Постанова

від 07.10.2013 по справі 910/5963/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа№ 910/5963/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.10.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року (підписано 14.06.2013 року)

у справі №910/5963/13 (суддя Станік С.Р.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс»

про стягнення 271 718,95 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/5963/13 у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» про стягнення 271 718,95 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 19.07.2013 року зазначену вище скаргу апеляційним господарським судом було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасник судового процесу, який не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Укргідроенерго» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю«Екотехсервіс» (виконавець) було укладено договір №103, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати постачання ліфтового обладнання на філію «Дніпровська ГЕС» ВАТ «Укргідроенерго» відповідно до завдання замовника, монтаж та налагодження обладнання згідно з проектною документацією, «Правил організації, виробництва та прийоми монтажних робіт» (ГОСТ 22845-85) з подальшою здачею інспекції Держнаглядохоронпраці України та передати виконані роботи замовнику, а замовник оплатити вартість обладнання, виконаних робіт у встановленому договору порядку.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна та технічні характеристики обладнання, подані у додатках №1 та №2 до договору, які є невід'ємною частиною.

Загальна вартість обладнання складає 862 000, 00 грн. (п. 4.1.1 договору). Вартість монтажних та налагоджувальних робіт обладнання складає 268 392, 00 грн. (п. 4.2.2 договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що ціна договору може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін, а у разі збільшення договірної ціни тільки за умови погодження з компетентним органом з цих питань державних закупівель. Зміна ціни договору здійснюється сторонами шляхом внесення змін до договору.

За умовами п.п. 5.1, 5.2 договору, обладнання буде доставлене виконавцем на об'єкт після підписання договору, згідно з календарним графіком (додаток №3), який є невід'ємною частиною. Датою поставки вважається дата вказана в товаросупровідних документах при отриманні обладнання замовником.

Відповідно до п. 7.2.1 - п. 7.2.3 договору оплата за договором здійснюється замовником, де останній на протязі 10 днів з моменту підписання договору, перераховує виконавцю платіж в розмірі 40% вартості обладнання в сумі 344 800,00 грн.

Наступний платіж замовник перераховує виконавцю в розмірі 40% від вартості обладнання та 50% від вартості монтажних та налагоджувальних робіт, що в сумі становить 478 996,00 грн., після поставки обладнання на об'єкт.

Перерахування остаточних платежів 20% від вартості обладнання та 50% від вартості монтажних та налагоджувальних робіт, що в сумі становить 306 596,00 грн., протягом 5 банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та реєстрації обладнання в інспекції Держнаглядохоронпраці України.

Згідно з п. 8.1 договору технічні та інші вимоги до виконання робіт визначаються технічними вимогами тендерної документації, проектною документацією, діючими нормативними документами та правилами.

Підставою для початку виконання робіт є передача замовником конструкторської, нормативно-технічної документації, робочих креслень, технічних умов (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 8.3 договору після завершення робіт виконавець представляє замовнику двосторонні акти виконаних підрядних робіт за формою капітального будівництва (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних за формою капітального будівництва (КБ-3). Датою виконання робіт є дата підписання сторонами актів здачі-приймання робіт (форми КБ-2в, КБ-3).

Після підписання звітних документів замовник зобов'язаний протягом 5-ти днів підписати їх або направити виконавцю мотивовану відмову. Якщо протягом 5-ти днів виконавець письмово не сповіщений про мотивовану відмову, роботи вважаються прийнятими замовником і підлягають оплаті на умовах договору (п. 8.4 договору).

За умовами п. 10.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання з вини виконавця зобов'язань за договором виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення, якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів. Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних зобов'язань.

Пунктом 12.2 договору передбачено, що всі імовірні претензії до договору або у зв'язку з ним розглядаються у місячний термін з дня отримання претензії. Обґрунтовані вимоги заявника порушник зобов'язаний задовольнити. У разі коли сторона, що порушила майнові права або законні інтереси іншої сторони та протягом місяця не дає відповіді на претензію або відмовляється повністю або частково її задовольнити, сторона має право звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

Відповідно до додатку №1 до договору (а.с. 14), сторони погодили специфікацію обладнання, пасажирський ліфт з верхнім машинним приміщенням. Тип: «Amber», Q = 630 кг., Н = 40,5 м, 10 зупинок. Виробник: «LMLIFTMATERIALGmbh» (Німеччина, Мюнхен).

Згідно додатку №2 до договору (а.с. 15), сторони погодили ціну обладнання - 862 000,00 грн., строк поставки з моменту передоплати та затвердженого технічного завдання - 14 тижнів а також гарантійний строк на обладнання - 18 місяців.

У додатку №3 до договору (а.с. 16), сторони погодили загальний календарний графік постачання ліфта на Дніпровську ГЕС, а саме: виготовлення та доставка на місце монтажу 14.08.2008 року - 20.11.2008 року; монтажні роботи та шеф-монтажні роботи на місці монтажу 20.11.2008 року - 11.12.2008 року; навчання персоналу та налагоджувальні роботи 11.12.2008 року -21.12.2008 року; приймально-здавальні та приймальні випробування 21.12.2008 року - 24.12.2008 року; участь у реєстрації 24.12.2008 року - 29.12.2008 року.

