Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2а-4844/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. № 9104/29732/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Західпромбуд-сервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Західпромбуд-сервіс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

28.07.2009 року позивач - ПП «Західпромбуд-сервіс» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Залізничному районі м. Львова в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2009 року №№ 0001072302/0/14521 та 0001062302/0/14520.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про заниження позивачем валових доходів за 4 кв. 2008 року внаслідок не включення до їх складу безнадійної кредиторської заборгованості перед ПП БК «Мегастильбуд» в сумі 580000 грн, яке визнано банкрутом, оскільки 31.10.2008 року між позивачем, ПП БК «Мегастильбуд» та ФО-П ОСОБА_1 укладено угоду про передачу боргу. Згідно умов цієї угоди, ПП «Західпромбуд-сервіс» вказаний борг передало ФО-П ОСОБА_1, а тому з цього моменту у позивача відсутня кредиторська заборгованість перед ПП БК «Мегастильбуд». Також, позивач вказує на безпідставність висновків відповідача щодо завищення валових витрат на суму 817557,47 грн по роботах, які виконані ПП БК «Мегастильбуд», оскільки акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт повністю відповідають вимогам первинного документа, а посилання податкового органу на наказ Державного комітету статистики та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2012 року № 237/5 є безпідставним. Крім того, помилковими вважає позивач висновки відповідача щодо невідповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» актів виконаних робіт з надання маркетингових послуг та досліджень, рекламних та інформаційно-консультативних послуг, оскільки такі акти складені відповідно та на виконання укладених між сторонами угод, які в свою чергу є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались. Ці акти засвідчують факт отримання послуг, на підставі яких і здійснювались розрахунки. Отримані позивачем послуги в подальшому були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що прослідковується з актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційні обґрунтування апелянт наводить ті ж, що і у поданій ним позовній заяві. Разом з тим зазначає, що судом першої інстанції не спростовано викладених у позовній заяві доводів позивача та не надано їм належної правової оцінки.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення повістки, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України його неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Від представника відповідача до суду поступила заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду цієї справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «Західпромбуд-сервіс» 02.12.2004 року зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як суб'єкт господарювання, 07.12.2004 року взяте на облік у ДПІ у Залізничному районі м. Львова, є платником податку на додану вартість, податку на прибуток та комунального податку.

З 14.04.2009 року по 07.05.2009 року працівниками ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведена планова виїзна перевірка ПП «Західпромбуд-сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2009 року № 1003/237/33285645.

Відповідно до висновків цього акта, перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.1.5 п. 12.1, ст. 12, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 349389,37 грн, в тому числі: у ІІІ кварталі 2008 року в сумі 5631,58 грн, ІV кварталі 2008 року в сумі 343757,79 грн, а також порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 163511,50 грн, в тому числі по періодах: за вересень 2008 року - 4505,28 грн, жовтень 2008 року - 147371,56 грн, листопад 2008 року - 8501,33 грн, грудень 2008 року 3133,33 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.05.2009 року № 0001062302/0/14520, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 419830,40 грн, в тому числі 349 389,37 грн основного платежу та 70441,03 грн штрафної (фінансової) санкції, та № 0001072302/0/14521, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 245267,25 грн, в тому числі 163 511,50 грн основного платежу та 81755,75 грн штрафної (фінансової) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що згідно матеріалів податкової перевірки, а також доказів здобутих судом в процесі судового розгляду, не підтверджено реальність виконання ПП БК «Мегастильбуд» будівельно-монтажних робіт, а також надання ПП «Рада-контракт», ТзОВ «Компанія Кредо» маркетингових, рекламних та інформаційно-консультативних послуг, валові витрати та податковий кредит по яких задекларував позивач. ПП «Західпромбуд-сервіс» не зверталося до компетентних органів щодо видачі необхідних дозволів та погоджень. Надані позивачем акти надання послуг не відповідають вимогам первинних документів, оскільки не містять інформації стосовно виду (характеру) наданих послуг, приналежності інформаційно-консультаційних, маркетингових, та рекламних послуг до основної діяльності підприємства (питання фінансово-господарської діяльності що потребували консультацій, сегменти ринку, що підлягали маркетинговому дослідженню, вид та об'єкт реклами тощо) місця проведення цих робіт, та згідно якого договору надавались такі послуги. Щодо заниження валового доходу на суму кредиторської заборгованості перед ПП БК «Мегастильбуд», то суд першої інстанції зазначив, що позивачем не спростовано висновки викладені податковим органом в акті перевірки, а наданий суду договір про переведення суми боргу до уваги не приймається, оскільки такий під час перевірки працівникам податкової інспекції не представлений.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку, а до податкового кредиту з ПДВ наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість. Однак ці обставини не є безумовними, оскільки проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ПП «Західпромбуд-сервіс» та ПП «БК «Мегастильбуд» укладено ряд договорів підряду, а саме:

- 12.09.2008 року № 9/06 на проведення капітального ремонту нежитлового підвального приміщення по вул. Подільська, 25 у м. Хмельницькому. На виконання умов даного договору сторонами складено Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1052 від 31.10.2008 року, а ПП «БК «Мегастильбуд» виписало для позивача податкову накладну № 1052 від 31.10.2008 року на суму 226 190.00 грн, в тому числі ПДВ - 37698,33 грн (а.с. 82-85);

- 12.09.2008 року на улаштування зовнішніх мереж водопроводу житлового кварталу по вул. Гординських, 4, завершення будівництва СЗШ 1-2 ступеня в с. Пристань Сокальського району Львівської області, капітальний ремонт вул. Б. Хмельницького від вул. Замарстинівської до вул. Татарської; капітальний ремонт вул. Короленка, заміна газових плит, газових колонок, АГОВ, електроплит. На виконання умов договору сторонами складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1047 від 31.10.2008 року, а ПП «БК «Мегастильбуд» виписало для позивача податкову накладну № 1047 від 31.10.2008 року на суму 544479,35 грн, в тому числі ПДВ - 90746,56 (а.с. 90-93);

- 01.10.2008 року № 10/1 на виконання ремонтно-будівельних робіт з ремонту фасаду Сокільницької сільської ради. 31.10.2008 року ПП «Західпромбуд-сервіс» та ПП «БК «Мегастильбуд» склали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1061, а ПП «БК «Мегастильбуд» виписало податкову накладну № 1061 від 31.10.2008 року на суму 40290 грн, в тому числі ПДВ - 6715 грн (а.с. 86-89).

Також 06.10.2008 року б/н між ПП «Західпромбуд-сервіс» та ПП «БК «Мегастильбуд» було укладено Договір на купівлю-продаж будівельних матеріалів.

За результатами вказаних вище господарських операцій позивачем, у відповідних податкових періодах, сформовано валові витрати з податку на прибуток підприємств та податковий кредит з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції дослідивши в сукупності господарські операції, які були предметом перевірки, а також наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи копії документів не підтверджують реальність вказаних вище господарських операцій, оскільки вони не свідчать про здійснення між позивачем та загаданими вище контрагентом господарських операцій, які були б спрямовані на досягнення господарської мети.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем як на підтвердження виконання ПП «БК «Мегастильбуд» будівельних робіт, згідно вказаних вище договорів, з первинних документів долучено тільки акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1052 від 31.10.2008 року, № 1047 від 31.10.2008 року, № 1061 від 31.10.2008 року, № 1059 від 31.10.2008 року.

Проте, вказані вище акти не можна вважати належним чином оформленими первинними документами, які б підтверджували реальність господарських операцій, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів первинного документа, а саме в них відсутня інформація щодо змісту, обсягів господарської операції. У них не відображено конкретизацію робіт, які виконувались, в якій кількості використані будівельні матеріали, вироби конструкції та їх вартість, кількість працівників залучених до виконання до робіт та витрати на заробітну плату. Відсутня в цих актах і інформація щодо залучення до виконання робіт транспортних засобів чи іншої техніки, витрати на паливо-мастильні матеріали.

Щодо посилання апелянта на необов'язковість застосування типових форм первинних документів затверджених Державним комітетом статистики України та Державним комітетом України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5, суд апеляційної інстанції зазначає, що у таких випадках має складатися інший первинний документ, що забезпечує отримання інформації про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Проте, вказані вище акти здачі-приймання виконаних робіт, такої інформації не відображають, у зв'язку з чим їх не можна вважати належними первинними документами для ведення податкового та бухгалтерського обліку, як цього вимагають положення п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

При цьому, долучені позивачем до матеріалів справи довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 100-194), жодним чином не свідчать про реальність виконання будівельних робіт саме ПП «БК «Мегастильбуд», оскільки вони складені між позивачем (Генпідрядником) та Замовниками ТзОВ «АГАС», ТзОВ «Інжкомбуд», Сокільницькою сільською радою, ПП «Технокомплект», а тому судом до уваги не беруться.

Поряд з тим, згідно з долученими відповідачем до матеріалів справи листів ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, ОКП «БТІ та ЕО», Головного управління земельних ресурсів у Львівській області, Інспекції державного технічного нагляду за ПП «БК «Мегастильбуд» не значаться транспортні засоби, нерухоме майно, земельні ділянки.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судом першої інстанції у відповідності до положень ст. 11 КАС України, з метою повного з'ясування обставин справи, зроблено ряд запитів до компетентних органів, за результатами яких, реальність господарських операцій не підтверджено.

Так, Сокальська районна державна адміністрація Львівської області у відповідь на запит суду повідомила, що Замовником будівництва СЗШ 1-2 ступеня з двома дошкільними групами і фельдшерським пунктом в с. Пристань Сокальського р-ну виступає Сокальська райдержадміністрація. Функції Замовника згідно укладених угод виконувало ПП «Сокальбудінвест», а згідно тендеру генпідрядником визначено ТзОВ «Інжкомбуд». Інформацією про залучення ПП «Західпромбуд-сервіс», як субпідрядної організації, не володіють.

Сокільницька сільська рада повідомила, що ремонтно-будівельні роботи з ремонту фасаду Сокільницької сільської ради виконувало ПП «Західпромбуд-сервіс». Проте згідно поданих позивачем письмових документів, такі роботи виконувались ПП «БК «Мегастильбуд».

Територіальне управління Держгірпромнагляду по Львівській області повідомило, що не видавало ПП «Західпромбуд-сервіс», ПП «БК Мегастильбуд», ПП «Технокомплект» дозволів на виконання робіт зі спорудження систем газопостачання.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» повідомило, що технічні умови на водопостачання та водовідведення житлових будинків по вул. Гординських, 4 у м. Львові були видані у 2004 року СУІС ТзОВ «Авангард». У 2007 року проект зовнішніх мереж водопроводу і каналізації житлового кварталу по вул. Гординських, 4 погоджено ДМКП «Львівводоканал». По питанню отримання довідки на ввід в експлуатацію мереж водопроводу та каналізації звернень не надходило.

Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради повідомив, що Замовником виконаних робіт у 2008 року з капітального ремонту вул. Б. Хмельницького (від вул. Замарстинівської до вул. Детька) та вул. Короленка (від вул. Лисенка до вул. Смольського) виступав Департамент житлового господарства та інфраструктури. Рішенням тендерного комітету на виконання капітального ремонту вул. Б. Хмельницького (від вул. Замарстинівської до вул. Татарської), та вул. Короленка переможцем визначено ТзОВ «Інжкомбуд», яким і виконані роботи.

ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» повідомило, що ПП «Західпромбуд-сервіс» не зверталось із заявою про видачу технічних умов на газифікацію, виготовлення проектно-технічної документації та приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів систем газопостачання.

Таким чином, в процесі судового розгляду, обставини реального виконання будівельних робіт ПП «БК Мегастильбуд» не знайшли свого підтвердження, а тому висновки податкового органу про не підтвердження цих операцій належними первинними документами є правильними та відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з придбання інформаційно-консультативних, маркетингових та рекламних послуг, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

12.09.2008 року між ПП «Рада-контракт» (Виконавець) та ПП «Західпромбуд-сервіс» (Замовник) був укладений Договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг згідно якого Виконавець інформує (консультує) Замовника з питань щодо ведення господарської діяльності: здійснення оптової торгівлі будівельними матеріалами та іншими товарами, виконання будівельно-монтажних робіт. На підтвердження виконання послуг складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2008 року № 93029, згідно якого надано інформаційно-консультаційні послуги на суму 27031,57 грн, в тому числі ПДВ - 4505,26 грн та виписано на відповідну суму податкову накладну від 30.09.2008 року № 93032 (а.с. 63-64, 66-67).

03.11.2008 року між ТзОВ «Компанія Кредо» (Виконавець) та ПП «Західпромбуд-сервіс» (Замовник) був укладений Договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг згідно якого Виконавець інформує (консультує) Замовника з питань щодо ведення господарської діяльності: здійснення оптової торгівлі будівельними матеріалами та іншими товарами, виконання будівельно-монтажних робіт. На підтвердження виконання послуг складено Акт від 30.11.2008 року № 546 на суму 18000 грн, в тому числі ПДВ - 3000 грн та виписано на відповідну суму податкову накладну від 30.11.2008 року № 546 (а.с. 68-71).

03.11.2008 року між ТзОВ «Компанія Кредо» (Виконавець) та ПП «Західпромбуд-сервіс» (Замовник) був укладений Договір на проведення маркетингових досліджень згідно якого Виконавець зобов'язаний надати Замовнику маркетингові послуги за напрямками, визначеними в Договорі, об'єктом маркетингових послуг є будівельні матеріали, будівельно-монтажні роботи. На підтвердження виконання послуг складено Акт від 30.11.2008 року № 545 на суму 9608 грн, в тому числі ПДВ - 1601,33 грн та виписано на відповідну суму податкову накладну від 30.11.2008 року № 545.

Окрім того, згідно Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2008 року № 103121 ПП «Рада-контракт» надало ПП «Західпромбуд-сервіс» маркетингові послуги на суму 35500 грн, в тому числі ПДВ - 5 916,67 грн. На відповідну суму виписано податкову накладну від 31.10.2008 року № 103130. Згідно Акта здачі-приймання від 26.12.2008 року № 599 ТзОВ «Компанія Кредо» надало ПП «Західпромбуд-сервіс» рекламні послуги на суму 18800 грн, ПДВ - 3133,33 грн. Виписано податкову накладну від 26.12.2008 року № 599.

Як вбачається із матеріалів справи, акти здачі-приймання послуг, які позивачем представлено до перевірки та долучено до матеріалів справи, як на підтвердження отримання інформаційно-консультативних, маркетингових та рекламних послуг, не містять обов'язкових реквізитів первинного документа, а саме у них відсутня інформація щодо змісту, обсягів господарської операції, а саме конкретизація які саме послуги були надані, в який період, в якому обсязі та на яких матеріальних носіях вони відображенні, що не дає можливості зробити висновок стосовно факту певної господарської операції.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу щодо матеріального відображення отриманих послуг та їх вплив на результати господарської діяльності позивача, їх зв'язок з господарською діяльністю, які питання господарської діяльності потребували консультації, сегмент ринку, що підлягав маркетинговому дослідженню, вид та об'єкт реклами.

Окреслюючи наведене, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими доводи податкового органу про необхідність додаткового підтвердження, тобто, необхідність оформлення конкретних результатів інформаційно-консультативних послуг, зокрема, звітами (висновками) про проведення інформаційно-консультативних послуг тощо.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ можуть бути включені понесені платником податку витрати (сплачені суми ПДВ), тільки за тими господарськими операціями, які підтверджені первинними документами, а отримані послуги будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Таким чином, первинні документи повинні містити інформацію про те, за які конкретно консультаційні (інформаційні) послуги позивач сплачував кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги пов'язані з господарською діяльністю.

Отже, надані платником податків акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за вказаними вище договорами, не відповідають вимогам п. 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Щодо встановлених податковим органом під час перевірки порушень 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.1.5 п. 12.1, ст. 12 Закону N 334/94-ВР, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів перевірки, за отримані товари, роботи та послуги станом на кінець жовтня 2008 року за ПП «Західпромбуд-сервіс» рахується кредиторська заборгованість перед ПП «БК «Мегастильбуд» в розмірі 1223370 грн. За відповідний період ПП «Західпромбуд - сервіс» реалізовувало товари, роботи і послуги та станом на кінець жовтня 2008 року на рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» рахується дебіторська заборгованість перед ПП «БК «Мегастильбуд» в розмірі 643370 грн. Станом на 31.10.2008р між підприємствами ПП «Західпромбуд-сервіс» та ПП «БК «Мегастильбуд» проведено залік зарахування зустрічних вимог, однак відповідні проводки в бухгалтерському обліку платника не проведені, як наслідок станом на 31.10.2008 року кредиторська заборгованість перед ПП «БК «Мегастильбуд» в розмірі 580000 грн. В ході перевірки не представлено будь-яких документів стосовно закриття даної кредиторської заборгованості.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом вказаної норми вбачається, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Цей факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи кредитора.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2008 року порушено провадження у справі про банкрутство ПП «БК «Мегастильбуд» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та 25.11.2008 року винесено постанову, якою ПП «БК «Мегастильбуд» (адреса: вул. Залізнична, 18, м. Львів, 79018; код ЄДРПОУ 34605934) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.04.2009 року по справі № 33/227 ПП «БК «Мегастильбуд» ліквідовано.

Як вбачається із акта перевірки, така проводилась з відома та в присутності директора ПП «Західпромбуд-сервіс» (а.с. 12). Працівникам податкового органу під час перевірки не представлено будь-яких документів стосовно закриття даної кредиторської заборгованості (а.с. 15). У ході перевірки надано директору підприємства вимоги № Б/Н від 23.04.2009 року та № Б/Н від 28.04.2009 року, щодо надання первинних документів з приводу виявлених порушень податкового законодавства (а.с. 16).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не прийняття до уваги наданої позивачем в суді копії Договору про передачу грошового боргу від 31.10.2008 року, оскільки на момент здійснення перевірки позивача для підтвердження правомірність передачі грошового боргу, що виник у наслідок придбання товарів та послуг в сумі 580000,00 грн, працівникам податкового органу Товариством не було надано.

Крім того, згідно п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Позивачем не надано суду доказів того, що ним подавалися заперечення на акт перевірки до якого б було долучено первинні документи щодо закриття кредиторської заборгованості, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що такі податковому органу не надавалися.

Оскільки позивачем не надано податковому органу первинних документів, які б свідчили про закриття кредиторської заборгованості, зокрема, вказаного вище договору, то відповідно відповідач не міг його врахувати під час винесення податкового повідомлення-рішення та правомірно виходив із наявних у нього матеріалів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому підстави для їх скасування відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Західпромбудсервіс» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року у справі № 2а-4844/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін