Рішення

від 30.09.2013 по справі 910/14455/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14455/13 30.09.13

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технопромсервіс» ДоПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» Прозобов'язання вчинити дії та стягнення 205 735,00 грн. Суддя Гавриловська І.О. У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Фомічов А.В. - дов. № б/н від 12.06.2013 р.;

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Технопромсервіс" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" про зобов'язання здійснити перерахування грошових коштів в сумі 205 735,00 грн. згідно платіжного доручення № 142 від 18.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/14455/13, призначено справу до розгляду на 11.09.2013 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просить господарський суд зобов'язати відповідача, додатково до раніше заявлених позовних вимог, здійснити перерахування грошових коштів за призначенням до Пенсійного Фонду в сумі 532, 80 грн. згідно платіжного доручення № 149 від 15.04.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів в сумі 532,80 грн. за призначенням до Пенсійного Фонду згідно платіжного доручення № 150 від 15.04.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням до місцевого бюджету м. Нова Каховка в сумі 2 140, 08 грн. згідно платіжного доручення № 151 від 15.04.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням до місцевого бюджету м. Нова Каховка в сумі 2 140,08 грн. згідно платіжного доручення № 152 від 15.04.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням до Управління Пенсійного Фонду в сумі 5 514,48 грн. згідно платіжного доручення № 153 від 15.04.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням до Управління Пенсійного Фонду в сумі 5 514,48 грн. згідно платіжного доручення № 154 від 15.04.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням на інший рахунок позивача для виплати заробітної плати в сумі 12500, 00 грн. згідно платіжного доручення № 156 від 15.04.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням на інший рахунок позивача для виплати заробітної плати в сумі 2 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 157 від 27.05.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням на інший рахунок позивача для виплати заробітної плати в сумі 2 000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 158 від 27.05.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням на інший рахунок позивача для виплати заробітної плати в сумі 2 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 159 від 27.05.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням на інший рахунок позивача для виплати заробітної плати в сумі 2 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 160 від 27.05.2013 р.; здійснити перерахування грошових коштів за призначенням на інший рахунок позивача для виплати заробітної плати в сумі 1 500,00 грн. згідно платіжного доручення № 164 від 27.05.2013 р.

Розглянувши подану заяву, господарський суд відмовив позивачу в прийнятті її до розгляду, оскільки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пункт 3.11. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначає, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що в поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач фактично заявив додаткові позовні вимоги, які ґрунтуються на інших підставах - зокрема на інших фактах подачі та невиконання відповідачем інших платіжних доручень позивача, про які не йшлося у позовній заяві.

Суд відзначив, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог заявляти інші позовні вимоги та з інших підстав, а тому подана заява позивача про збільшення позовних вимог судом не прийнята до розгляду.

Крім того, варто зауважити, що господарський суд зі змісту поданої заяви вбачає і одночасну зміну підстав та предмету позову, виходячи з наступного.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Таким чином, подану заяву про збільшення позовних вимог господарський суд не прийняв до розгляду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.09.2013 р. розгляд справи було відкладено на 30.09.2013 р. для витребування у позивача певних документів та у зв'язку з неявкою представника відповідача, та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 30.09.2013 р. повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

25.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим що його представник, представлятиме інтереси у справі « 757/11728/13-ц в Ірпінському районному суді Київської області, в той же час, що була призначена раніше.

У судовому засіданні 30.09.2013 р. представник позивача заперечив проти даного клопотання.

Розглянувши дане клопотання відповідача, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем повторно не виконано вимог ухвал суду в даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом відзив на позовну заяву через службу діловодства суду, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.

Однак відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Через відділ діловодства господарського суду 30.09.2013 р. від позивача надійшла заява з документами на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2013 р., заява про повернення надмірно сплаченого судового збору та заява про зміну предмету позову, які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.09.2013 р. позов підтримав, просив його задовольнити, також підтримав заяву про зміну предмету позову.

Дослідивши дану заяву позивача про зміну предмету позову, суд її не приймає до розгляду, оскільки позивачем вже було подано аналогічну заяву та ухвалою суду від 11.09.2013 р. відмовлено в її задоволені.

Розглянувши заяву позивача, про надмірно сплачений судовий збір, суд повідомив, що дану заяву буде розглянуто за результатами вирішення даного спору.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 30.09.13 р. було оголошено вступну та резолютивну чистини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопромсервіс" (клієнт) був укладений договір банківського рахунку № РКО-32541Т від 10.09.10 р., відповідно умов якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок № 260043254101, МФО 380980 у гривні, що визначаються клієнтом в заяві на відкриття рахунку, та здійснює розрахункові і касові операції за цим рахунком відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ. Заява на відкриття рахунку є невід'ємним додатком до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунку.

