Рішення

від 17.10.2013 по справі 278/1222/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1222/13-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В.І.

Категорія 56 Доповідач Талько О. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г. В., Григорусь Н.Й.,

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про виключення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 22 лютого 2008 року між нею та публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позивачці кредит в сумі 29990 доларів США. В забезпечення виконання умов кредитного договору сторони також уклали договір іпотеки належних позиваці житлового будинку та земельної ділянки, площею 2500 кв.м., розташованих в АДРЕСА_1.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2011 року з позивачки стягнуто заборгованість за вказаним договором кредиту в сумі 314429 грн. 90 коп., а також судові витрати.

Під час здійснення виконавчих дії щодо виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції 20 червня 2012 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення - 316249 грн. 90 коп.

На думку позивачки, такі дії державного виконавця суперечать вимогам ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та порушують її право власності, оскільки вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує суму боргу перед банком.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 надала суду висновки щодо вартості належного їй нерухомого майна, згідно з якими вартість житлового будинку та земельної ділянки, які перебувають в іпотеці банку, становить 197176 грн. В той же час, розмір основного зобов'язання перед банком з урахуванням виконавчого збору становитиме 351387 грн.

За таких обставин, окрім житлового будинку та земельної ділянки, які були предметом договору іпотеки, державний виконавець повинен був накласти арешт не на все майно, а лише на земельні ділянки, загальна вартість яких становить 163460 грн.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила виключити з-під арешту наступне майно: земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_2, яка належить їй на підставі державного акта ЯГ №791490; земельні ділянки, які знаходяться в АДРЕСА_3, та належать позивачці на підставі державних актів серії ЯГ №791488 та №791489; земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта ЯД №151712; земельну ділянку в АДРЕСА_5, яка належить їй на підставі державного акта ЯГ №803272; земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_6, належну позивачці на підставі державного акта ЯГ №547156.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2013 року позов задоволено.

Знято арешт із земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1822086500:01:001:0063, що розташована в АДРЕСА_2, призначеної для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд; із земельної ділянки, площею 0,1723 га, кадастровий номер 1822080300:05:001:0028, що розташована в АДРЕСА_3, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в споруд; із земельної ділянки, площею 0,2621 га, кадастровий номер 1822080300:05:001:0029, що розташована в АДРЕСА_3, призначеної для ведення особистого селянського господарства; із земельної ділянки, площею 0,1800 га, кадастровий номер 1822083200:02:002:0080, що розташована в АДРЕСА_4, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; із земельної ділянки, площею 1,3551 га, кадастровий номер 1825482600:05:002:0020, що розташована в АДРЕСА_5, призначеної для іншої комерційної діяльності; із земельної ділянки, площею 0,9113 га, кадастровий номер 1825480200:01:000:0106, що розташована на території Андріївської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, призначеної для іншої комерційної діяльності, які у відповідності до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯГ №791490 від 4 липня 2007 року, серії ЯГ №791488 від 4 липня 2007 року, серії ЯГ №791489 від 4 липня 2007 року, серії ЯД №151712 від 14 травня 2008 року, серії ЯГ №803272 від 1 квітня 2008 року та серії ЯБ №547156 від 3 жовтня 2007 року належать на праві приватної власності ОСОБА_1

В апеляційній скарзі відділ ДВС Житомирського районного управління юстиції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частина 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю накладати арешт на майно боржника.

Відповідно до ст. 57 вказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатись, зокрема, шляхом винесення відповідної постанови, у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також застосованих державним виконавцем штрафів

З матеріалів справи видно, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2011 року із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 314429 грн. 90 коп., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Житомирського районного управління юстиції від 20 червня 2012 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все майно, яке належить позивачці.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги грунтуються на вимогах закону, оскільки позивачкою доведено, що за рахунок іпотечного майна та земельних ділянок, вартість яких становить 163460 грн., може бути погашений борг останньої перед банком.

Проте колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», на яку, зокрема, посилається позивачка, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Однак суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що з позовом про звільнення майна з-під арешту звернувся сам боржник, який є власником вказаного нерухомого майна, та право власності якого відповідачами не оспорюється.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Заяви боржників про неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому ст.383 ЦПК України.

В даному випадку позивачка фактично не погоджується з діями державного виконавця щодо накладення арешту на майно.

Таким чином, ОСОБА_1, вправі звертатись до суду із відповідною скаргою в порядку ст. 383 ЦПК України, згідно з якою сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..ст.209, 303,304,307,309,313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ВДВС Житомирського районного управління юстиції задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 травня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: