Постанова

від 01.10.2013 по справі 810/4815/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2013 року 810/4815/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 № 0000862201/690, № 0000852201/691 та № 0000872201/692.

Ухвалами суду від 11.09.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 01.10.2013.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш довгий термін, у зв'язку з наданням додаткових доказів та вивчення первинних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу, що ухвалу про відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду разом з матеріалами позовної заяви було отримано уповноваженим представником відповідача 13.09.2013 та клопотання позивача про долучення додаткових доказів разом з додатками було отримано 24.09.2013, про що свідчать дані письмових розписок про отримання, наявні в матеріалах справи.

Натомість, відповідачем не було подано до суду заперечень проти позову чи клопотань про намір заперечувати проти позову, та не доведено поважність причин для відкладення судового засідання. Також відповідачем не було подано ніяких доказів, які б заперечували доводи позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

У травні 2013 року податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат», за результатами якої складено Акт від 07.05.2013 № 624/220/05509659 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат», код за ЄДРПОУ - 05509659 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2, реєстраційний номер 2848111653, за період з 01.07.2010 по 31.07.2010; ФОП ОСОБА_3, реєстраційний номер 3234523262, за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.05.2011 по 31.05.2011; ФОП ОСОБА_4, реєстраційний номер 2950209111, за період з 01.01.2011 по 31.01.2011; ТОВ «Річ Альянс» код ЄДРПОУ - 37450227, за періоди з 01.10.2011 по 31.10.2011 та з 01.01.2012 по 31.01.2012; ТОВ «Укрхімгруп» код ЄДРПОУ - 37024535, за періоди з 01.01.2012 по 31.01.2012; ТОВ «Вінліт» код ЄДРПОУ - 37878025, за період з 01.04.2012 по 30.04.2012; ТОВ «Вторресурси ККПК», код ЄДРПОУ - 35470990, за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповнення, п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 563545,00 грн., в тому числі: три квартали 2010 року на суму 54896,00 грн., 2010 року на суму 58709,00 грн., 1-й квартал 2011 року на суму 39094,00 грн., 2-й квартал 2011 року на суму 45253,00 грн., 2-3-й квартал 2011 року на суму 395863,00 грн., 2-4 квартали 2011 року на суму 398729,00 грн., 1-й квартал 2012 року на суму 32656,00 грн., півріччя 2012 року на суму 67013,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 34467,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 3192,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 31275,00 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню всього в сумі 457019,00 грн., в тому числі за липень 2010 року в сумі 39425,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 1300,00 грн., за січень 2011 року в сумі 3050,00 грн., за червень 2011 року в сумі 28900,00 грн., за липень 2011 року в сумі 9483,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 122497,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 104848,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 81201,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 2492,00 грн., січень 2012 року в сумі 31101,00 грн., квітень 2011 року в сумі 22905,00 грн., червень 2012 року в сумі 9817,00 грн.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентами - з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Вінліт», ТОВ «Вторресурси ККПК».

Щодо обґрунтування встановленого порушення щодо позивача по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшов Акт Рокитнянської МДПІ Київської області ДПС від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_1 про результати позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 по 01.12.2011. Відповідно до вказаного Акту перевірки , згідно листа (вхідний від 05.12.2011 № 933/7), наданого відділом внутрішньої безпеки при ДПА у Київській області УВБ ДПС України, надано копію постанови про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 підприємства з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, порушеної СУ ГУМВС України в Київській області.

Щодо обґрунтування встановленого порушення щодо позивача по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшов Акт ДПА в Херсонській області від 22.12.2011 № 21/17-208 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.01.2011 по 14.11.2011. Так, згідно вказаного Акта перевірки відповідачем від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні отримано довідку про відпрацювання ПП ОСОБА_4, в якій було повідомлено, що в ході проведення заходів оперативними співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Херсоні здійснено обстеження податкової адреси, однак останнього за вказаною адресою не встановлено. В результаті, до інформаційних баз даних внесено запис про відсутність ФОП ОСОБА_4, - «місцезнаходження встановлено», відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність інформації про фактичне використання автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Щодо обґрунтування встановленого порушення щодо позивача по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшов Акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 09.12.2011 № 4706/17-200/НОМЕР_4 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань взаємовідносин з ПП «Ферзь-Транс» за травень-липень 2011 року. Згідно вказаного Акту перевірки, правочини що здійсненні ФОП ОСОБА_3 з контрагентами-покупцями протягом травня-липня 2011 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності. Також, вказаною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 здійснювались операції без мети настання реальних наслідків та укладено правочини без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, ухилення від сплати податків, в результаті чого дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України. Крім того, даною перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ПП «Ферзь-Транс» платнику податків ФОП ОСОБА_3 у травні-липні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети реальних наслідків, а відтак зазначені правочини податковий орган вважає нікчемними.

З приводу обґрунтування встановленого порушення щодо позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Річ Альянс» відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшов Акт ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС від 27.11.2012 № 1092/22-08/37450227 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Річ Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.10.2012. Згідно вказано Акту перевірки, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні у ТОВ «Річ Альянс» складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, операції ТОВ «Річ Альянс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідно господарської діяльності, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що договори укладені з ТОВ «Річ Альянс» є нікчемними.

З приводу обґрунтування встановленого порушення щодо позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Вінліт» відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшов Акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 24.09.2012 № 404/22-417/37878023 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вінліт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 по 30.06.2012. Згідно вказаного Акту, станом на початок перевірки ТОВ «Вінліт» має стан «7» - до ЄДР внесено стан про відсутність відомостей, аналіз даних декларацій з податку на додану вартість за лютий-червень 2012 року свідчить про те, що ТОВ «»Вінліт» декларувало податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з використанням суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, діяльність яких спрямована на здійснення операцій з надання податкової вимоги покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

З приводу обґрунтування встановленого порушення щодо позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Укрхімгруп» відповідач вказав в Акті перевірки, що до ДПІ в Обухівському районі надійшов Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 10.07.2012 № 484/22-417/37024535 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.01.2012, 01.03.2012 по 31.03.2013 та з 01.04.2012 по 30.04.2012. Згідно вказаного Акту, підприємство ТОВ «Укрхімгруп» не знаходиться за юридичною адресою, підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують формування податкового зобов'язання за перевіряємий період, що унеможливлює його перевірку.

З приводу обґрунтування встановленого порушення щодо позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Вторресурси ККПК» відповідач вказав в Акті перевірки, що відповідно до Акту ДПІ в Обухівському районі від 05.03.2012 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ «Вторресурси ККПК» з питань достовірності визначення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Самай-10» за період з 01.07.2011 по 31.08.2011. У ході вказаної перевірки встановлено порушення ТОВ «Вторресурс ККПК» ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Вторресурси ККПК» при придбанні та реалізації товарів.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Вінліт», ТОВ «Вторресурси ККПК» не є реальними та мають ознаки нікчемності.

На підставі Акта перевірки від 07.05.2013 № 624/220/05509659 відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000862201/690, № 0000852201/691 та № 0000872201/692.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме: копіям податкових та видаткових накладних, актам виконаних робіт (здачі-прийняття робіт, надання послуг), рахункам-фактурам, товарно-транспортним накладним, міжнародним товарно-транспортним накладним.

Так, із матеріалів справи слідує, що між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період було укладено наступні договори.

ФОП ОСОБА_2 в липні 2010 року надав позивачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме:

- актами виконаних робіт за період з 01.07.2010 по 31.07.2010;

- рахунками-фактурами за період з 01.07.2010 по 31.07.2010;

- товарно-транспортними накладними за період з 01.07.2010 по 31.07.2010;

- податковими накладними за період з 01.07.2010 по 31.07.2010.

В процесі здійснення господарської діяльності позивачем також було укладено договір від 23.09.2010 № 1417/47/0910 з ФОП ОСОБА_4 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів. На підставі вказаного договору та разових замовлень (договорів-заявок) позивачем в січні 2011 року було отримано від ФОП рудик О.В. транспортні послуги, а саме: організація перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

- податковими накладними за період з 01.01.2011 по 31.01.2011;

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.01.2011 по 31.01.2011;

- рахунками-фактурами за період з 01.01.2011 по 31.01.2011;

- товарно-транспортними накладними за період з 01.01.2011 по 31.01.2011;

- договорами-заявками за період з 01.01.2011 по 31.01.2011.

У подальшому між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір від 04.02.2011 № 528/47/0211 на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, на підставі якого позивачем у грудні 2010 року та в травні 2011 року було отримано від ФОП ОСОБА_3 транспортні послуги, а саме: організація перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

- податковими накладними за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.05.2012 по 31.05.2012;

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.05.2012 по 31.05.2012;

- рахунками-фактурами за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.05.2012 по 31.05.2012;

- товарно-транспортними накладними за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.05.2012 по 31.05.2012;

- договорами-заявками за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.05.2012 по 31.05.2012.

