Постанова

від 14.10.2013 по справі 801/8901/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 жовтня 2013 р. (13:10) Справа №801/8901/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_6; ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_7, довіреність у справі;

відповідача - Григор 'єва Т. В., довіреність №401/9/27/10.0-19 від 08.08.2013 р.; Зайцева Л. Д., довіреність №2099/10/37/10.0-19 від 11.10.2013 р.

Суть справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001351701 від 03.09.2013 р., № 0001341701 від 03.09.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві збільшені суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість на підставі висновку податкового органу про здійснення позивачем господарської діяльності в сфері телекомунікації, яка підлягає ліцензуванню, що, в свою чергу, унеможливлює застосування спрощеної системи оподаткування. Вказаний висновок податкової інспекції позивач вважає безпідставним, та зазначає, що він є провайдером програмної послуги та здійснює діяльність в сфері телебачення і радіомовлення з надання абонентам можливості перегляду пакетів програм, та не надає послуги зв'язку.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в охоплений перевіркою період позивач здійснював діяльність як провайдер програмної послуги, що є фактично діяльністю у сфері дротового електрозв'язку та відноситься до га галузі зв'язку за кодом КВЕД 61.10. Вказана діяльність, за твердженням відповідача підлягає ліцензуванню на підставі п.4 ч. 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», а отже, унеможливлює провадження діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 07.08.2013 р. по 13.08.2013 р. Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів в АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 01.08.2013 р., за результатом якої складений акт №02205/17-02/НОМЕР_5 від 20.08.2013 р.

В ході проведеної перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення позивачем вимог законодавства:

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 185.1 «а» ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 податкового кодексу України у частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 11.09.2012 р. по 30.06.2013 р. у сумі 74 758 грн.;

- п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження оподаткованого доходу - донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 114 620,64 грн.

За результатом проведеної перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001341701 від 03.09.2013 р. про донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 74758,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18689,50 грн.;

- №0001351701 від 03.09.2013 р. про донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб в сумі 114620,64 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28655,16 грн. грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивачем звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування,Ю з приводу чого суд зазначає наступне.

В охоплений перевіркою період Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, застосовуючи спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвами платника єдиного податку серії НОМЕР_8, НОМЕР_9 (а. с. 31). Ставка єдиного податку - 5%, 3-я група.

Відповідно до п.п.3 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.

Податковою інспекцією зазначено, що позивач в період з 01.01.2012 р. по 01.08.2013 р. здійснював діяльність провайдера програмної послуги по формуванню пакетів програм та надання абонентам можливості їх перегляду (кабельне телебачення), що відноситься до діяльності зв'язку, а також надавалися послуги з доступу до мережі Інтернет. ДПІ зауважила, що надання послуг інтернет-зв'язку та телебачення належать до діяльності у сфері телекомунікації, яка підлягає ліцензуванню, а отже, фізичні особи-підприємці, які здійснюють діяльність у відповідній сфері, не можуть бути платниками єдиного податку.

На підставі цього податковим органом було донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 114620,64 грн., а також враховуючи спростування можливості перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та перевищення його доходу за 2012 рік 300 тис. грн., відповідачем на підставі п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України був зроблений висновок про обов'язок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєструватися в якості платника податку на додану вартість, внаслідок чого був донарахований ПДВ в сумі 74758 грн.

Відповідно до п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідно до вищевказаної норми суб'єкт господарювання не може бути платником єдиного податку за наявності одночасно таких умов:

1) здійснення діяльності з надання послуг зв'язку;

2) послуги зв'язку, які надаються суб'єктом господарювання, підлягають ліцензуванню.

Згідно з преамбулою Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. №1775-ІІ (далі - Закон №1775) цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до статті 2 Закону №1775 дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання. Види господарської діяльності, не передбачені у статті 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Суд зазначає, що статтею 9 Закону №1775 не визначено надання послуг зв'язку в якості господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню за цим або іншими спеціальними законами.

При цьому, частиною 1 статті 9 Закону №1775 обумовлено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

5) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення;

10) діяльність у сфері телекомунікацій.

Таким чином, законодавчо закріплено, що діяльність в сфері телекомунікацій та діяльність в сфері телебачення і радіомовлення є різними видами та підлягають окремому ліцензуванню.

Стверджуючи про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, Джанкойська ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим зазначає, що позивач здійснює господарську діяльність саме в сфері телекомунікацій, з чим суд не може погодитися з огляду на наступне.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» (далі - Закон №1280) телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. Телемережі - телекомунікаційні мережі загального користування, що призначаються для передавання програм радіо- та телебачення, а також інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг і можуть інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування.

Частиною 7 статті 42 Закону №1280 закріплено, що ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку:

місцевого;

міжміського;

міжнародного;

2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку:

місцевого;

міжміського;

міжнародного;

3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Таким чином, наведеною нормою визначений вичерпний перелік видів діяльності в сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивачем здійснюється діяльність, обумовлена п.4 ч. 7. ст. 42 Закону №1280.

Проте, ані при складанні акта перевірки, ані під час судового розгляду справи відповідачем не наведені факти, з яких ним був зроблений висновок про здійснення позивачем технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, зокрема, відповідні договори з третіми особами тощо.

В свою чергу, наявні в матеріалах докази свідчать про здійснення позивачем діяльності саме в сфері телебачення та радіомовлення, яка регулюється окремими правовими нормами.

Так, згідно з преамбулою Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (далі - Закон №3759) цей Закон відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Відповідно до статті 1 Закону №3759:

- оператор багатоканальної телемережі - суб'єкт господарювання (юридична або фізична особа), який здійснює обслуговування та технічну експлуатацію багатоканальної телемережі відповідно до вимог Закону України "Про телекомунікації", без права надання програмної (інформаційної) послуги;

- пакет програм - перелік телерадіопрограм, які провайдер програмної послуги пропонує абонентам на договірних засадах як цілісну інформаційну послугу;

- провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

З матеріалі справи вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є провайдером програмної послуги та здійснює діяльність з надання абонентам можливості перегляду пакетів програм.

03.08.2007 р. Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення була видана позивачеві ліцензія провайдера програмної послуги серії НР №0335-п зі строком дії з 03.08.2007 р. по 03.08.2017 р.

Згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_8 одним з видів господарської діяльності позивача за кодом КВЕД 92.20.0 є діяльність в сфері радіомовлення та телебачення.

Згідно зі свідоцтвом платника єдиного податку серії А НОМЕР_9 позивач, серед іншого, здійснює господарську діяльністю за кодом КВЕД 60.20 «діяльність у сфері телевізійного мовлення».

При цьому, суд звертає увагу на те, що Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», а саме секція J «ІНФОРМАЦІЯ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ» відокремлює діяльність у сфері радіомовлення та телевізійного мовлення (Розділ 60, який складається з групи 60.1 «Діяльність у сфері радіомовлення» та групи 60.2 «Діяльність у сфері телевізійного мовлення») від діяльності в сфері телекомунікації (електрозв'язок, Розділ 61).

Звідси, висновок податкового органу про здійснення позивачем господарської діяльності в сфері телекомунікації суд вважає непереконливим, оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є провайдером програмної послуги, а отже, згідно з визначенням терміну «пакет програм», наведеного в статті 1 Закону №3759, надає інформаційні послуги, а не послуги зв'язку.

Стосовно викладеного ревізором в акті перевірки твердження про надання позивачем послуг Інтерет-зв'язку суд зазначає наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що 02.03.2010 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ПП) та Приватним підприємством «Базис» (Абонент) був укладений договір №6/2010 про надання послуг Інтернет зі строком дії до 31 грудня 2010 року та умовою про автоматичну пролонгацію договору за мовчазною згодою сторін.

Додатковою угодою від 30.11.2011 р. сторони домовилися про внесення змін до договору та вирішили вважати договір таким, що втратив силу з 01.0.12012 р.

В листі №28 від 24.08.2013 р., адресованому Джанкойській ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, Приватним підприємством «Базис» було проінформовано податковий орган про те, що вищевказаний договір діяв до 01.01.2112 р. Проте, при надрукуванні вказаного листа в частині зазначення року закінчення строку дії договору була допущена технічна помилка, про що ПП «Базис» зазначає в листі №32 від 18.09.2013 р.

Таким чином, судом встановлено, що послуги доступу до мережі Інтернет позивачем з 01.01.2012 р. Приватному підприємству «Базис» не надавалися.

Стосовно оплати послуг інтернет-зв'язку платіжним дорученням №23 від 02.02.2012 р., суд звертає увагу на те, що вказаний платіж в сумі 290,00 грн. був здійснений на підставі рахунку №7 від 01.02.2011 р., про що свідчить призначення платежу у цьому платіжному дорученні.

У той же час, рахунок №7 був виписаний на оплату послуг по прокладці кабелю та налаштуванню мережевих карт на загальну суму 240,00 грн. Відповідне призначення підтверджується також і складеним та підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних послуг від 01.02.2012 р. на цю саму суму.

Різниця між сумами в платіжному дорученні, рахунку та акті в розмірі 50,00 грн. є сумою помилково сплачених коштів, які були повернуті позивачем 09.02.2012 р., що підтверджується банківською випискою та листом ПП «Базис» №32 від 18.09.2013 р. У вказаному листі підприємство також стверджує про те, що послуги доступу до мережі Інтернет з 01.01.2012 р. позивачем не надаються.

За таких обставин, суд вважає, що твердження податкового органу про надання позивачем з 01.01.2012 р. послуг інтернет-зв'язку не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, відповідачем не наведено обґрунтування того, що здійснення господарської діяльності з надання доступу до мережі Інтернет підлягає ліцензуванню.

Отже, судом встановлено, що викладені Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів в АР Крим в акті перевірки твердження про порушення позивачем вимог чинного законодавства в сфері регулювання спрощеної системи оподаткування не відповідають фактичним обставинам справи. Звідси, донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій суд вважає безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював господарську діяльність відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Саме така правова позиція викладена в Листі від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11 Вищого адміністративного суду України.

На підставі цього, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2294,00 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні 14.10.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 21.10.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001351701 від 03.09.2013 р. та №0001341701 від 03.09.2013 р., винесені Джанкойською об'єднаною Державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Дзержинського, 30, ідентифікаційний код 38252876).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України обов'язок стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.