Матеріали справи свідчать, що 14.05.2009 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, за умовами якої сторони домовились збільшити розмір першого платежу до договору на 20% вартості обладнання. Крім того, п. 7.2 та п. 7.2.3 викладено в наступній редакції:

На протязі 10 днів з моменту підписання договору замовник перераховує виконавцю платіж в розмірі 40% вартості обладнання в сумі 344 800,00 грн. З урахуванням додаткової угоди №1 до договору, замовник на протязі 10 днів з моменту підписання додаткової угоди №1 перераховує виконавцю платіж в розмірі 20% вартості обладнання в сумі 172 400,00 грн. (п. 7.2 договору).

Замовник перераховує виконавцю остаточний платіж у розмірі 50% вартості монтажних та налагоджувальних робіт в сумі 134 196,00 грн. протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та реєстрації обладнання в інспекції Держнаглядохоронпраці України (п. 7.2.3 договору).

Згідно акта звірки взаєморозрахунків від 31.03.2010 року між ВАТ «Укргідроенерго» та ТОВ «Екотехсервіс», який посвідчений підписами та печатками юридичних осіб, дебіторська заборгованість у відповідача перед позивачем станом на 31.03.2010 року становить 200 000,00 грн. (а.с. 26).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №3-2/5280 від 13.07.2010 року (а.с. 31-32) перерахувати 200 000,00 грн., обґрунтовуючи тим, що останній отримав грошові кошти в розмірі 1 130 392,00 грн. а надав послуги на суму 862 000,00 грн. та надав розрахунки штрафних санкцій. Також позивач зазначив, що у разі невиконання вимоги викладеній у претензії, буде вимушений звернутися до господарського суду. Направлення вищезазначеної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.07.2010 року, а також квитанцією Укрпошти №2960 від 13.07.2010 року (а.с. 33-34).

28.05.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом №5-2/4503 від 22.05.2012 року з вимогою сплатити штраф і пеню за порушення строків поставки ліфтового обладнання, а також за порушення строків виконання монтажних і налагоджувальних робіт.

Згідно з доводами позивача, ним на виконання умов договору №103 від 20.08.2008 року було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 1 062 000,00 грн. однак відповідач лише поставив обладнання на суму 862 000,00 грн., а монтажні та налагоджувальні роботи по влаштуванню обладнання не виконав.

У березні 2013 року ПАТ «Укргідроенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Екотехсервіс» про стягнення 200 000,00 грн., як авансовий платіж за виконання монтажних та налагоджувальних робіт.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. авансового платежу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Нормами статті 854 ЦК України регламентовано, що до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо виконання монтажних та налагоджувальних робіт по влаштуванню обладнання.

Так, згідно з п. 8.3 договору, після завершення робіт відповідач представляє позивачу акти виконаних робіт за формою капітального будівництва (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт за формою капітального будівництва (КБ-3). Датою виконання робіт є дата підписання сторонами актів здачі приймання робіт (форми КБ-2в, КБ-3).

Натомість, матеріали справи не містять підписані уповноваженими представниками сторін довідку типової форми №КБ-3 за 2011 рік та акт приймання виконаних робіт за 2010 року типової форми КБ-2в. У зв'язку з чим, судова колегія вважає, що судом першої інстанції під час встановлення факту виконання відповідачем будівельних, монтажних та налагоджувальних робіт на суму 183 424,06 грн., не в повному обсязі досліджено належність та допустимість доказів, якими є довідка типової форми № КБ-3 за 2011 рік та акт приймання виконаних робіт за 2010 рік типової форми КБ-2в.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що після одержання звітних документів позивач зобов'язаний протягом 5-ти днів підписати їх або направити вмотивовану відмову.

Таким чином, обов'язок позивача щодо підписання або надання вмотивованої відмови від підписання звітних документів настає саме з моменту одержання звітних документів, а не з моменту відправлення їх відповідачем.

Згідно з п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими..

Відповідачем не надано суду доказів отримання позивачем актів виконаних будівельних робіт за типовою формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, направлених на адресу позивача поштовим відправленням згідно опису вкладення від 13.05.2013 року та за поштовою квитанцією №2284.

Позивач у своїх доводах заперечує факт виконання відповідачем умов договору, зокрема зазначає, що відповідач (виконавець) не виконав монтажних та налагоджувальних робіт, що передбачені умовами договору.

Позивач (замовник) не отримав від виконавця документи, які б підтверджували виконання монтажних та налагоджувальних робіт, а тому був позбавлений можливості прийняти роботи, зробити оцінку і розрахунок об'єму виконаних робіт.

Між тим, на переконання судової колегії, наявність акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за 2010 рік та довідки про вартість виконаних робіт за 2011 рік (а.с. 102-106), які підписані в односторонньому порядку відповідачем, не підтверджують факт виконання монтажних та налагоджувальних робіт за договором та не є підставою для їх оплати.

Крім того, вказані вище акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт не містять дати складання і підписання та були направлені позивачу після порушення провадження у справі не за місцезнаходженням останнього, оскільки у фіскальному чеку №2284 від 13.05.2013 року у рядку «Куди» зазначено «ПАТ «Укргідроенерго» Рихта», натомість адреса місцезнаходження позивача: 07300, Київська область, м. Вишгород.

Разом з цим, судовою колегією встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції в судовому засіданні 28.05.2013 року представнику позивача було надано представником відповідача акт приймання виконаних будівельних робіт за 2010 рік (форма №КБ-2в) на загальну суму 183 424,06 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних за 2011 рік (форма №КБ-3) на загальну суму 183 424,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укргідроенерго» листом від 01.06.2013 року №5-2/4125 відповідно до п. 8.4 договору повідомив відповідача про відмову від підписання наданих акта виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, обґрунтовуючи свою відмову посиланням на порушення відповідачем при складанні зазначених акта та довідки умов договору та норм чинного законодавства, а також надано протокол усунення недоліків виконаних робіт за договором.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем відповідачу у 5-ти денний строк вмотивованої відмови від підписання акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, а також протоколу про усунення недоліків на момент винесення рішення у справі, не відповідають обставинам справи.

З огляду на вищезазначене, судова колегія критично оцінює висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було виконано роботи на суму 183 424,06 грн., які підлягають оплаті в зв'язку з ненаданням позивачем у встановлений договором 5-ти денний строк вмотивованої відмови від підписання акта приймання виконаних будівельних робіт за 2010 рік (форма №КБ-2в) на загальну суму 183 424,06 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за 2011 рік (форма №КБ-3) на загальну суму 183 424,06 грн.

Окрім цього, з метою повного та всебічного розгляду справи Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 04.09.2013 року та 02.10.2013 року було зобов'язано відповідача надати суду для огляду оригінали листів філії «Дністровська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго» про виконані роботи №360/6 від 12.03.2011 року, №965/14 від 08.06.2011 року, №1144/14 від 19.07.2011 року, докази отримання позивачем актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, журнал робіт згідно з додатком В до ДБН А3.1-5-2009, виконавчу документацію, облік збирання та видалення відходів та вторинної сировини, архітектурно-технічний паспорт об'єкта будівництва, письмові докази, що підтверджують використання матеріальних ресурсів (накладні на придбання ТМЦ).

Проте, відповідач витребувані судом докази не надав, повноважного представника в судове засідання не направив.

Твердження відповідача про те, що виконання робіт за договором підтверджується листами філії «Дністровська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго», є безпідставними та підлягають відхиленню, оскільки філія «Дністровська ГЕС» є відокремленим структурним підрозділом ПАТ «Укргідроенерго» без права юридичної особи, та не є стороною по договору. Так, сторонами по договору є TOB «Екотехсервіс» та ПАТ «Укргідроенерго».

Враховуючи зазначені вище обставини, судова колегія вважає, що факсові копії листів філії «Дністровська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго» №360/6 від 12.03.2011 року, №965/14 від 08.06.2011 року, №1144/14 від 19.07.2011 року не можуть бути належним та допустимими доказами для встановлення факту виконання робіт за договором.

Єдиним належним доказом про виконання робіт відповідно до п. 8.3 договору є підписаний уповноваженими представниками обох сторін акт прийняття виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт. При чому датою виконання робіт вважається саме дата підписання сторонами зазначених звітних документів.

Одночасно, судовою колегією встановлено, що на виконання умов договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 200 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №666 та №268 від 29.07.2009 року.

Згідно з ч. 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1764, підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Зазначеним вище обставинам та доказам у справі, судом першої інстанції не надано належної оцінки та прийнято передчасне рішення про відмову в позові.

Таким чином, судова колегія вважає доведеним факт невиконання відповідачем свого обов'язку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 32 400,00 грн. за період з 28.10.2009 року по 29.03.2013 року, 3% річних в сумі 20 531,51 грн. та штраф у розмірі 18 787,44 грн., що становить 7% від вартості невиконаних монтажних та налагоджувальних робіт в сумі 268 392,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, нарахування позивачем на суму основної заборгованості 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства України, і, відповідно, позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, судом апеляційної інстанції перевірено розмір нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі здійсненого позивачем розрахунку і встановлено, що вказаний розмір нарахувань є арифметично вірним.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 20 531,51 грн. та інфляційних втрат в сумі 32 400,00 грн. за період з 28.10.2009 року по 29.03.2013 року.

Відповідно до ст. 230 ГК України передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зі змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 10.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання з вини виконавця зобов'язань за договором виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення, якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів. Виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних зобов'язань.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 18 787,44 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року у справі №910/5963/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2012 року у справі №910/5963/13 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехсервіс» (03187, м. Київ, вул. Заболотного, 5, код ЄДРПОУ 25278618) на користь публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська область, м. Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716) невикористаний аванс в сумі 200 000 грн., штраф 7% у розмірі 18 787,44 грн., інфляційні втрати в сумі 32 400,00 грн., 3% річних в сумі 20 531,51 грн., судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 5 434,38 грн. та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 2 717,19 грн.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу №910/5963/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Гаврилюк О.М.

Федорчук Р.В.