.200.1 ст.200 Розділу V Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010  року із змінами і доповненнями (далі – ПК України), п.п.4.6.8 п.4.6 п.4 Розділу V “Порядок заповнення податкової декларації” Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року,  редакції наказу Міністерства фінансів України №1342 від 17.12.2012 року “Про  затвердження форм та Порядку заповнення звітності з податку на додану вартість” зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.01.2013 року за №79/22611. Таким чином, висновками акту перевірки встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про завищення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та заниження суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету: - збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету (р.р.25, 25.1) у сумі 20275,00грн (а.с.12); - зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) у розмірі 1021135,00грн (а.с.12). На акт перевірки позивачем подано заперечення за вих. №70 від 24.07.2013 року до ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС (а.с.13), які визнані такими, що не підлягають задоволенню згідно листа відповідача від 26.07.2013 року вих.№ 41/10/22.3 (а.с.14). На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003972203 від 30.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 20275,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10137,50грн (а.с.15). Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне. Відповідно до п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Таким чином, саме ПК України встановлює порядок дій посадових осіб при проведенні перевірок, їх види, підстави їх проведення та порядок оформлення результатів перевірок. Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено п.75.1 ст.75 ПК України, при цьому зазначено, що камеральні перевірки проводяться органами держаної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.75.1.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (ст. 76 ПК України). У п.86.2 ст.86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки,  у разі встановлення порушень,  складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Крім того, на виконання  вимог    ПК України  листом  ДПА України від 21.06.2011 року  №17197/7/15-0617  “Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів” також зазначено, що під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема: 1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість: - арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків); - даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї; 2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних; 3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів; 4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних; 5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок; 6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних); 7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.           Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд констатує, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише данні податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки. З урахування зазначених норм судом зроблений висновок про те, що Податковий кодекс України визначає камеральну перевірку, як таку, що повинна проводитися виключно на підставі даних, відображених у податковій звітності. Натомість, під час здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість за травень 2013 року використано результати камеральних перевірок декларацій з податку на додану вартість за липень 2012 року (акт №690/15-2/04792883 від 28.08.2012 року), за серпень 2012 року (акт №743/15-2/04792883 від 21.09.2012 року), за вересень 2012 року  (акт №949/15-2/04792883 від 09.11.2012 року),  за жовтень 2012 року (по акту №1077/15-2/04792883 від 28.11.2012 року), за листопад 2012 року (по акту №17/15-2/04792883 від 08.01.2013 року за грудень 2012 року (по акту №140/15.2/04792883 від 28.01.2013 року),  за січень 2013 року  (по акту  №333/15.2/04792883 від 01.03.2013 року), за лютий 2013 року (по акту №464/15.2/04792883 від 02.04.2013 року), за березень 2013 року (по акту №597/15.2/04792883 від 30.04.2013 року про що зазначено в відповіді на заперечення до акту камеральної перевірки №957/15.2/04792883 від 16.07.2013 року ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС від 26.07.2013 року (вих.№41/10/22.3) (а.с.14). Під час проведення камеральної перевірки посадовими особами відповідача не перевірялись данні податкової декларації (розрахунків) платника податків, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг. У акті перевірки також не встановлено методології проведення розрахунків, які призвели до вказаних порушень. Натомість, в Акті перевірки фактично надається правова оцінка господарським правовідносинам позивача за  висновками додержання вимог податкового законодавства попередніх його  перевірок. Тобто, відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі предмету такої перевірки та обставин, які перевіряються під час проведення камеральної перевірки. Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд зазначає, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкова декларація  за перевіряємий період (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача з дослідженням та оцінкою всіх первинних документів за спірними відносинами, а сама перевірка повинна проводитись у т.ч. на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку. Тому суд критично оцінює посилання відповідача щодо розцінення використаних під час камеральної перевірки актів попередніх перевірок в якості  перевірки податкової звітності позивача, використання яких не допускається при проведенні такого виду перевірок. До того ж, Акт перевірки є документом, в якому встановлені певні факти,  який не можна  визнати рішенням суб'єкта владних повноважень, його складення не має  правових наслідків. Натомість, правовим наслідком, що породжує певні права та обов'язки для позивача є саме  податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами акта перевірки та узгоджене у  відповідному порядку. Згідно п.200.3 ст.200 Розділу V Податкового кодексу України сума від'ємного значення, розрахованого згідно з пунктом 200.1 цієї статті, враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.п.4.6.6 п.4.6  Розділу V Порядку №1492 залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Приписами п.п.4.6.8. п.4.6 Розділу V Порядку №1492 встановлено, що у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду. Тобто, показники ряд.24 декларації з ПДВ за квітень 2013 року позивача  обґрунтовано відображені в ряд.21 декларації позивача з ПДВ за травень 2013 року. Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (ряд.21- ряд. 18) декларації з ПДВ за травень 2013 року у розмірі 1 021 135,00грн. (1 041 410,00грн. – 20275,00грн) складено у відповідності до Порядку заповнення податкової декларації, та за якою ряд.21 відповідає фактичним показникам ряд.24 попередньої декларації з ПДВ за квітень 2013 року. При цьому, суд зазначає, що відповідачем не приймалося рішення про зменшення або скасування суми, задекларованої у ряд.24 (залишок від'ємного значення податкового кредиту) по декларації з ПДВ за квітень 2013 року. Отже, й показники ряд. 25 декларації (ряд.18-ряд.21) з ПДВ за травень 2013 року відображені обґрунтовано, з вирахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду. Підставою для відображення сум податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях, які в подальшому враховуються у податкових деклараціях наступних звітних періодів, явилися уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань по деклараціях позивача з ПДВ за жовтень 2009 року про збільшення податкового кредиту у сумі 2 558 294,20 грн. №29918 від 15.10.2009 року за травень 2008 року та №29919 від 15.10.2009 року за червень 2008 року на підставі податкових накладних: №422 від 31.07.2008 року на загальну суму 11156803,20 грн., в т.ч. ПДВ 1859467,20 грн. та №442 від 31.05.2008 року на загальну суму 4192962,00 грн., в т.ч. ПДВ 698827,00 грн., які не були прийняті податковим органом як податкова звітність, та яким було надано статус “до відома”. Відповідно до ст.124 Конституції України, ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно з ч.2 цієї норми обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Аналогічне правило встановлено ч.1 ст.72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.07.2010 року у справі №2а-3754/10/10/0170, залишеною без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року визнано протиправними дії ДПІ в м. Алушта щодо неприйняття уточнюючих розрахунків як податкову звітність та зобов'язано прийняти уточнюючі розрахунки як податкову звітність, що заповнена та подана з дотриманням правил її заповнення та подання. З урахуванням судового рішення у справі №2а-3754/10/10/0170 ДПІ в м. Алушта уточнюючі розрахунки були прийняті як податкову звітність. Проте, актом перевірки від 22.12.2012 року №1765/23/04792883, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001172301/0 від 31.12.2010 року, було визначено, що ДП “Айвазовське” неправомірно включило до складу податкового кредиту податкові накладні № 422 від 31.07.2008 року; №442 від 31.05.2008 року. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2011 року у справі №2а-1343/11/17/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 року  визнано протиправними дії ДПІ в м. Алушті та скасоване податкове повідомлення – рішення №0001172301/0 від 31.12.10 року. Також, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 року у справі №2а-529/10/5/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного суду від 11.10.2011 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2012 року, визнано неправомірним та скасовано повідомлення – рішення №0001041502/0 від 02.12.2009 року, прийняте ДПІ у м. Алушта на підставі  акту камеральної перевірки декларації з ПДВ за жовтень 2009 року щодо формування позитивного значення податкового кредиту, у тому числі рядка 26 “Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 - рядок 25)” із сумою ПДВ 2514958. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.2012 року у справі №2а-12357/12/0170/11, що набрала законної сили,  визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті АР Крим ДПС  №0000222200 від 17.09.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі 1326678,00 грн., прийняте за результатами акту №592/23/04792883 від 16.07.2012 року. Таким чином, з урахуванням зазначених судових рішень, положень п.200.3 ст.200 Розділу V Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкових декларацій, позивачем обґрунтовано відображені показники у ряд.24, 25 податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року відносно зменшення залишку від'ємного значення податкового кредиту з урахуванням попереднього звітного (податкового) періоду. Не врахування податковим органом показників податкового кредиту, сформованих за попередні звітні податкові періоди, є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи та діючому податковому законодавству. Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючі ті обставини, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення є висновки актів попередніх перевірок, податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведення яких, скасовані в судовому порядку, та інших підстав відповідачем не зазначено та судом не встановлено, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень ч.3 ст.2 КАС України, зокрема щодо їх законності та обґрунтованості.    Отже, вищезазначене свідчить, що висновки по акту перевірки №957/15.2/04792883 від 16.07.2013 року щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на 1021135,00грн, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) на 20275,00грн. та відповідне визначення податкового зобов'язання з ПДВ травень 2013 року є безпідставними. Застосування санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами камеральної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0003972203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість  за основним платежем у розмірі 20275,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10 137,50грн. не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень – відповідача. Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір  у сумі 304,13грн. Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                         ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2.Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0003972203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість  за основним платежем у розмірі 20275,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10 137,50грн. 3. Стягнути на користь Державного підприємства "Айвазовське" (ЄДРПОУ 04792883) судовий збір у розмірі 304,13грн (триста чотири гривні 13 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим.              Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.         Суддя                        В.В.Петренко