Ухвала

від 25.09.2013 по справі 801/1975/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1975/13-а

25.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/1975/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 23.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Кримтрансгаз" (пр-т. Кірова, буд.26,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Кримтрансгаз" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.13р. № 0001301501, від 13.03.13р. №0002221502 від 13.03.13р. № 0002211502.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.02.13р. № 0001301501, №0002221502 та №0002211502.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Кримтрансгаз" (ЄДРПОУ 32318915) 1302.78 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "НВП Кримтрансгаз" (32318915) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток з 01.04.2010р. по 30.09.2010 р. та податку на додану вартість за червень, липень 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567).

За результатами перевірки ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС, дійшла висновку, що матеріалами перевірки не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "НВП Кримтрансгаз" з ТОВ "Бренд строй", та як наслідок у позивача не виникає право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (з наступними змінами), Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями).

На думку податкового органу, відповідачем дотримано вимоги діючого законодавства та не має обґрунтованих підстав вважати, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.02.13р. № 0001301501, №0002221502 та №0002211502 прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Кримтрансгаз" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 32318915), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 31.01.2007 р. № 100017935 серії НБ №049240, індивідуальний податковий номер 323189101288.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "НВП Кримтрансгаз" (32318915) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток з 01.04.2010р. по 30.09.2010 р. та податку на додану вартість за червень, липень 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567).

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 30.01.2013 р. №494/15.2/32318915 (а.с. 13-20).

За результатами перевірки ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС, дійшла висновку, що матеріалами перевірки не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ "НВП Кримтрансгаз" з ТОВ "Бренд строй", та як наслідок у позивача не виникає право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (з наступними змінами), Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями).

Таким чином, відповідач в акті перевірки у розділі "висновок" зазначив, що перевіркою ТОВ "НВП Кримтрансгаз" встановлено порушення:

1.п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону Країни "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 63551,00 грн., у т.ч. по періодах: II кв.2010р. - 10417,00 грн., III кв.2010р. - 53134,00 грн.

2. пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про

податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту у сумі 50840,00 грн., в т.ч.: червень 2010р. - 8333,00 грн., липень 2010р. - 42507,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за червень, липень 2010 р. у сумі 1767 грн., а також завишення залишку від'ємного значення минулих періодів за червень, липень 2010р. у сумі 49073 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.02.2013 р. №0001301501 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 79438,75 грн., з яких за основним платежем 63551,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 15887,75 грн. (а.с. 12), №0002221502 від 13.02.2013 р., яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2010 р. в розмірі 1767,00 грн. (а.с. 10) та №0002211502 від 13.02.2013 р., яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2010 р. в розмірі 49073,00 грн. (а.с. 11).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На час проведення позивачем господарської діяльності у червні - липні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України "Про податок на додану вартість"передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту - Наказ № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства на момент 2010 року суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "Бренд Строй" на підставі договорів.

Так, 25.03.2009 р. ТОВ "НВП Кримтрансгаз" (Підрядник) уклало договір з ТОВ "Ростхолдінг". Згідно даного договору підрядник зобов'язався виконати оздоблювальні роботи па об'єкті розташованому за адресою: м. Ялта. смт. Гаспра, Шосе Алупкінське, буд. 21а. кв. 36, 37, 34, 35.

Після чого, між ТОВ "НВП Кримтрансгаз" (Замовник) та ТОВ "Бренд строй" (Підрядник) укладений договір №190 від 11.05.2010р.

На виконання договору ТОВ "НВП Кримтрансгаз" від ТОВ "Бренд строй" отримані первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні №410 від 10.06.2010р.. №929 від 13.07.2010р.. № 1019 від 20.07.2010р., №1028 від 23.07.2010р., №954 від 13.07.2010р.. акт виконаних робіт від 20.07.2010р. на суму 181900,13 грн., довідка про вартість виконаних робіт від 20.07.2010р. на суму 181900,13грн.. акт виконаних робіт від 20.07.2010р. на суму 87992,75грн., довідка про вартість виконаних робіт від 20.07.2010р. на суму 87992.75 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №376 від 10.06.2010р.. №717 від 13.07.2010р., №718 від 13.07.2010р.. №721 від 23.07.2010р.. №426 від 23.07.2010р. №421 від 20.07.2010р.. №427 від 23.07.2010р., №429 від 23.07.2010р.

Також між ТОВ "НВП Кримтрансгаз" (Покупець) та ТОВ "Бренд строй) (Продавець) укладений договір купівлі - продажу №340 від 01.07.2010р.

ТОВ "НВП Кримтрансгаз" від ТОВ "Бренд строй" отримана податкова накладна №954 від 13.07.2010 р.

Отже, як вбачається судом із матеріалів справи, до складу податкового кредиту з ПДВ віднесена сума 50840,48 гри. у наступних періодах:

- Червень 2010р. - 8333,33 грн. - податкова накладна №410 від 10.06.2010р. на суму 50000,00 грн. у т.ч. ПДВ 8333.33 грн.

- Липень 2010р. - 42507,15 грн. - податкова накладна №954 від 13.07.2010р. на суму 35150,00 грн. у т.ч. ПДВ 5858.33 грн., податкова накладна №929 від 13.07.2010р. на суму 100000,00 грн.. у т.ч. ПДВ 16666,67 грн., податкова накладна №1019 від 20.07.2010р. на суму 45000,00 грн.. у т.ч. ПДВ 7500,00 грн., податкова накладна №1028 від 23.07.2010р. на суму 74892, 88 грн. , у т.ч. ПДВ 12482,15 грн.

Також, постачальник послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкові накладні.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Тому, суми ПДВ у червні 2010р. в розмірі 8333,00 грн. та у липні 2010р. в розмірі 42507,00 грн. включені вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження позитивного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за червень, липень 2010 р. у сумі 1767,00 грн., а також завишення залишку від'ємного значення минулих періодів за червень, липень 2010р. у сумі 49073,00 грн.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 63551,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи стосовно спірних правовідносин, яки виникли до 01.01.2011р.

Закон України від 25.06.91р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

З положень статті 6 Закону № 1251 об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону №1251, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

За приписами п. 1.32 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який визначає платників податку на прибуток підприємств, валові доходи, валові витрати, об'єкти, базу та ставки оподаткування, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та строки сплати податку, відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно п. 5.1. Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1 п. 5.2 Закону № 334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 5.11. ст. 5 Закон України №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також, вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

До складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд строй" (код ЄДРПОУ 36165567) віднесена сума 254201,00 грн., у т.ч. по періодах: 1 півріччя 2010р. - 41667,00 грн., 3 квартал 2010р. - 254201,00 грн., а саме:

- 2 квартал 2010 р. - 41666,67 грн. - податкова накладна №410 від 10.06.2010р. на суму 41666,67 грн. без ПДВ.

- 3 квартал 2010 р. - 212535,73 грн. - податкова накладна №954 від 13.07.2010р. на суму 29291,67 грн. без ПДВ. податкова накладна №929 від 13.07.2010р. на суму 83333,33 грн. без ПДВ, податкова накладна №1019 від 20.07.2010р. на суму 37500,00 грн. без ПДВ, податкова накладна №1028 від 23.07.2010р. на суму 62410,73 грн. без ПДВ.

Отже, як вбачається судом нараховано податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд строй" 41666,67 + 212535,73 = 254202,4 * 25% = 63550,6 грн.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку.

Товари, придбані на підставі договору купівлі - продажу №340 від 01.07.2010р. у ТОВ "Бренд строй" були в подальшому реалізовані Земляніченській сільській раді, про що свідчать податкова накладна № 123 від 13.07.2010 р. на суму 37000,00 грн. у т.ч. ПДВ 6166,67 грн. та видаткова накладна № РН-0000120 від 13.07.2010 р.

Роботи, виконані ТОВ "Бренд строй" по договору №190 від 11.05.2010р., були у наступному передані ТОВ "Ростхолдінг" на підставі договору від 25.03.2009 р. та актів приймання виконаних робіт за липень 2010 р.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що висновки відповідача про непідтвердженність реальності проведених господарських операцій, а саме, що товар (роботи, послуги) від контрагентів не отримувався та не використовувався у господарській діяльності позивача є неспроможними, оскільки є надуманими, та зробленими без урахування зазначених документів.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Тому, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 63551,00 грн., а саме за 2 квартал 2010 року в розмірі 10417,00 грн. та за 3 квартал 2010 р. в розмірі 53134,00 грн.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки висновки викладені відповідачем в акті перевірки №492/15.2/32318915 від 30.01.2013 р. не підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49073,00 грн. та у розмірі 1767,00 грн. та з податку на прибуток 63551,00 грн.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.04.13 у справі № 801/1975/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко