Постанова

від 10.10.2013 по справі 801/7839/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2013 р. (10:21) Справа №801/7839/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № ВТК 272168 від 07.08.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013року №0001392202 про збільшення суми грошового зобов'язання із штрафних(фінансових) санкцій у сумі 12147грн. та рішення про застосування фінансових санкцій від 30.07.2013р. за №0001412202, яким застосовані фінансові санкції у сумі 6800,00грн.

Позов мотивовано безпідставністю висновків відповідача щодо не ведення позивачем обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства, хибністю тверджень щодо обов'язкової необхідності зберігання первинних документів за місцем реалізації товару та помилковими доводами, що магазин-кафетерій «ІНФОРМАЦІЯ_1», який належить позивачу, розташований за адресою: АДРЕСА_2 - не є закладом громадського харчування, а отже, неправомірно здійснює діяльність з продажу на розлив алкогольних напоїв.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надіслав заперечення на адміністративний позов.

В письмовому запереченні зазначено, що під час перевірки позивачем не було надано документів бухгалтерського обліку. Позивач здійснює реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів, при цьому не виробляє і (або) виготовляє продукцію власного виробництва, тобто не здійснює виробничо-торгівельну діяльність. В ході проведення перевірки був зафіксований факт реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, без створення суб'єкта ресторанного господарства та суб'єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою 17.03.1995 року виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Позивач здійснює господарську діяльність у магазині-кафетерії «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що не заперечується сторонами та підтверджується наданими документами.

Судом встановлено, що на час спірних правовідносин позивач мав наступні дозволи, ліцензії та патенти на здійснення господарської діяльності, зокрема:

- торговий патент серії НОМЕР_2 на право здійснення підприємницької діяльності у сферах роздрібної торгівлі;

- ліцензія серії НОМЕР_3 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/53979 від 05.06.2012 року про відповідність підприємницької діяльності встановленим медичним критеріям безпеки / показникам;

- протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи №559 від 04.06.2012 року про відповідність підприємницької діяльності встановленим медичним критеріям безпеки.

- затверджений головним державним санітарним лікарем м. Алушти асортиментний перелік магазину-кафетерія «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2.

05.06.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим проведено перевірку магазину з кафетерієм, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, про що складено акт №0084/01/0/22/НОМЕР_1 від 17.07.2013 року.

Під час перевірки відповідачем встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95 (далі - Закон №265/95), а саме не ведення у порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та або за місцем їх реалізації, ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95 (далі - Закон №481/95), а саме реалізація алкогольних напоїв на розлив підприємством, що не є закладом ресторанного господарства.

У наданій відповідачем відповіді на заперечення до акту перевірки зазначено, що в ході перевірки був зафіксований факт реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, без створення суб'єкта ресторанного господарства та суб'єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів, а також факт порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

На підставі даного акту перевірки, згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.1,4,6 ст.17, ст.20 Закону №265/95 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0001392202, яким за порушення 1,2, 11,12,13 ст. 3 Закону №265/95 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 12147 грн.

Крім того, на підставі акту перевірки, згідно до ст.17 Закону №481/95 відповідачем прийнято рішення від 03.07.2013 року №0001442202, яким за порушення ст.15-3 Закону №481/95 застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Вирішуючи спір щодо правомірності нарахування відповідачем фінансових санкцій в сумі 12147 грн. спірним податковим повідомленням - рішенням від 30.07.2013 року №0001392202, суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом №265/95.

Статтею 3 Закону №265/95 також передбачені обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) (п.12).

З положень зазначеної норми вбачається, що ведення обліку товарних запасів допускається як на складах, так і за місцем їх реалізації.

Як зазначалося судом раніше, перевіркою встановлено не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а саме: здійснення реалізації товарів, не облікованих у встановленому порядку, не ведення у встановленому порядку обліку товарів.

Відсутність обліку товарів за місцем реалізації податковий орган в акті перевірки обґрунтовує ненаданням первинних документів на товар на суму 5690 грн., перелік якого визначений у додатку до акту перевірки.

Статтею 6 Закону №265/95 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року (далі - Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1,2 ст. 9 Закону№996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п.3, 4, 5 ст.9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених норм, облік господарських операцій здійснюється у регістрах бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках.

Між тим, в акті фактичної перевірки не зазначено, у яких саме документах обліку товарів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій та які документи перевірялись.

