Ухвала

від 02.10.2013 по справі 801/2371/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2371/13-а

02.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2371/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 05.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (вул. Кубанська, буд.20,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2013 № 0002962204/0, № 0002952204/0 та визнання дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби вчинені під час перевірки та оформленні акта перевірки від 18.01.2013 № 298/22-3/31945556 протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.04.13 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 21.01.2013 року №0002962204/0. №0002952204/0.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (ЄДРГІОУ 31945556) судовий збір у розмірі 225.62 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на правомірність висновків акту перевірки, за результатами якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач сформував свій податковий кредит та до складу валових витрат відніс витрати, які ним отримано за господарськими операціями з контрагентом, який надав завідомо неправдиві первинні документи. Вказані господарські взаємовідносини мали безтоварний характер, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у період з 11.01.2013 по 17.01.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (ЄДРПОУ 31945556) з питань достовірності формування податкового кредиту за квітень 2011 року та витрат, що враховуються при визначенні при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ - 34730512), за результатами якої складено акт від 18.01.2013 № 298/22-3/31945556.

Відповідно до висновків названого акта перевірки податковим органом встановлено порушення діючого законодавства ТОВ "Бахчисарайське ДБУ" (ЄДРПОУ 31945556) при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ 34730512) у квітні 2011 року, а саме:

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 18 102 грн.;

- пп. 14.1.181, пп. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення за квітень 2011 року у розмірі 15 741 грн.

Підставами для таких висновків стали обставини того, що при проведенні перевірки ТОВ "Бахчисарайське ДБУ" використані наявні дані інформаційних баз ДПС України по контрагенту перевіряємого підприємства ТОВ "Спільне інвестування" (34730512), а також матеріали довідки № 27/16-01 від 31.07.2012, складену фахівцями відділу фінансових розслідувань УБВД ОЗШ ДПС в АРК, у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи співробітниками відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі спільно з співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в АРК та співробітниками МУОД ДПА в АРК, припинена діяльність "конвертаційного" центру, створеного на базі ТОВ "Комерційна компанія "Федератів" (36844775, м. Київ), ТОВ "ВСК Геос" (36756148, м. Київ), ТОВ "Юкрейнєксчендж" (34578168), ТОВ "Спільне інвестування" (34730512), ПП "Виробничо-комерційна фірма "Сельпроммаш" (32809234, м. Херсон). У ході проведення заходів встановлено злочинну групу, яка спеціалізувалась на конвертації грошових коштів у готівку та наданні послуг підприємствам по формуванню фіктивного податкового кредиту та фіктивних валових витрат.

Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ "ВСК Геос" (36756148), ТОВ "Спільне інвестування" (34730512), ТОВ "Юкрейнєксчендж" (34578168, м. Київ) встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

ТОВ "Бахчисарайське ДБУ" перерахувало кошти на рахунки ТОВ "Спільне інвестування" без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування несплати податків, а укладений правочин є нікчемним. Сформований за нікчемним правочином податковий кредит є недійсним, а платником податків штучно, без достатніх на то правових підстав завищено податковий кредит.

Подані ТОВ "Бахчисарайське ДБУ" письмові заперечення на акт перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишені податковим органом без задоволення.

21 лютого 2013 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення №0002962204, яким з податку на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, збільшено суму грошових зобов'язань розміром 18 102 грн., та № 0002952204, яким з податку на додану вартість збільшено суму грошових зобов'язань розміром 15 742 грн., з яких 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як убачається з акта перевірки від 18.01.2013 № 298/22-3/31945556, висновки якого покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень, у порушення пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ "Бахчисарайське ДБУ" до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2 кварталі 2011 року необґрунтовано включило суми придбання товарів у ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ 34730512) на загальну суму 78 706 грн., а також у порушення пп. 14.1.181, пп. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищило суму податкового кредиту за квітень 2011 року розміром 15 741 грн., через заниження суми податку на додану вартість у вказаному розмірі, внаслідок того, що аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Спільне інвестування", а також його контрагентів - ТОВ "ВСК Геос", ТОВ "Юкрейнєксчейдж", свідчить про наявність ознак фіктивності, передбачених ст. 55-1 Господарського кодексу України, а операції з придбання товарів ТОВ "Спільне інвестування", порушують ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства. Дані отримані податковим органом свідчать про те, що ТОВ "Спільне інвестування" (34730512) здійснювало діяльність спрямовано на надання податкової вигоди третім особам. Посилаючись на матеріали довідки від 31.07.2012 № 27/16-01, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим зазначає, що факт поставки від ТОВ "Спільне інвестування" (34730512) товару/послуг на адресу ТОВ "Бахчисарайське ДБУ" не підтверджено, первинні документи, на підставі яких визначені дані податкової звітності, складені необґрунтовано, та ТОВ "Спільне інвестування" не могло надавати товари на адресу ТОВ "Бахчисарайське ДБУ".

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Зокрема, відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, за якими придбано пічне паливо від 27.04.2011 № 336 загальною сумою 47 223,75 грн., з яких ПДВ складає 7 870,62 грн., від 21.04.2011 № 269 загальною сумою 47 223,75 грн., з яких ПДВ складає 7 870,63 грн., виписані ТОВ "Спільне інвестування" на адресу ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління", як звітні податкові і одночасно розрахункові документи свідчать про придбання товару та підтверджують право ТОВ "Бахчисарайське ДБУ" на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - ТОВ "Спільне інвестування". Водночас, з положень Податкового кодексу України на позивача, як платника податків, покладено обов'язок відобразити у податковій звітності зміни, які відбулись у зв'язку із отриманням податкових накладних, що підтверджують факт придбання товару. Факт сплати грошових коштів за придбаний товар у контрагента платником податків підтверджено також випискою по особистому рахунку, відкритому у банківській установі, що його обслуговує.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Первинні документи, які наявні в матеріалах справи, спростовують доводи податкового органу про фіктивність господарських взаємовідносин, нереальність та безтоварності правочинів по взаємовідносинам, що перевірялися.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Посилання відповідача на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 травня 2012 року у справі № 1/0109/50/2012 (а.с.86-90), як доказ нікчемності господарських взаємовідносин ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" та ТОВ "Спільне інвестування", не є належним та допустимим, оскільки не містить обставин, які б свідчили про наявність протизаконних діянь вчинених певними особами щодо діяльності ТОВ "Спільне інвестування" у взаємовідносинах з ТОВ "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління".

У даному випадку вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, не є належним та допустимим доказом відповідно до частини 4 статті 72 КАС України.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.04.13 у справі № 801/2371/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко