Рішення

від 14.10.2013 по справі 922/3626/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р.Справа № 922/3626/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Акваформ Україна", м. Житомир до ПП "Формула 95", м. Харків про стягнення 24 877,72грн. за участю представників сторін:

позивача - Швець М.А., директор;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач після зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21 508,20грн., збитки від інфляції в розмірі 76,23грн., 3% річних в розмірі 376,26грн., пеню в розмірі 1 646,43грн. та штраф в розмірі 1 270,60грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 140/2012 від 21.09.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області повернулась ухвала про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача та повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21.09.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна" (позивач) та Приватним підприємством "Формула 95" (відповідач) було укладено договір поставки № 140/2012 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність відповідача партіями сантехнічні вироби, меблі в асортименті (далі товар), а відповідач прийняти та оплатити їх вартість на умовах договору.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами договору (п.4.1) підставою поставки партії товару є підписана сторонами специфікація та/або видаткова накладна на партію, що поставляється. Поставка товару здійснюється на склад відповідача транспортом та за рахунок позивача. Відповідач, відповідно до п.4.3 договору зобов'язаний прийняти товар у позивача не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту отримання повідомлення позивача про готовність партії товару до відвантаження. Датою поставки партії товару (її частини) є дата його передавання (п.4.5 договору).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 35 412,00грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними:

- № Е000000072 від 04.10.12р. на суму 12 912,00грн.;

- № Е000000083 від 17.10.12р. на суму 19 740,00грн.;

- № Е000000091 від 26.11.12р. на суму 2 760,00грн., оформленими належним чином та наявними у справі.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та факт встановлення договірних відносин.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п.3.3 договору розрахунок за кожну поставлену партію товару (її частину) відповідач здійснює безпосередньо з позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача у строк не пізніше 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару або її частини, якщо інший строк не передбачений підписаною сторонами специфікацією на поставку цієї партії товару.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторони у специфікаціях до договору погодили інший строк оплати. Так, розрахунок за поставлену партію товару здійснюється у строк не пізніше 90 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.

Отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, наявними у справі.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 13 903,80грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 21 508,20грн., яка на теперішній час є не сплаченою.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 21 508,20грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.6.3 договору, сторони погодили, що відповідач за несвоєчасну оплату сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару. Якщо прострочення платежу складе більше ніж 10 календарних днів, додатково до визначеної п.6.3 пені, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від простроченої суми боргу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в розмірі 1 646,43грн., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також обґрунтований розрахунок штрафу в розмірі 1 270,60грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в розмірі 376,26грн. та збитки від інфляції в розмірі 76,23грн.

Нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено приписами ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.11р. за № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позивачем надано невірний розрахунок збитків від інфляції, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції розрахована не за кожний місяць прострочення, а лише за ті місяці, в яких мала місце інфляція, тобто без врахування дефляції. Окрім того, за видатковими накладними № Е000000091 від 17.10.12р. на суму 19 740,00грн. та № Е000000091 від 26.11.12р. на суму 2 760,00грн. позивач застосував індекс інфляції за січень 2013р., тоді як прострочення оплати з боку відповідача наступило за першою накладною з 16.01.13р. та лише 25.02.13р. за другою, тобто розрахунок інфляційних повинен був здійснюватись з лютого та березня 2013р., відповідно, згідно Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97р., а не з січня 2013р.

Здійснивши розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період з січня по липень 2013р. мала місце дефляція та збитки від інфляції за період прострочення відсутні, оскільки ця сума має від'ємне значення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та стягнення збитків від інфляції є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується порядку розподілу господарських витрат між сторонами суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та керуючись ст.ст.509, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 662, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Формула 95", код ЄДРПОУ 36226692 (юридична адреса: 61010, м. Харків, вул. Першої кінної армії, 70, кв. 16, фактична адреса: 61010, вул. Чернишевського,90 салон "Континент", п/р 26001701327953 АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваформ Україна", код ЄДРПОУ 34584784 (юридична адреса: 10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 91/1, поштова адреса: 10001, м. Житомир, вул.Київська, 95, кв.3, п/р 26003702965405 АТ "РайффайзенБанк Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 21 508,20грн. основного боргу, 1 646,43грн. пені, 376,26грн. 3% річних, 1 270,60грн. штрафу, 1 715,23грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення збитків від інфляції в сумі 76,23грн. відмовити.

Повне рішення складено 17.10.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.