Між позивачем та ТОВ «Річ Альянс» було укладено договір від 18.07.2011 № 2111/3/1453/0711 на перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, на підставі якого позивачем в жовтні 2011 року та в січні 2012 року було отримано від ТОВ «Річ Альянс» транспортні послуги, а саме: організація перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

- податковими накладними за жовтень 2011 року та січень 2012 року;

- актами наданих послуг за жовтень 2011 року та січень 2012 року;

- рахунками-фактурами за жовтень 2011 року та січень 2012 року;

- товарно-транспортними накладними за жовтень 2011 року та січень 2012 року.

У подальшому, між позивачем та ТОВ «Вінліт» було укладено договір від 02.04.2012 № 1084/45/0412, на підставі якого позивачем у червні 2012 року було отримано від ТОВ «Вінліт» товар, а саме: кабель КМПВЕ нг (А)-LS 2x0,75-500, кабель КМПВЕ нг (А)- LS 3х1,5-5000 та КМПВЕ нг (А)-LS 4х1,5-5000, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

- видатковою накладною від 08.06.2012 № 264/1;

- податковою накладною від 05.04.2012;

- прибутковим ордером від 08.06.2012 № 053882_212;

- товарно-транспортною накладною від 08.06.2012.

В процесі здійснення господарської діяльності, позивачем також було укладено договір з ТОВ «Укрхімгруп» від 09.03.2011 № 706/45/0311, на підставі якого позивачем в січні 2012 року було отримано від ТОВ «Укрхімгруп» товар, а саме: соду каустичну, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

- видатковою накладною від 26.01.2012 № 2601/01;

- залізничною накладною від 25.01.2012 № 37231305;

- податковою накладною від 05.04.2012;

- прибутковим ордером від 30.01.2012 № 037705_212;

- довідкою зважування вантажу від 02.02.2012 № 1342279653;

- рахунком на оплату від 26.01.2012 № 2;

- податковою накладною від 05.04.2012.

Між позиваче та ТОВ «Вторресурси ККПК» було укладено договір поставки від 08.02.2010 № 319/44/0210, на підставі якого позивачем в період з липня 2011 року по вересень 2011 року було отримано від ТОВ «Вторресурси ККПК» макулатуру, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами:

- видатковими накладними за період з 01.07.2011 по 30.09.2011;

- товарно-транспортними накладними за період з 01.07.2011 по 30.09.2011;

- прибутковими ордерами за період з 01.07.2011 по 30.09.2011;

- довідками зважування вантажу за період з 01.07.2011 по 30.09.2011;

- актами про приймання макулатури за кількістю та якістю за період з 01.07.2011 по 30.09.2011;

- податковими накладними за період з 01.07.2011 по 30.09.2011.

Копії зазначених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність зазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які були досліджені і податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Зважаючи на період в якому, було проведено частину господарських операцій між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем податкового кредиту регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 (надалі - Закон України від 03.04.1997 №168/97).

Так, відповідно до п.7.2.6 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.7.4.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовуються положення Податкового кодексу України.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Щодо правового врегулювання відносин визначення податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (надалі - Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР).

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.3.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовуються положення Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, зі змісту Акта перевірки, слідує, що договори укладені позивачем з контрагентами - ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Вінліт», ТОВ «Вторресурси ККПК», за результатами господарських операцій по яким позивачем було сформовано податковий кредит та сформовано бюджетне відшкодування та також податок на прибуток, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків, тобто нікчемними.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Вінліт», ТОВ «Вторресурси ККПК», викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов відсутності доказів чи вказівки на такі докази вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про недійсність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншим податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини цих контрагентів, а також контрагентів позивача з іншими постачальниками.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, суд вивчивши документи подані представником позивача та враховуючи те, що відповідач всупереч статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав до суду належних доказів, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договорів укладених між позивачем та контрагентами - ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Вінліт», ТОВ «Вторресурси ККПК», оскільки виконання вказаних договорів та право позивача на формування податкового кредиту за такими господарськими операціями та віднесення сум по господарських операціях до валових витрат, а також формування суми бюджетного відшкодування підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських взаємовідносинах з контрагентами - ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «Укрхімгруп», ТОВ «Вінліт», ТОВ «Вторресурси ККПК», відніс до валових витрат суми по таких господарських операціях та сформував суму бюджетного відшкодування, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки є не підтвердженими і необґрунтованими запереченнями на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 35, 38, 69, 70, 71, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000862201/690, № 0000852201/691 та № 0000872201/692, прийняті Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

4.Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.