З матеріалів перевірки не вбачається, що відповідачем було здійснено перевірку правильності ведення документів обліку господарських операцій та було виявлено не відображення в цих документах товарів за місцем їх реалізації.

Отже, суд зазначає, що у даному випадку, до первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій належать накладні, відсутність яких свідчить про не підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей та є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

У той же час суд звертає увагу відповідача, що відсутність первинних документів у місці реалізації товару не свідчить про не ведення підприємством обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що облік товарних запасів на підприємстві ведеться і надав суду копії видаткових накладних на товар та фіскальних чеків, що підтверджують належний облік товару, що перевірявся.

Досліджуючи надані первинні документи, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно встановив порушення позивачем п.12 ст.3 Закону №265/95. Вказана норма надає можливість підприємству обирати де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання.

Окрім цього, суд вважає, що вимога Закону про проведення обліку за місцем реалізації, не забороняє використовувати ці документи за межами місця торгівлі чи зберігання за певних обставин.

Під час перевірки працівниками податкового органу витребувано у позивача документи обліку і пересвідчитися у їх наявності, про що свідчить пп.4.3. та пп.4.4. акту перевірки.

Судом встановлено, що копії зазначених документів надавались позивачем податковому органу до прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - направлені на адресу відповідача як додатки до заперечення на акт перевірки, однак не прийняті до уваги.

За таких обставин, суд вважає, що податковим органом порушено право позивача на надання відповідних первинних документів.

За таких умов, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Отже, податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0001392202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 12147 грн. є протиправним та його належить скасувати.

Вирішуючи спір щодо правомірності нарахування відповідачем фінансових санкцій рішенням від 03.07.2013 року №0001442202, яким за порушення ст.15-3 Закону №481/95 застосовано до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.15-3 Закону №481/95 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідальність за порушення ст.15-3 передбачена абз.8 ч. 2 ст.17 Закону №481/95, зокрема накладається штраф у розмірі 6800 гривень.

Відповідно до ст.1 Закону №481/95 роздрібна торгівля це - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі, на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері громадського харчування, до 15.11.2006 року регламентувались Правилами роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 року №219.

Відповідно до п. 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року N219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 року за N680/6968, ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.

Заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) виготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що продаж та організація споживання закупних товарів суб'єктом господарювання є достатньою підставою для віднесення його до закладу ресторанного господарства.

Згідно з п. 1.4 Наказу Міністерства економіки України від 09.10.2006 року №309 «Про внесення змін до деяких наказів» у Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.007.2002 року №219, у назві та тексті слова «громадське харчування» в усіх відмінках замінено словами «ресторанне господарство».

Відповідно до п.1.5 Правил №219 заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).

Вибір типу закладу (підприємства) ресторанного господарства та класу ресторану або бару здійснюється суб'єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Суб'єкти підприємницької діяльності у сфері ресторанного господарства для заняття торговельною діяльністю можуть мати також дрібнороздрібну торговельну мережу.

Отже магазин-кафетерій «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до вимог чинного законодавства відноситься до закладу ресторанного господарства, а, відповідно, й до закладу громадського харчування, що підтверджується торговим патентом на право здійснення підприємницької діяльності роздрібної торгівлі, ліцензією на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, висновком та протоколом державної санітарно-епідеміологічної про відповідність підприємницької діяльності встановленим медичним критеріям безпеки.

Слід також зазначити, що затвердженим головним державним санітарним лікарем м. Алушти асортиментним переліком магазину-кафетерію «ІНФОРМАЦІЯ_1» за АДРЕСА_2 до складу третього робочого місця якого (кафетерій) включені у тому числі алкогольні напої на розлив, що передбачає їх споживання на місці.

Таким чином, суд вважає помилковими висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, про те, що магазин-кафетерій «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому здійснює господарську діяльність позивач, розташований за адресою: АДРЕСА_2, - не є суб'єктом ресторанного господарства, а отже, неправомірно здійснює діяльність з продажу на розлив алкогольних напоїв, чим порушено ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення від 03.07.2013 року №0001442202 про застосування фінансових санкцій, позовні вимоги в частині визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.10.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 11.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим від 30.07.2013 року №0001392202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 12147 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим від 03.07.2013 року №0001442202, про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим, АРК, м. Алушта, вул. Леніна б.22, ідентифікаційний код юридичної особи 38444607) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 181(сто вісімдесят одна)грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.