Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 801/7839/13-а
02.12.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Цикуренка А.С. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Даніліна К.В.
за участю сторін:
представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № 1039 від 07.08.13
представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши адміністративну справу № 801/7839/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 10.10.2013
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Леніна, 22 А, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2013 адміністративний позов задоволено повністю: визнані протиправними і скасовані: податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 30.07.2013 №0001392202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 12147,00 грн.; рішення від 03.07.2013 №0001442202 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України (шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим, АРК, м. Алушта, вул. Леніна б.22, ідентифікаційний код юридичної особи 38444607) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 181 (сто вісімдесят одна) грн. 80 коп.
Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 №0001392202 про збільшення суми грошового зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12147,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій від 30.07.2013 за №0001412202, яким застосовані фінансові санкції у сумі 6800,00грн.
Позов мотивовано безпідставністю висновків відповідача щодо не ведення позивачем обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства, хибністю тверджень щодо обов'язкової необхідності зберігання первинних документів за місцем реалізації товару та помилковими доводами, що магазин-кафетерій «Вина Криму», який належить позивачу, розташований за адресою: АДРЕСА_2 - не є закладом громадського харчування, а отже, неправомірно здійснює діяльність з продажу на розлив алкогольних напоїв.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач передчасно встановив порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки казана норма надає можливість підприємству обирати де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання, через що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 №0001392202 про застосування штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 12147,00 грн. є протиправним та його належить скасувати. Окрім цього, суд вважає помилковими висновки відповідача стосовно того, що магазин-кафетерій «Вина Криму», в якому здійснює господарську діяльність позивач, не є суб'єктом ресторанного господарства, а отже, неправомірно здійснює діяльність з продажу на розлив алкогольних напоїв, чим порушено статтю 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 30.07.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001392202, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 12147,00 грн.; 03.07.2013 прийнято рішення №0001442202, яким до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн.
Передумовою прийняття спірних податкового повідомлення-рішення та рішення став акт від 17.07.2013 №0084/01/0/22/НОМЕР_1 перевірки магазину з кафетерієм, розташованому за адресою: АДРЕСА_2.
Перевіркою встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не ведення у порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації; статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: реалізація алкогольних напоїв на розлив підприємством, що не є закладом ресторанного господарства.
З акту перевірки вбачається, що в ході перевірки був зафіксований факт реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, без створення суб'єкта ресторанного господарства та суб'єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів, а також факт порушення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, що обґрунтовано ненаданням первинних документів на товар на суму 5690,00 грн., перелік якого визначений у додатку до акту перевірки.
Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачені обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). Тобто, ведення обліку товарних запасів допускається як на складах, так і за місцем їх реалізації.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в акті перевірки не зазначено, у яких саме документах обліку товарів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій та які документи перевірялись. До того ж, відповідачем було здійснено перевірку правильності ведення документів обліку господарських операцій та було виявлено не відображення в цих документах товарів за місцем їх реалізації.
Проте, заявником апеляційної скарги не враховано, що на момент перевірки усі необхідні документи на товар знаходились у бухгалтера, який у магазині постійно не знаходиться, час на пред'явлення документів інспекторами не надався, через що усі необхідні накладні були надані безпосередньо відповідачу, що безспірно встановлено судом першої інстанції.
З урахуванням викладеного та того, що чинне законодавство не забороняє використовувати первинні документи за межами місця торгівлі чи зберігання за певних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем порушено право позивача на надання відповідних первинних документів, а відповідно, безпідставними та необґрунтованими є висновки відповідача про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", через що податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 №0001392202 про застосування штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 12147,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно питання щодо правомірності нарахування відповідачем фінансових санкцій рішенням від 03.07.2013 №0001442202, яким за порушення статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано до позивача фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн., судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з положень статті15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
З огляду на положення пункту 1.4 Наказу Міністерства економіки України від 09.10.2006 "Про внесення змін до деяких наказів" у Правилах роботи закладів (підприємств) громадського харчування, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002, якими до 15.11.2006 регламентувались основні вимоги щодо роботи суб'єктів господарської діяльності (закладів, підприємств) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері громадського харчування, у назві та тексті слова «громадське харчування» в усіх відмінках замінено словами «ресторанне господарство».
Відповідно до пункту 1.5 Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс).
Тобто, магазин-кафетерій «Вина Криму» відповідно до вимог чинного законодавства відноситься до закладу ресторанного господарства, а, відповідно, й до закладу громадського харчування, що підтверджується торговим патентом на право здійснення підприємницької діяльності роздрібної торгівлі, ліцензією на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, висновком та протоколом державної санітарно-епідеміологічної про відповідність підприємницької діяльності встановленим медичним критеріям безпеки.
Через викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованість рішення від 30.07.2013 за №0001412202, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 6800,00грн. за порушення статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" відповідачем не доведена та взагалі прийнято із помилковим застосуванням норм діючого законодавства, через що зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 №0001392202 про збільшення суми грошового зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12147,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій від 30.07.2013 за №0001412202, яким застосовані фінансові санкції у сумі 6800,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та рішення, діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено про стягнення судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2013 у справі № 801/7839/13-а змінити.
Викласти пункт 4 резолютивної частини у наступній редакції:
"4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 181,80 грн."
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2013 у справі № 801/7839/13-а залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складений 09 грудня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис А.С. Цикуренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Суд | Севастопольський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2013 |
Оприлюднено | 11.12.2013 |
Номер документу | 35872798 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Іщенко Галина Михайлівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Іщенко Галина Михайлівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Москаленко С.А.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Москаленко С.А.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Москаленко С.А.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Москаленко С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні