Ухвала

від 02.10.2013 по справі 801/3059/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3059/13-а

02.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/3059/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 14.05.13

за позовом Підприємства "НАДІР" (вул. Самокіша, 22,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "НАДІР" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013р. №0000502203 та №0000512203.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.13 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 07.03.2013р. №0000502203 та №0000512203.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "НАДІР" (ЄДРПОУ 24509607) 114.70 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що посадовими особами Державної податкової інспекції у у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка Підприємства "НАДІР" (ЄДРПОУ 24509607) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "ПСВ Тернар Логік" (ЄДРПОУ 37403219) за період грудень 2011 р. З висновків акту перевірки (зворотній бік а.с. 17) вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені такі порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 р. в результаті чого донараховано до сплати до бюджету ПДВ у сумі 1160,00 грн.; п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. у сумі - 1334,00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.03.2013 р. №0000502203 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1450,00 грн., з яких за основним платежем 1160,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 290,00 грн. (а. с.19) та №0000512203 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1334,00 грн., з яких за основним платежем 1334,00 грн.(а. с.20).

На думку податкового органу, відповідачем при проведенні перевірки не було порушено вимог діючого законодавства, а тому податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 07.03.2013р. №0000502203 та №0000512203 є обґрунтованими та не мають бути скасовані.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка Підприємства "НАДІР" (ЄДРПОУ 24509607) щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "ПСВ Тернар Логік" (ЄДРПОУ 37403219) за період грудень 2011 р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 20.02.2013 р. №875/22-3/24509607 (а.с. 12-17).

З висновків акту перевірки (зворотній бік а.с. 17) вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені такі порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 р. в результаті чого донараховано до сплати до бюджету ПДВ у сумі 1160,00 грн.; п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. у сумі - 1334,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.03.2013 р. №0000502203 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1450,00 грн., з яких за основним платежем 1160,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 290,00 грн. (а. с.19) та №0000512203 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1334,00 грн., з яких за основним платежем 1334,00 грн.(а. с.20).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ "ПСВ Тернар Логік" на підставі договору постачання від 04.01.2011 р. №1/20.

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ "ПСВ Тернар Логік" (Постачальник) був укладений договір постачання від 04.01.2011 р. №1/20, згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) на умовах, казаних цьому договорі другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму, визначену у прайс-листах (прейскурантах) та/або ц виставлених рахунках-фактурах та/або у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Для підтвердження фактичного існування договірних відносин та реального настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, були використані первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку відображено отримані послуги від ТОВ "ПСВ Тернар Логік" на суму 6957,60 грн. з яких ПДВ - 1159,00 грн., а саме: рахунок-фактура №TL -111201/20 від 01.12.2011 р. на суму 6957,60 грн. у т.ч. ПДВ - 1159,60 грн.; видаткова накладна №TL -111201/20 від 01.12.2011 р. на суму 6957,60 грн. у т.ч. ПДВ - 1159,60 грн.

Отже, загальна вартість договору за перевіряємий період складає 6957,60 грн. у т.ч. ПДВ - 1159,60 грн.

Позивачем від ТОВ "ПСВ Тернар Логік" була отримана податкова накладна №20 від 01.12.2011 р. на суму 6957,60 грн. у т.ч. ПДВ - 1159,60 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №1075 від 01.12.2011 р. на суму 6957,60 грн. у т.ч. ПДВ - 1159,60 грн., позивачем було сплачено за надані товари ТОВ "ПСВ Тернар Логік".

Таким чином, сума податку на додану вартість були сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок контрагента - ТОВ "ПСВ Тернар Логік".

Крім того, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 1159,60 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді грудня 2011р.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ "ПСВ Тернар Логік" в грудні 2011 року.

Постачальник товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (грудень 2011 р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100317627, яке було анулювано 31.10.2012 р.) та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за циєю операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом грудня 2011 р. у зв'язку з придбанням товарів, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарі.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, на момент складання податкових накладних контрагент (ТОВ "ПСВ Тернар Логік") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Окрім того, судова колегія зазначає наступне.

Так у акті перевірки відповідачем встановлено те, що позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів (послуг) у 2-4 квартали 2011 р. на загальну суму 5800,00 грн. (а.с. 17).

Отже, відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також, вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки сума включена до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування правомірно віднесено вартість товару на загальну суму 5800,00 грн., у т.ч. по періодах за 3-4 квартали 2011 р. у сумі 5800,00 грн. вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи та про які було вище вказано, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток у 2-4 кв. 2011р. у розмірі 1334,00 грн.

На підставі викладеного, висновки щодо донарахування позивачу податку на прибуток на загальну суму 1334,00 грн. , у тому числі за 3 - 4 кв. 2011 р. - 1334,00 грн., викладені відповідачем в акті перевірки №875/22-3/24509607 від 20.02.2013 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для донарахування податку на прибуток у розмірі 1334,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.13 у справі № 801/3059/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко