Ухвала

від 15.10.2013 по справі 801/3396/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3396/13-а

15.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кірєєв Д.В. ) від 25.04.2013 по справі № 801/3396/13-а

за позовом Приватного підприємства "Селета" (вул. Єнісейська, буд.12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003221501 та № 0005561502 від 19.03.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 адміністративний позов Приватного підприємства "Селета" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003221501 та № 0005561502 від 19.03.2013 року задоволено: визнані протиправними та скасовані податковe повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0003221501 від 19.03.2013, № 0005561502 від 19.03.2013.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невірною оцінкою судом першої інстанції фактичних обставин справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 15.10.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучена Довідка секретаря судового засідання від 10 жовтня 2013 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 29007,75 грн., у т. ч. за основним платежем 27242,00 грн. та 1765,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2013 № 0003221501; збільшенням суми грошового зобов'язанням з ПДВ у сумі 28996,25 грн., у т.ч. за основним платежем 23197,00 грн. та 5799,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2013 № 0005561502.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 05 березня 2013 року № 1492/15.2/32749811 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Селета" (код ЄДРПОУ 32749811) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП "Альянс" (код ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.10.2010 по 31.12.2011", яким встановлено заниження позивачем податку на прибуток за період: 4 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року на загальну суму 27242,00 грн., завищення податкового кредиту на суму 23197 грн. у. т.ч. за 4 квартал 2010 року - 2415 грн., березень 2011 року 3235 грн., квітень 2011 року - 100 грн., червень 2011 року - 1082 грн., липень 2011 року 600 грн., серпень 2011 року 2150 грн., вересень 2011 року - 1435 грн., жовтень 2011 року - 3230 грн., листопад 2011 року - 4150 грн., грудень 2011 року 3900 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет на суму 23197 грн. у т.ч. за 4 квартал 2010 року - 2415 грн., березень 2011 року - 3235 грн., квітень 2011 року - 1000 грн., червень 2011 року - 1082 грн., липень 2011 року 600 грн., серпень 2011 року - 2150 грн., вересень 2011 року - 1435 грн., жовтень 2011 року 3230 грн., листопад 2011 року 4150 грн., грудень 2011 року - 3900 грн.

У акті перевірки податкова інспекція послалася на проведений аналіз фінансово-господарської діяльності КП "Альянс" із контрагентами - постачальниками, яким було встановлено що вказане підприємство отримало сумнівний податковий кредит та здійснювало діяльність, спрямовану на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Також у акті перевірки зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс", у акті про неможливість проведення якої від 11.04.2012 № 36/22/32468182 встановлено вищевказану обставину щодо отримання сумнівного податкового кредиту від контрагентів-постачальників та здійснення діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

На підставі всього вищевикладеного, податкова інспекція дійшла висновку про те, що позивач мав фінансово-господарські правовідносини із фіктивним підприємством, правочини із яким є нікчемними а надані первинні документи не можуть слугувати підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаним суб'єктом господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду відносно фіктивності КП "Альянс".

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені між позивачем та КП "Альянс", спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується наступними матеріалами справи.

Так між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір № 01/11/2123 від 01.11.2010, предметом якого є виконання ремонту пресу. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 14 490,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт (т.1 а.с. 36).

Факт надання послуг підтверджується рахунком за ремонт обладнання від 01.11.2010 на загальну суму 7 890,00 грн., у тому числі ПДВ 1 315,00 грн., від 28.12 2010 року на загальну суму 6 600,00 грн., у тому числі ПДВ 1 100,00 грн.

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкові накладні № 4780 від 21.12.2010 на загальну суму 7890,00 грн., в т.ч. ПДВ 1315,00 грн., № 4781 від 30.12.2010 на загальну суму 6600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1100,00,00 грн. (т. 1 а.с. 54-55).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року 31.12.2010 Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту гідравлічного пресу П-10 на загальну суму 14 490,00 грн., у тому числі ПДВ 2 415,00 грн. (т. 1 а.с. 39-43).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір № 02/03/342 від 02.03.2011, предметом якого є виконання ремонту обладнання. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 19 410,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 235,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт. (т. 1 а.с. 68).

Факт надання послуг підтверджується рахунком за ремонт обладнання на загальну суму 10 110,00 грн., у тому числі ПДВ 1 685,00 грн. та на загальну суму 9 300,00 грн., у тому числі ПДВ 1 550,00 грн.

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкові накладні № 263 на загальну суму 9 300,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1 550,00 грн., № 332 на загальну суму 10 110,00 грн. у тому числі ПДВ на суму 1 685,00 грн. (т. 1 а.с. 83, 84).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року 31.03.2011 Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту обладнання на загальну суму 19 410,00 грн., у тому числі ПДВ 3 235,00 грн. (т. 1 а.с. 71-74).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір № 01/04/478 від 01.04.2011, предметом якого є виконання технічного обслуговування обладнання. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 6 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 000,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт (т. 1 а.с. 56).

Факт надання послуг підтверджується рахунком за ремонт обладнання на загальну суму 6 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 000,00 грн.

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкову накладну № 257 на загальну суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1000,00 грн. (т. 1 а.с. 57).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року 29.04.2011 Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту обладнання на загальну суму 6 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 000,00 грн. ( т.1 а.с. 61-63).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір № 20/05/763 від 20.05.2011, предметом якого є виконання ремонту обладнання. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 6 492,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 082,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт. (т. 1 а.с. 85).

Факт надання послуг підтверджується рахунком за ремонт обладнання на загальну суму 6492,00 грн., у тому числі ПДВ 1 080,00 грн.

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкові накладні № 62 від 09.06.2011 на загальну суму 3 900,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 650,00 грн., № 270 від 30.06.2011 на загальну суму 2 592,00 грн., у тому числі ПДВ 432,00 грн. ( т. 1 а.с. 97-98).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року 30.06.2011 Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту обладнання на загальну суму 6 492,00 грн., у тому числі ПДВ 1 082,00 грн. ( т. 1 а.с. 89-91).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір №01/04/478 від 01.07.2011, предметом якого є виконання ремонту обладнання, а саме ПСУ-10. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 3 600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 600,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт. ( т. 1 а.с. 99-100).

Факт надання послуг підтверджується рахунком за ремонт обладнання на загальну суму 3600,00 грн., у тому числі ПДВ 600,00 грн.

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкову накладну № 267 від 29.07.2011 на загальну суму 3600,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 600,00 грн. ( т. 1 а.с. 102).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року 29.07.2011 Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту обладнання на загальну суму 3 600,00 грн., у тому числі ПДВ 600,00 грн. (т. 1 а.с. 104-107).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір №04/08/1039 від 04.08.2011, за умовами якого Постачальник зобов'язується продати, а Замовник прийняти та оплатити товар згідно виставлених рахунків та накладних (т. 1 а.с. 114).

Факт надання послуг підтверджується рахунком - фактурою № 2270 від 04.08.2011, накладною б/н від 04.08.2011, податковою накладною № 49 від 04.08.2011 на загальну суму 12 900,00 грн., у тому числі ПДВ 2 150,00 грн. (т.1 а.с. 115-117).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір №1142 від 12.09.2011, предметом якого є виконання ремонту обладнання, а саме пресу П-125. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 8 610,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 435,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт (т. 1 а.с. 118).

Факт надання послуг підтверджується рахунком за ремонт обладнання на загальну суму 8610,00 грн., у тому числі ПДВ 1435,00 грн. (т.1 а.с. 119).

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкову накладну № 264 від 30.09.2011 на загальну суму 8610,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1435,00 грн. ( т. 1 а.с. 120).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року 30.09.2011 Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту обладнання на загальну суму 8 610,00 грн., у тому числі ПДВ 1 435,00 грн. ( т. 1 а.с. 121-125).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір №1339 від 20.10.2011, предметом якого є виконання ремонту обладнання. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 19 380,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 230,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт. (т. 1 а.с. 135).

Факт надання послуг підтверджується рахунком за ремонт обладнання на загальну суму 19380,00 грн., у тому числі ПДВ 3230,00 грн. (т.1 а.с. 137).

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкову накладну № 233 від 31.10.2011 на загальну суму 19380,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 3230,00 грн. ( т. 1 а.с. 136).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року 31.10.2011 Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту обладнання на загальну суму 19 380,00 грн., у тому числі ПДВ 3 230,00 грн. (т. 1 а.с. 152-157).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір №1506 від 07.11.2011, за умовами якого Постачальник зобов'язується продати, а Замовник прийняти та оплатити товар згідно виставлених рахунків та накладних (т. 1 а.с. 158).

Факт надання послуг підтверджується рахунком № 3181 від 07.11.2011, видатковою накладною № 1866 від 07.11.2011, податковою накладною №59 від 08.11.2011 на загальну на загальну суму 16500,00 грн., у тому числі ПДВ 2750,00 грн. (т. 1 а.с.159-161).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір №1507 від 17.11.2011, предметом якого є виконання ремонту обладнання, а саме: пресу П-125. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 8 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 400,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт ( т. 1 а.с. 166).

Факт надання послуг підтверджується рахунком № 3301 від 22.11.2011 за ремонт обладнання на загальну суму 8400,00 грн., у тому числі ПДВ 1400,00 грн. (т.1 а.с. 168).

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкову накладну № 271 від 30.11.2011 на загальну суму 8400,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1400,00 грн. ( т. 1 а.с. 169).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року 30.11.2011 Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту обладнання на загальну суму 8 400,00 грн., у тому числі ПДВ 1 400,00 грн. (т. 1 а.с. 152-157).

Також між Колективним підприємством «Альянс» (Підрядник) та Приватним підприємством «Селета» (Замовник) укладено договір №1636 від 02.12.2011, предметом якого є виконання ремонту обладнання. Вартість робіт, що доручаються Підряднику встановлюється в сумі 23 400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 900,00 грн. Передплата вартості робіт складає 100% згідно з розрахунком. Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам та оформлюється Актом виконаних робіт (т. 1 а.с. 182-183).

Факт надання послуг підтверджується рахунком № 3617 від 02.12.2011 за ремонт обладнання на загальну суму 23400,00 грн., у тому числі ПДВ 3900,00 грн. (т.1 а.с. 184).

За фактом виконаних робот КП "Альянс" надало позивачу податкову накладну № 136 від 16.12.2011 на загальну суму 23400,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 3900,00 грн. ( т. 1 а.с. 185).

Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року 29.12.2011 року Генпідрядник КП «Альянс» здав, а замовник ПП «Селета» прийняв роботи з ремонту обладнання на загальну суму загальну суму 23 400,00 грн., у тому числі ПДВ 3 900,00 грн. (т. 1 а.с. 186-192).

До того ж слід зазначити, що використання позивачем товару та робіт, отриманих за договорами, укладеними із КП «Альянс» у власній господарській діяльності підтверджується відомостями книги обліку оборотних відомостей по матеріальним рахункам за 2010-2013 р.р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальне здійснення між позивачем та КП "Альянс" фінансово - господарських операцій.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочинів між позивачем та КП "Альянс" та не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг).

Докази, які б спростовували висновки суду та відомості первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача з вказаних питань суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ «Булвес АД проти Болгарії» та «Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії» ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні відповідають обставинам справи та засновані на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 по справі № 801/3396/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська