Постанова

від 02.10.2013 по справі 910/8418/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа№ 910/8418/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 02.10.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп» на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року (повний текст рішення складено і підписано 08.07.2013 року)

у справі №910/8418/13 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп»

про стягнення 312 700,66 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі №910/8418/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп» на користь комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» 285 658,00 грн. заборгованості за договором №1086 від 01.01.2010 року, 22 657,36 грн. пені, 4 385,30 грн. 3% річних, 6 254,01 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 25.07.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/8418/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «РКС Авто Групп» - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасник судового процесу, який не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №10 від 28.11.2002 року ІІІ сесії двадцять четвертого скликання Деснянської районної у м. Києві ради, комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» було визнано орендодавцем нежитлових будівель, споруд та приміщень комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва, які рахуються на балансі підприємства.

01.01.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «РКС АВТ ГРУПП» (орендар) та комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» (орендодавець) було укладено договір оренди №1086 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду (надалі - договір, а.с. 10-13).

За умовами п. 1.1 договору орендодавець, на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.12.2009 року №1229, передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою вул. Бальзака, 12 загальною площею 198,10 кв.м. для магазину автозапчастин.

Відповідно до п. 2.1 договору, об'єктом оренди є: нежитлове приміщення (будівля, споруда), загальною площею 198,10 кв.м., в тому числі: на 1 поверсі - 191,50 кв.м.; місця загального користування - 6,60 кв.м.; згідно викопіювання з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток 3); устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 5).

Згідно з п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району, затвердженої рішенням №7 Деснянської райради від 07.12.2006 року, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), на дату підписання договору становить 26 205,40 грн.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди (при укладанні договору вперше). При поверненні об'єкта оренди орендодавцеві останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Проте відповідач свого обов'язку зі спати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим сума заборгованості відповідача станом на 28.08.2012 року по сплаті орендних платежів становила 313 148,25 грн.

На вказану вище суму боргу між сторонами було підписано графік погашення заборгованості, з моменту підписання останнього відповідачем було сплачено з загальної суми боргу 27 500,00 грн. Отже, залишок суми заборгованості відповідача перед позивачем становить 285 648,25 грн.

З урахуванням того, що графік погашення заборгованості було складено станом на 01.10.2012 року, та за вересень 2012 року було нарахована поточна орендна плата, яка становить 9,75 грн. Загальна сума заборгованості за договором становить 285 658,00 грн.

У квітні 2013 року комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп» про стягнення 312 700,66 грн. заборгованості за договором оренди №1086 від 01.01.2010 року, з яких 285 658,00 грн. сума основного боргу, 22 657,36 грн. пені, 4 385,30 грн. 3% річних.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 285 658,00 грн. сума основного боргу, 22 657,36 грн. пені, 4 385,30 грн. 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки договір №1086 укладено саме 01.04.2009 року. Скаржник також зазначає, що позивачем не надано графік погашення заборгованості та не наведено розрахунок пені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачами та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

До обов'язків орендаря ч. 1 ст. 762 ЦК України, ст.ст. 285, 286 ГК України відносить, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Пунктом 3 статті 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п. 1, п. 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

При цьому, твердження скаржника про те, що договір №1086 укладено саме 01.04.2009 року, а дата підписання акта прийому-передачі нежитлового приміщення - 01.04.2009 року передує даті укладення спірного договору - 01.01.2010 року, судова колегія апеляційного господарського суду не приймає до уваги, оскільки під час розгляду справи було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами існували схожі договірні відносини на підставі договору №1086 від 01.04.2009 року, строк дії якого закінчився.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п. 3.6 договору).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням, що належить до комунальної власності, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 285 658,00 грн. основної заборгованості колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Разом з цим, твердження скаржника про те, що позивачем не надано графік погашення заборгованості, на переконання судової колегії не спростовують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за договором оренди №1086 від 01.01.2010 року.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 22 657,36 грн. за загальний період прострочення виконання договірного зобов'язання з 21.10.2012 року по 18.04.2013 року.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через шість місяців від днів з яких відповідач є таким, що прострочив по кожному платежу окремо.

Судовою колегією було перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, з урахуванням кількості днів прострочення відповідачем оплати, у відповідності до якого стягненню з ТОВ «РКС Авто Групп» за заявлений позивачем період існування заборгованості підлягають 22 657,36 грн. - пені.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача та 3% річних в сумі 4 385,30 грн. за період з 21.10.2012 року по 18.04.2013 року.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання погоджується з висновком господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 385,30 грн. за час прострочення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 01.07.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РКС Авто Групп» на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі №910/8418/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі №910/8418/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8418/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.