Ухвала

від 15.10.2013 по справі 822/3431/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3431/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Станкопласт" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Станкопласт" (далі - ТОВ "Станкопласт", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - ДПІ у м.Хмельницькому, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкопласт", код ЄДРПОУ 34256154 щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Гранд Технолоджіс" (код ЄДРПОУ 33885934) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт № 3079/22-3/34256154 від 23.07.2013 року.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "Станкопласт" вимоги п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, шляхом заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 13932 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 283 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку та подав заперечення на вище зазначений акт перевірки, однак відповіддю № 16230/10/22-25-22-27 від 07.08.2013 року заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки викладені в акті перевірки - без змін.

На підставі акту № 3079/22-3/34256154 від 23.07.2013 року ДПІ у місті Хмельницькому 12 серпня 2013 року винесено податкові повідомлення - рішення № 0000592203/1975, яким визначено суму платежу з ПДВ у розмірі 13932 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 3483 грн. та № 0000582203/1974, яким визначено завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 283 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Станкопласт", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "Гранд Технолоджіс".

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Гранд Технолоджіс", які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "Станкопласт". Тобто, дані операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Колегія суддів вважає дані висновки відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

06 лютого 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Гранд Технолоджіс" (Постачальник) укладено договір поставки № 2/060212, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві блоки керування ЄСУ-01-Ф (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується сплатити грошову суму та прийняти Товар на умовах цього Договору. Якість Товару, що постачається, повинна відповідати стандартам та технічним умовам виробника, що пред'являються до товару даного виду. Сума цього Договору складає орієнтовну грошову суму в розмірі 154950 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20% - 25825 грн. 00 коп. Ціна Товару вказується у Рахунках.

Поставка блоків керування ЄСУ-01-Ф здійснювалась посадовою особою позивача про що підтверджується наказами на відрядження та виданими довіреностями на ТМЦ. Також на виконання усного договору ТОВ "Гранд Технолоджіс" поставило позивачу "мікросхеми" та "перетворювачі".

На виконання вказаних договорів підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, копіями наказів на відрядження та довіреностями, товарно-транспортними накладними від ТОВ "Нова пошта" та ПП "Нічний експрес".

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Щодо твердження відповідача про відсутність фактичного транспортування товару від ТОВ «Гранд Технолоджіс» до ТОВ "Станкопласт" в серпні та в червні 2013 року, а саме неповного заповнення деяких реквізитів в товарно-транспортних накладних, то дана обставина спростовується наступним.

Судом встановлено, що доставка (транспортування) товару здійснювалась за допомогою служб кур'єрської доставки, а саме ТОВ "Нова пошта" та ПП "Нічний експрес", даний факт не заперечувався і представником відповідача. Зазначеними службами кур'єрської доставки було заповнено вантажні декларації на перевезення товару. При дослідженні судом товарно-транспортних накладних № 8268562 від 11.06.2012р., згідно якої: маршрут: Київ-Хмельницький; відправник: ТОВ «Гранд Технолоджіс»; одержувач: ТОВ «Станкопласт»; перевізник: ПП «Нічний Експрес» та № 20000007201772 від 14.01.2013р., згідно якої: відправник: ТОВ «Гранд Технолоджіс»; перевізник: ТОВ «Нова Пошта» встановлено, що вони були заповнені не відправником товару, а безпосередньо представниками служб кур'єрської доставки.

Транспортування товару підтверджується накладними, наказами про відрядження та посвідченнями на відрядження.

В даному випадку колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки реальність вказаних операцій підтверджується вказаними вище документами, недоліки окремих документів не спростовують товарності господарських операцій.

В обґрунтування неможливості здійснення вказаних операції відповідач посилається на акт від 16.04.2013р. №1649/22.3-17/33885934 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гранд Технолоджіс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Елеком Сіті» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», отриманий від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та акт 15.03.2013р. № 518/22-317/3710713 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКОМ СІТІ" код за ЄДРПОУ 37107134 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2012р. 31.12.2012р.», який є контрагентом ТОВ «Гранд Технолоджіс».

Однак, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.