Постанова

від 17.10.2013 по справі 906/801/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 906/801/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Саврій В.А. , суддя Павлюк І. Ю.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ярош С.Л. (дов. № 1197 від 03.09.13 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Брусилівське хлібоприймальне підприємство" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.07.13 р. у справі № 906/801/13 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" (м. Коростишів, Житомирська область)

до Приватного акціонерного товариства "Брусилівське хлібоприймальне підприємство" (с. Скочище, Брсилівський район, Житомирська область)

про стягнення 45370,09 грн.

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "Користишівземінвест", 1250, Житомирська обл., Коростишівський р-н, м. Коростишів, вул.. К. Лібкнехта, б. 4 (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-3) до ПАТ "Брусилівське хлібоприймальне підприємство" (надалі -відповідач), в якій просить стягнути 44172 грн. основного боргу та 1198 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.07.13 р. (а.с. 60-61) позов задоволено частково.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню. Водночас, суд прийшов до висновку, що позивачем неправильно здійснений розрахунок 3% річних, тому відмовив в частині стягнення 2,08 грн. річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою (а.с. 70-71), в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Скаржник зокрема зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю надання доказів в підтвердження проведення розрахунків з позивачем, для подачі витребуваних доказів.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, а також його повноважний представник в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/801/13 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Павлюк І.Ю.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови суду від 02.09.13 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Павлюк І.Ю., суддя Саврій В.А.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення .

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 04.06.2012р. згідно усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростишівземінвест" (позивач) передало Приватному акціонерному товариству "Брусилівське хлібоприймальне підприємство" (відповідач) товар (кукурудза, корисні відходи) на загальну суму 44172,00грн., що підтверджується видатковою накладною №40 від 04.06.2012р. та довіреністю №22 від 04.06.2012р. (а.с. 4-5).

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що сторонами не встановлений строк оплати за товар по накладній №40 від 04.06.2012р. та довіреності №22 від 04.06.2012р., а тому він визначається відповідно до положень ст. 692 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язок з оплати за поставлений товар у відповідача виник - 05.06.2012р.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару належним чином не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 44 172,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо правильності нарахування 3% річних в сумі 1196,01грн

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Водночас, апеляційний суд вважає твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо неправомірності дій суду першої інстанції у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи, необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 06.06.13 р. (а.с. 2-3) та від 18.06.13 р. (а.с. 46), суд першої інстанції витребувував зазначені відповідачем докази. При цьому відповідач не подав документи, витребувані судом першої інстанції, в судове засідання від 18.06.13 р. не з'явився.

Відповідно до п. 2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р., якщо стороною не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимими докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що перш ніж відхилити клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, господарський суд Житомирської області вчинив всіх дій для повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 10.07.13 р. у справі № 906/801/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Брусилівське хлібоприймальне підприємство" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/801/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Павлюк І. Ю.