Рішення

від 15.10.2013 по справі 927/1093/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів, пр.Миру, 20 тел.672-847, тел.698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

від 15 жовтня 2013 року по справі №927/1093/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1093/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «БК МАКС СТРОЙ»,

вул..Київська,76, м.Сімферополь, 95000

до відповідача: сімейного приватного підприємства «РЕСПЕКТ ПЛЮС», вул..Леніна,

6, кв.2, м.Городня, Чернігівська область, 15100

про розірвання договору та стягнення 222400грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Волощук В.І. - директор

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про розірвання договору про виконання робіт від 18.10.11р. №18/10/2-2011 та стягнення з відповідача 222400грн. заборгованості.

В письмових пояснення, наданих позивачем на вимогу суду, останній повідомив суд, що оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання та роботи по виготовленню виробів не здійснив, тому сплачена позивачем сума за продукцію є заборгованістю відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що роботи ним виконані, про що позивача було повідомлено своєчасно та одночасно надіслано відповідні документи, зокрема, рахунок-фактура на суму 88960грн. та акт виконаних робіт. Проте, за твердженням відповідача, позивач свого представника для отримання продукції не направив, акт виконаних робіт не повернув ані підписаний, ані із зауваженнями. Виготовлені на підставі договору №18/10/2-2011 від 18.10.11р. блок-контейнери до теперішнього часу знаходяться на підприємстві.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомлено.

Приймаючи до уваги, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у господарських засіданнях є правом позивача, яким він не скористався, враховуючи, що судом явка уповноважених представників позивача обов'язковою не визнавалася, будь-яких клопотань процесуального характеру, в тому числі про відкладення судового засідання, від позивача не надходило, тому суд приходить до висновку про можливість початку розгляду справи по суті у відсутності представника позивача.

Витребувані судом ухвалою від 17.09.13р. документи позивачем не надані в повному обсязі.

До початку судового засідання через канцелярію суду до справи надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначає, що включення ним до Єдиного державного реєстру податкових накладних тих накладних, які виписані відповідачем, свідчать лише про дату зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню. За твердженням позивача, відповідач не відвантажив вироби та не надав для підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, що свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Подане відповідачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного:

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про укладення між сторонами договору №18/10/2-2011 від 18.10.11 про виконання робіт, на підставі якого у відповідача (виконавець за договором) виникли зобов'язання виготовити, а у позивача (замовник за договором) виникли зобов'язання прийняти та оплатити блок-контейнери у виконанні «Транспак» в кількості 8 шт.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, виникає з підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Аналогічні приписи щодо зобов'язання та підстав його виникнення містяться у ст.ст.509, 11 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз вищезазначених норм господарського та цивільного законодавства свідчить, що однією із підстав виникнення зобов'язання є договір.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. В силу ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оскільки договір є одним із видів правочину, тому до вимог щодо форми укладення договору мають застосовуватися загальні вимоги вчинення правочинів.

Згідно з ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено у п.1 ч.1 ст.208 цього ж кодексу правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Вимоги щодо обов'язкового підписання господарського договору сторонами та скріплення його печатками таких сторін містяться у ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку, що договір вважається укладеним, коли між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а також коли цей договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін договору та скріплений їх печатками.

Аналіз наданої позивачем до позовної копії договору №18/10/2 - 2011 від 18.10.2011 про виконання робіт свідчить, що договір з боку замовника (позивача у справі) не підписаний та не скріплений його печаткою. Також не підписаний позивачем і додаток №2 (план блок-контейнера) до вказаного договору. Додаток №1 (технічні характеристики виробу) до договору не підписаний обома сторонами.

Позивач не представив на вимогу суду оригінал договору №18/10/2 - 2011 від 18.10.2011 для його огляду в судовому засіданні. При цьому, про причини неможливості надати суду оригінал договору позивач не повідомив, а тому суд приходить до висновку, що позивач не надав договір без поважних причини, в зв'язку з чим судом оцінюються ті докази, які містяться в матеріалах справи та надані, в тому числі, самим позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір №18/10/2 - 2011 від 18.10.2011 про виконання робіт сторонами не укладений.