У відповідності до п. 1. статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 3.1.1. договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р., банк зобов'язаний, вести комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта та виконувати за його дорученням усі розрахункові та касові операції, які не суперечать чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України.

Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції"), виконуються банком на підставі окремих договорів з клієнтом.

Пунктами 3.1.2. та 3.1.3. вищевказаного договору визначено, що банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта в операційний час та післяопераційний час за умови сплати комісійної винагороди відповідно до тарифів банку, крім суботи, неділі, неробочих та святкових днів; виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в строк, визначений в п. 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"; проводити списання коштів з рахунку клієнта за його дорученням; примусове списання коштів з рахунку клієнта виконується банком у випадках, передбачених чинним законодавством України.

У відповідності до п. п. 3.1.4. та 3.1.5. договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р., банк зобов'язаний забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта; у разі отримання коштів на користь клієнта, до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зарахувати переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня повідомити клієнта, або осіб, уповноважених клієнтом за довіреністю, про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування; у разі відкликання коштів контрагентом клієнта до настання дати валютування, не пізніше наступного робочого дня повідомити клієнта, або осіб, уповноважених клієнтом за довіреністю, про відкликання коштів.

Згідно з пунктами 3.1.6. - 3.1.8. вищевказаного договору, банк зобов'язаний забезпечити збереження залишків грошових коштів на поточному рахунку клієнта; формувати виписки з рахунку, що підтверджують списання (зарахування) коштів з рахунка клієнта не пізніше наступного робочого дня після проведення операції та передавати їх за вимогою клієнту, або особам, уповноваженим клієнтом за довіреністю; дублікати виписок оформлюються на підставі листа клієнта за умови сплати комісійної винагороди відповідно до тарифів банку; виконувати приймання грошової виручки відповідно до правил касової роботи в установах банків; видавати клієнтам готівкові кошти на виплату заробітної плати та на інші цілі в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. п. 3.2.1. та 3.2.13. договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р., клієнт зобов'язаний при проведенні розрахункових і касових операцій дотримуватись чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх правил банку про безготівкові рахунки у національній та іноземній валютах, порядку проведення касових операцій і готівково-грошового обігу, чинних правил про валютні операції, валютне регулювання та валютний контроль; сплачувати вартість послуг банку по розрахунково-касовому обслуговуванню в порядку, що встановлений в розділі 5 даного договору.

Згідно з пунктами 4.1.1 та 4.1.2. договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р., банк має право відмовити в здійсненні розрахункових та (або) касових операцій за рахунком клієнта за наявності фактів порушення клієнтом законодавства, положень цього договору та діючих правил банку, а також вимог щодо оформлення розрахункових документів та строків надання їх в банк; призупинити проведення розрахункових та (або) касових операцій клієнта, якщо клієнт має заборгованість за сплатою послуг банку по розрахунково-касовому обслуговуванню, до моменту погашення заборгованості.

Пунктом 4.2.2. договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р. передбачено, що клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків і інших обумовлених договором послуг.

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р., за розрахунково-касове обслуговування у національній (іноземній) валюті клієнт сплачує на користь банку винагороду в розмірах згідно з чинними в банку тарифами, які містяться у додатку № 1 до цього договору і є його невід'ємною частиною; оплата послуг за розрахунково-касове обслуговування у національній (іноземній) валюті здійснюється згідно з тарифами тарифного пакету "Стандарт".

Згідно з п 5.3. вищевказаного договору, в разі зміни законодавства України, кон'юнктури ринку, або прийняття управлінських рішень, що впливають на вартість послуг, банк має право в односторонньому порядку змінювати тарифи на розрахунково-касове обслуговування. При цьому банк письмово сповіщає клієнта про зміну тарифів шляхом оприлюднення нових тарифів за допомогою розміщення відповідних оголошень в приміщенні банку та (або) відправлення листів, та (або) відправлення повідомлення за допомогою системи "Банк - Клієнт". Нові тарифи набувають чинності з дати, визначеної банком.

Якщо Клієнт не згоден зі змінами тарифів, він подає до банку заяву про закриття рахунку. До дати подання клієнтом цієї заяви банк здійснює обслуговування за новими тарифами.

У відповідності до п. 5.4. договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р., клієнт доручає, а банк зобов'язується самостійно здійснювати списання коштів з рахунку клієнта № 260043254101 на оплату послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнта згідно з діючими в банку тарифами.

Списання коштів в оплату фіксованої частини комісійної винагороди за послуги з розрахункового обслуговування клієнта (абонплати) здійснюється протягом 3-х останніх банківських днів поточного місяця. Списання комісійної винагороди за одноразові послуги здійснюється банком під час їх фактичного надання.

Клієнт в окремих випадках та за згодою банку має право оплатити послуги банку самостійно шляхом перерахування коштів зі свого рахунку платіжним дорученням, чи шляхом внесення коштів у касу банку згідно чинних в банку тарифів на рахунок, що зазначається банком (п. 5.5. договору).

Згідно з пунктами 6.1. та 6.2. договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р., у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України; банк не несе відповідальності за неперерахування або неправильне перерахування коштів за дорученням клієнта, якщо це стало наслідком неправильного заповнення клієнтом розрахункових документів, зазначення клієнтом хибних (помилкових) платіжних реквізитів, несвоєчасного попередження банку клієнтом про зміни своїх реквізитів.

Відповідно до п. 10.1. договору № РКО-32541Т від 10.09.10р., даний договір набирає чинності з моменту його підписання, діє протягом невизначеного терміну та може бути розірваний у встановленому цим договором порядку.

Позивач пояснив суду, що на виконання відповідачем умов договору № РКО-32541Т від 10.09.10 р. передав ПАТ "КБ "Даніель" на виконання 18.02.13 р. наступне платіжне доручення:

- платіжне доручення № 142 на суму 205 735,00 грн., одержувач - Місцевий бюджет м. Нова Каховка (інший розрахунковий рахунок в ГУ ДКСУ у Херсонській області);

Однак, ПАТ "КБ "Данієль" свої зобов'язання за договором № РКО-32541Т від 10.09.10 р. не виконав належним чином, а саме: платіжне доручення № 142 не було виконано.

За таких обставин ТОВ "Технопромсервіс" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме: здійснити перерахування коштів з рахунку позивача на рахунок №31117009700012 Місцевого бюджету м. Нова Каховка за платіжним дорученням № 142 від 18.02.13 р. в сумі 205 735,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1. статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

У відповідності до статті 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 статті 1090 Цивільного кодексу України визначено, що платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 1092 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Відповідно до п. 8.4. статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з ч. 3 статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Частинами 1 і 2 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання за договором банківського рахунку № РКО-32541Т від 10.09.10 р.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання виконати за договором банківського рахунку № РКО-32541Т від 10.09.10 р. платіжне доручення подане до банку: № 142 від 18.02.13 р. на суму 205 735,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, позовні вимоги не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромсервіс" щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" виконати вищезазначене платіжне доручення за договором банківського рахунку № РКО-32541Т від 10.09.10 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Господарським судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопромсервіс" у відповідності до платіжного доручення від 12.07.2013 р. № 43 сплатило 2 997,70 грн. судового збору, та відповідно до платіжного доручення № 39 від 14.06.2013 р. - 1 147,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збору встановлюються у розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 720, 50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68 820, 00 грн.), та 1 147, 00 грн . - з позовної заяви немайнового характеру.

За звернення з даним позовом у справі № 910/14455/13 позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 147,00 грн.

У відповідності до Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, позивачу підлягають поверненню з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 2 997,70 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 625, 626, 628, 629, 1066, 1068, 1073, 1074, 1089, 1090, 1091, 1092 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 3, літ. А код ЄДРПОУ 26475516,) здійснити перахування грошових коштів в сумі 205 735,00 (двохста п'яти тисяч сімсот тридцять п'яти) грн. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромсервіс" (74900 Херсонська область, м. Нова Каховка, пл. Ентузіастів, буд. 1, офіс 406, рах. № 260043254101 в ПАТ "КБ «Даніель", м. Київ, МФО 380980), № 260043254101, МФО 380980 за призначенням (отримувач: Місцевий бюджет м. Нова Каховка, ідентифікаційний код 11021000) згідно платіжного доручення № 142 від 18.02.2013 р. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Технопромсервіс" (код ЄДРПОУ 26475516, 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, пл. Ентузіастів, буд. 1, офіс 406) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 2 997 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 70 коп., що був перерахований платіжним дорученням від 12.07.2013 р. № 43 (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 07.10.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.