Постанова

від 21.10.2013 по справі 925/1219/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 925/1219/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше Травня комбікормовий завод»

на рішення господарського суду Черкаської області від 29.08.2013 року

у справі №925/1219/13 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «БІТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше Травня комбікормовий завод»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «БІТ» звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше Травня комбікормовий завод» про стягнення суми 7278,62 грн. інфляційних втрат та 18874,67 грн. 3% річних.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності. Заява мотивована тим, що підставою для стягнення боргу, тобто основної вимоги, інфляційних втрат, 3 % річних були саме договори поставки №17/04/09-05 від 17.04.2009 р. та №28/05/09-01 від 28.05.2009 р., строк позовної давності тривалістю у три роки для яких закінчився 28.05.2013 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.08.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7278,62 грн. інфляційних втрат та 18874,67 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 21.10.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 02.10.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі укладених сторонами договорів поставки №17/04/09-05 від 17.04.2009 р. та №28/05/09-01 від 28.05.2009 р. позивачем було поставлено відповідачу товар.

Відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаними договорами належним чином внаслідок чого рішенням господарського суду Черкаської області по справі № 12/5026/2513/2011 від 20.12.2011 р. з відповідача на користь позивача було стягнуто 727862,68 грн. основного боргу, 65362,90 грн. 3 % річних за період з 13.07.2009 р. по 07.07.2011 р., 163331,37 грн. інфляційних втрат за період з 13.07.2009 р. по 21.06.2011 р., 9801,57 грн. судових витрат.

На примусове виконання рішення господарським судом Черкаської області було видано наказ №12/5026/2513/2011 від 28.03.2012 р., на підставі якого головним державним виконавцем відділу ДВС Черкаського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31902057 від 28.03.2012 р. Так, відділом ДВС Черкаського РУЮ під час примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області по справі № 12/5026/72513/2011 від 28.03.2012 р. на розрахунковий рахунок TOB ВКП «БІТ» було перераховано кошти в наступному порядку: 17.05.2012 р. - 26000,00 грн., 02.07.2012 р. - 20000,00 грн., 26.07.2012 р. -35 000,00 грн.

Надалі, боржником TOB «Перше Травня комбікормовий завод» заборгованість перед TOB ВКП «БІТ», відповідно до рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2011 р., перераховувалась в наступному порядку: 17.08.2012 р. - 250000,00 грн., 20.08.2012 р. - 50000,00 грн., 21.08.2012 р. - 150000,00 грн., 27.08.2012 р. - 35000,00 грн., 30.08.2012 р. - 4901,39 грн., 31.08.2012 р. - 145457,13 грн.

Рішення господарського суду Черкаської області у справі №12/5026/2513/2011 від 20.12.2011 р. було повністю виконано лише 31.08.2012 р.

Позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 27.10.2011 р. по 30.04.2012 р. в розмірі 7278,62 грн., а також 3% річних за період з 01.10.2011 р. по 17.08.2012 р. в сумі 18874,67 грн. (а.с. 8-9), які просить стягнути з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладених договорів поставки №17/04/09-05 від 17.04.2009 р. та №28/05/09-01 від 28.05.2009 р.. Свої зобов'язання за цими договорами позивач виконав належним чином та поставив відповідачу товар.

Відповідач в порушення умов договорів своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, що встановлено рішенням суду у справі № 12/5026/2513/2011 від 20.12.2011 р., яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на території України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь сторони.

У зв'язку з тим, що рішення господарського суду Черкаської області у справі № 12/5026/2513/2011 від 20.12.2011 р. було виконано відповідачем лише 31.08.2012 р. відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 7278,62 грн. та 3% річних в розмірі 18874,67 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 256 ЦК Ураїни, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до приписів ст. 264. ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зобов'язання відповідача щодо оплати вартості отриманого на умовах договорів поставки №17/04/09-05 від 17.04.2009 р. та №28/05/09-01 від 28.05.2009 р. товару виникло у період з 17.04.2009 р. по 26.06.2009 р. У зв'язку із несплатою відповідачем у визначені договорами строки вартості товару позивач звернувся до господарського суду із позовом 01.11.2011 р. Рішенням суду від 20.12.2011 р. позов було задоволено повністю.

Таким чином строк позовної давності щодо заявлених вимог, відповідно до приписів ст. 264 ЦК України, слід відраховувати саме з дати звернення позивача із позовом до суду, тобто 01.11.2011 р.

Тому, на час розгляду даної справи, строк позовної давності, визначений ст. 256 ЦК України щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних в сумі 18874,67 грн. за період з 01.10.2011 р. по 17.08.2012 р., інфляційних втрат в сумі 7278,62 грн. за період з 27.10.2011 р. по 30.04.2012 р. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договорами поставки №17/04/09-05 від 17.04.2009 р. та №28/05/09-01 від 28.05.2009 р. - не сплинув.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 29.08.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його зміни та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше Травня комбікормовий завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 29.08.2013 р. у справі №925/1219/13 залишити без змін.

Справу №925/1219/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Коршун Н.М.