За загальними правилами, на вимогу однієї із сторін розірваний може бути лише укладений договір. Оскільки договір №18/10/2 - 2011 від 18.10.2011 про виконання робіт сторонами не укладений, а відтак відсутні правові підстави для його розірвання в судовому порядку.

За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 222400грн. заборгованості також задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

За змістом статей 524,533-535,625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях зобов'язання однієї сторони сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, для покладення на відповідача обов'язку сплатити позивачу заявлену до стягнення суму, між сторонами мають існувати певні правовідносини, на підставі яких у відповідача виникає вищевказаний обов'язок.

В силу ст.ст.11,202 Цивільного кодексу України та ст.ст.173,174 Господарського кодексу України вчинення суб'єктом господарювання юридично значимих дій, наслідком яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов'язків сторін, свідчить про виникнення господарського зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 18 жовтня 2011р. перераховано відповідачу 133440грн. із зазначенням в призначенні платежу «аванс на виготовлення блок-контейнерів 6000*2400*2550 «Транспак» згідно рахунку №85 від 18.10.11, в т.ч. ПДВ 22240грн.» (а.с.16).

Крім того, позивачем 25 листопада 2011р. перераховано відповідачу 88960грн. із зазначенням в призначенні платежу «за виготовлення блок-контейнерів 6000*2400*2550 «Транспак» згідно рахунку №92 від 09.11.11, в т.ч. ПДВ 14826грн.67коп.» (а.с.15). Але прицьому суд приймає до уваги, що позивачем не надано на вимогу суду копію рахунку №92 від 09.11.11, який зазначений позивачем як підстава здійснення платежу.

Таким чином, позивачем всього перераховано відповідачу 222400грн., як оплата за виготовлення блок-контейнерів розміром 6000*2400*2550.

Відповідачем факт отримання вказаних сум від позивача не заперечується.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем дій по оплаті робіт з виготовлення відповідачем продукції - блок-контейнерів розмірами 6000*2400*2550.

За своєю правовою природою дії суб'єкту правовідносин, пов'язані з оплатою за виготовлення продукції, є діями, що породжують цивільні права і обов'язки аналогічні зобов'язанням за договором підряду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

В силу ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Оскільки, як встановлено судом вище, договір підряду у вигляді єдиного документу між сторонами не укладався, тому суд приходить до висновку, що строки виконання робіт по виготовленню блок-контейнерів сторонами не встановлені.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу УКраїни на сторони покладений обов"язок доведення належними та допустими доказами тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав суду доказів, які підтверджують факт звернення ним до відповідача з вимогою про виконання зобов'язань по виготовленню блок-контейнерів.

Проте, як стверджує в позовній заяві сам позивач, відповідач повідомив позивача про виготовлення блок-контейнерів, в зв'язку з чим позивачем 25.11.11 й було здійснено сплату грошових коштів в сумі 88960грн.

Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущенних у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Позивач не надав суду доказів вчинення ним в період з 25.11.11 по день звернення до суду з даною позовною заявою дій, направлених на приймання виготовленої на його замовлення продукції.

Посилання позивача на те, що відповідач за умовами договору зобов'язаний був завантажити виготовлену продукцію на автотранспорт судом до уваги не приймається, оскільки позивач посилається на договір, який між сторонами не укладений.

Отже, із матеріалів справи не вбачається наявність у відповідача обов'язку сплатити позивачу грошові кошти в сумі 222400грн.

Відповідно до ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача обов'язку сплатити позивачу грошові кошти, відтак відсутні підстави для ствердження про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 222400грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позов є безпідставним, необґрунтованим, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.11,14,202,205,207,509,524,530,533-535,625,626,638,837,846,853 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,174,180 Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 21 жовтня 2013р.

Суддя Т.Г.Оленич