Постанова

від 19.09.2013 по справі 801/5590/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. (10:18) Справа №801/5590/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Брязгіна А.А., довіреність №3 від 08.01.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос»

до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002031502 від 25.04.2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12600грн., №0002041502 від 25.04.2013 року про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 69918,56грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівних контрагентів, місцезнаходження яких не підтверджено під час перевірки, свідоцтво платника ПДВ анульовано. Також з цих підстав позивач вважає протиправними висновки податкової щодо безпідставності віднесення до валових витрат сум, які сплачені за спірним правочинами, та зменшення виходячи із цього від'ємного значення податку на прибуток.

Представник позивач у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неявки не повідомив.

20.08.2013 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на адміністративний позов, в якому вважає висновки акту виїзної позапланової перевірки від 12.04.2013 року №509/15/31395365 обґрунтованими, тому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 31395365), що підтверджується довідкою Головного управління статистики в АР Крим (а.с.136), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

Готельний комплекс «Кримська Рив'єра» є відокремленим підрозділом ТОВ «Кронос», розташованого за адресою, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, буд.26, що підтверджується положенням про філію ТОВ «Кронос» (а.с.161).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно ТОВ «Кронос» належать будівлі і споруди комплексу «Кримська Рив'єра» за адресою: АР Крим, м.Алушта, вул. Леніна, буд.2(а.с.183,185).

Посадовою особою відповідача проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Кронос» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Город технологій» за червень 2010 року, ТОВ «Ейч.Бі.Ей» за червень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, грудень 2010 року, ТОВ «Ділярем» за квітень 2010 року, червень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград» за листопад 2010 року, ПП «Сі Ті Сі Кепітал» за червень 2010 року, ТОВ «Альтінг-Інвест» за липень 2012 року, за період з 01.04.2010 року по 31.07.2012 року, про що складено акт перевірки від 12.04.2013 року № 509/15/31395365 (а.с.11, надалі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- порушення п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством ТОВ «Кронос» по постачальнику ТОВ «Ділярем» за квітень 2010 року, червень 2010 року, грудень 2010 року встановлено завищення валових витрат у розмірі 12600,00 грн. та завищення від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 12600,00 грн. по деклараціям з податку на прибуток, а саме: 9 міс. 2010 року - 7500 грн., за 2010 рік. - 5100 грн.

- порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з 01.04.2010 року по 31.07.2012 року, встановлено завищення від'ємного значення та заниження податкових зобов'язань у розмірі 69918,56 грн., у тому числі по періодам: квітень 2010 року - 250,00 грн., червень 2010 року - 12476,33 грн., липень 2010 року - 2333,33 грн., жовтень 2010 року -2750,00 грн., листопад 2010 року - 4298,33 грн., грудень 2010 року - 2176,67 грн., липень 2012 року - 45633,90 грн.

В акті перевірки зазначено, що за період який перевірявся позивач мав взаємовідносини з суб'єктом господарювання ТОВ «Город технологій», ТОВ «Ейч.Бі.Ей», ТОВ «Ділярем», ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград», ПП «Сі Ті Сі Кепітал», ТОВ «Альтінг-Інвест», місцезнаходження яких не підтверджено під час перевірки, свідоцтво платника ПДВ анульовано. В обґрунтування зазначеної позиції посадова особа відповідача посилається на дані актів про неможливість зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин ТОВ «Город технологій», ТОВ «Ейч.Бі.Ей», ТОВ «Ділярем», ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград», ПП «Сі Ті Сі Кепітал», ТОВ «Альтінг-Інвест» з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення №0002041802 від 25.04.2013 року про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість 69918,56 грн., №0002031502 від 25.04.2013 року про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 12600 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в цій частині регулювалися Законом України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі - Закон №168), Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334 (далі - Закон № 334). З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), згідно якого правовідносини з оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток регулюються вказаним Кодексом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.7.7.1. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Аналогічні підстави та порядок виникнення у платника податку права на податковий кредит визначені статтями 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм Закону №168 та ПК України випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. При цьому, такі товари(роботи, послуги) повинні придбаватися платником податку з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград» досліджено первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та встановлено наступні обставини.

02.11.2010 року між ТОВ «Кронос» (замовник) та ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград» (підрядник) укладено договір підряду №14, відповідно до п.1 якого підрядник бере на себе обов'язок власними силами та засобами, з використанням власних матеріалів та обладнання за завданням замовника та за рахунок замовника виконати роботи з демонтажу, виготовлення та монтажу згідно з проектно-розвідувальних робіт №49.10-КМ: реконструкція входу готелю «Кримська Рив'єра», а замовник зобов'язується прийняти результат робіт та сплатити підряднику вартість таких робіт (а.с.42).

За результатами наданих робіт (виготовлення металоконструкцій) ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград» виписана податкова накладна №7 від 04.11.2010 року на суму 25550 грн., у тому числі ПДВ - 4258,33 грн. (а.с.46).

Відповідно до виписки з банку, за виконані роботи позивач сплатив ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград» 25550,00 грн. (а.с.47).

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «Город технологій» досліджено первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та встановлено наступні обставини.

На підставі видаткової накладної №РН-0000114 від 23.06.2013 року ТОВ «Город технологій» надав позивачу товар (шафу морозильну Daewoo FD 650F) на суму 16508.00 грн., у тому числі ПДВ - 2751,33 грн., виписана податкова накладна №111 від 15.06.2010 року на суму 16508.00 грн., у тому числі ПДВ - 2751,33 грн. (а.с.61-62).

Відповідно до виписки з банку, позивач сплатив отриманий від ТОВ «Город технологій» товар у сумі 16508,00 грн. (а.с.63).

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «Ейч.Бі.Ей» досліджено первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та встановлено наступні обставини.

01.10.2010 року між ТОВ «Кронос» (замовник) та ТОВ «Ейч.Бі.Ей» (виконавець) укладено договір №28-ГК, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати позивачу послуги, а саме послуги з організації святкових заходів(а.с.167).

Судом встановлено, що ТОВ «Ейч.Бі.Ей» виконані роботи з організації заходів за замовленням філіалу ТОВ «Кроном» ГК «Кримська Рив'єра», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №11 від 29.07.2010 року на суму 14000 грн., у тому числі ПДВ - 2333,33 грн., актом здачі-приймання робіт №12 від 24.12.2010 року на суму 24700,00 грн., у тому числі ПДВ 4116,67 грн., актом здачі-приймання виконаних робіт №10 від 21.06.2010 року на суму 16500,00 грн., у тому числі ПДВ - 2750,00 грн. (а.с.48-50).

За результатами виконаних робіт ТОВ «Ейч.Бі.Ей» виписані податкові накладні №14 від 15.10.2010 року на суму 9000 грн., у тому числі ПДВ - 1500,00 грн., №12 від 23.06.2010 року на суму 16500,00 грн., у тому числі ПДВ - 2750,00 грн., №13 від 23.07.2010 року на суму 14000,00 грн., у тому числі ПДВ 2333,33 грн., №15 від 27.10.2010 року на суму 7500,00 грн., у тому числі ПДВ - 1250,00 грн. №18 від 22.12.2010 року на суму 8200 грн., у тому числі ПДВ 1366,67 грн. (а.с.51-55).

Відповідно до виписок з банку, позивач сплатив виконані роботи ТОВ «Ейч.Бі.Ей» у повному обсязі у сумі 55200 грн. (а.с.56-60).

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «Ділярем» досліджено первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та встановлено наступні обставини.

04.06.2010 року між ТОВ «Кронос» (замовник) та ТОВ «Ділярем» (виконавець) укладено договір про надання послуг №904/06/2010, відповідно до якого виконавець надає послуги з представництва інтересів замовника в адміністративних судах , господарських судах, органах державної виконавчої служби, державного казначейства, державної податкової адміністрації, інших державних органах України при розгляді спорів про скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.195).

01.07.2010 року між ТОВ «Кронос» (замовник) та ТОВ «Ділярем» (виконавець) укладено договір про надання послуг №У01/07/2010 відповідно до якого виконавець надає послуги з представництва інтересів замовника в адміністративних судах , господарських судах, органах державної виконавчої служби, державного казначейства, державної податкової адміністрації, інших державних органах України при розгляді спорів про скасування податкових повідомлень-рішень(а.с.211).

Судом встановлено, що ТОВ «Ділярем» надано позивачу послуги з представництва інтересів підприємства у суді, консультаційні послуги, про що складено акти №14121001 від 14.12.2010 року, №30121001 від 30.12.2010 року, №14121003 від 14.12.2010 року, №18111002 від 18.11.2010 року, №18111001 від 18.11.2010 року, №17111001 від 17.11.2010 року, №30111003 від 30.11.2010 року, №11061001 від 11.06.2010 року, №27041001 від 27.04.2010 року, №14121002 від 14.12.2010 року (а.с.95-104).

За результатами виконаних робіт ТОВ «Ділярем» виписані податкові накладні №11061001 від 11.06.2010 року на суму 6000 грн., у тому числі ПДВ 1000 грн., №27041001 від 27.04.2010 року на суму 1500 грн., у тому числі ПДВ 250,00 грн., №1412104 від 14.12.2010 року на суму 3900 грн., у тому числі ПДВ 650,00 грн., №14121003 від 14.12.2010 року на суму 240,00 грн., у тому числі ПДВ 40,00 грн., №14121002 від 14.12.2010 року, №14121001 від 14.12.2010 року на суму 240,00 грн., у тому числі ПДВ 40,00 грн., №30111002 від 30.11.2010 року на суму 240,00 грн., у тому числі ПДВ 40 грн., №30111003 від 30.11.2010 року на суму 240,00 грн., у тому числі ПДВ 40,00 грн. (а.с.105-111).

Відповідно до виписки з банку, позивач сплатив отриманий від ПП «Сі Ті Сі Кепітал» послуги у повному обсязі(а.с.91-94).

За взаємовідносинами позивача із ПП «Сі Ті Сі Кепітал» досліджено первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та встановлено наступні обставини.

14.06.2010 року між філією ТОВ «Кронос» готельний комплекс Кримська Рив'єра (замовник) та ПП «Сі Ті Сі Кепітал» (виконавець) укладено договір на купівлю товарів та надання послуг, відповідно до п.1 якого виконавець зобов'язується продати згідно додатку №1, а також зобов'язується надати наступні послуги: монтаж обладнання згідно додатку №1, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги згідно з умовам даного договору(а.с.112).

На підставі видаткової накладної №168 від 29.06.2010 року ПП «Сі Ті Сі Кепітал» поставлено позивачу товар на суму 35850,00 грн., у тому числі ПДВ - 5975,01 грн., виписана податкова накладна №154 від 24.06.2010 року на суму 35850,00 грн., у тому числі ПДВ - 5975,00 грн. (а.с.115-116).

Відповідно до виписки з банку, позивач сплатив отриманий від ПП «Сі Ті Сі Кепітал» товар та послуги з монтажу обладнання у сумі 35850,00 грн. (а.с.117).

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «Альтінг-Інвест» досліджено первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та встановлено наступні обставини.

06.07.2012 року між ТОВ «Кронос» (замовник) та ТОВ «Альтінг-Інвест» укладено договір підряду №06/07/12, відповідно до п.1 якого підрядник приймає на обов'язок виконати власними та залученими силами комплекс робіт з установки цільноскляних конструкцій із безпечного загартованого скла на об'єкті будівництва «Друга черга готельного комплексу «Кримська Рив'єра». (а.с.64).

Судом встановлено, що ТОВ «Альтінг-Інвест» виконувались роботи на об'єкті будівництва готельного комплексу «Кримська Рив'єра», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 13.05.2013 року на суму 167905,87 грн., у тому числі ПДВ - 27984,31 грн., актом здачі-приймання робіт від 13.05.2013 року на суму 187464,70 грн. , у тому числі 31244,12 грн. (а.с.73-74).

За результатами виконаних робіт ТОВ «Альтінг-Інвест» виписані податкові накладні №21 від 13.07.2013 року на суму 34203,45 грн., у тому числі ПДВ 5700,57 грн., №19 від 12.07.2012 року на суму 59900 грн., у тому числі ПДВ 9983,33 грн., №17 від 11.07.2012 року на суму 59000,00 грн., у тому числі ПДВ 9983,33 грн., №11 від 10.07.2012 року на суму 59900,00 грн., у тому числі ПДВ 9983,33 грн., №9 від 09.07.2012 року на суму 59900,00 грн., у тому числі ПДВ 9983,33 грн. (а.с.79-82, 84).

Відповідно до виписки з банку, позивач сплатив виконані ТОВ «Альтінг-Інвест» роботи у повному обсязі (а.с.76-78, 83).

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд також зазначає, що виписані ТОВ «Город технологій», ТОВ «Ейч.Бі.Ей», ТОВ «Ділярем», ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград», ПП «Сі Ті Сі Кепітал», ТОВ «Альтінг-Інвест» податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, складених з порушенням податкового законодавства, оскільки зустрічними перевірками контрагентів встановлено, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтва платників ПДВ анульовані.

Судом встановлено, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Город технологій», ТОВ «Ейч.Бі.Ей», ТОВ «Ділярем», ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград», ПП «Сі Ті Сі Кепітал», відбулося після періоду виникнення спірних правовідносин та виписки ними відповідних податкових накладних.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На виконання вимог ч.1 ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність запису в ЄДР про відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача під час виникнення спірних відносин, тому висновки податкового органу в даній частині є необґрунтованим.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, що надає позивачу право на податковий кредит.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168 та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що податковим органом не доведено невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Город технологій», ТОВ «Ейч.Бі.Ей», ТОВ «Ділярем», ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград», ПП «Сі Ті Сі Кепітал», ТОВ «Альтінг-Інвест», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ «Город технологій», ТОВ «Ейч.Бі.Ей», ТОВ «Ділярем», ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград», ПП «Сі Ті Сі Кепітал», ТОВ «Альтінг-Інвест» товарів (робіт, послуг).

Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарськими угодами із ТОВ «Город технологій», ТОВ «Ейч.Бі.Ей», ТОВ «Ділярем», ТОВ «Інвестиційно-будівельна страхова компанія «Старград», ПП «Сі Ті Сі Кепітал», ТОВ «Альтінг-Інвест» є правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0002041802 від 25.04.2013 року про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість 69918,56 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №0002031502 від 25.04.2013 року про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 12600 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Як зазначалось вище, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було включено до складу валових витрати по взаємовідносинам із ТОВ «Діларем» за період який перевірявся, висновок податкового органу про завищення валових витрат та завищення від'ємного значення з податку на прибуток суд відхиляє як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002031502 від 25.04.2013 року про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 12600 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 826,00 грн., які сплачені до бюджету платіжним дорученням №876 від 24.05.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.09.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 23.09.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0002041802 від 25.04.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість 69918,56 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби №0002031502 від 25.04.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 12600 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (ідентифікаційний номер 31395365) витрати зі сплати судового збору у розмірі 826,00 (вісімсот двадцять шість) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби (98500, Автономна Республіка Крим, місто Алушта, вул. Леніна, будинок 22А, ідентифікаційний код 23191936).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.