Постанова

від 21.10.2013 по справі 815/7060/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7060/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року

15 год. 50 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Сербіні Р.І.

за участю сторін:

представник позивача - Ющенко Н.М. (за довіреністю)

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (код ЄДРПОУ 23862916) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (надалі - ТОВ «Одеський торговий дім)» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Констрактбуд» у сумі 96 667 грн. 00 коп. Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України ремонтно-будівельні роботи отримувались з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з урахування виду господарської діяльності згідно Статуту ТОВ «Одеський торговий дім», вказана сум податку на додану вартість підтверджена первинним документами, складеними згідно з вимогами чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити для встановлення факту виконання сторонами зобов'язань.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові (аркуші справи 5-11).

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи (аркуш справи 70). Про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Заперечення проти позову відповідач не надсилав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення № 000236/354 від 22.08.2013 року, згідно з вимогами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області № 452 від 22.08.2013 року, службовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Одеський торговий дім» (код ЄДРПОУ 23862916) з питань підтвердження господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Констрактбуд» (код ЄДРПОУ 37436375) за березень 2011 року та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди, за результатами якої, складено акт № 1462/15-53-22-6/23862916 від 09.09.2013 року (аркуші справи 16-23).

На зазначений акт перевірки, позивачем подано до ДПІ у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області заперечення за № 519 від 20.09.2013 року, за результатами розгляду яких, на адресу позивача було надіслано лист № 9659/10/15-53-22-6/35 від 26.09.2013 року, яким підтримано встановлені актом перевірки порушення (аркуші справи 13, 24-29).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року, щодо збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Одеський торговий дім» з податку на додану вартість у розмірі 96 668 грн. 00 коп., з який, за основним платежем - 96 667 грн. 00 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп. (аркуш справи 12).

Згідно Статуту ТОВ «Одеський торговий дім», Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Довідки з Єдиного державного реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видами діяльності ТОВ «Одеський торговий дім» за КВЕД-2010 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; складське господарство (аркуші справи 54-58, 111-127).

Перевіркою господарських відносин ТОВ «Одеський торговий дім» з платником податків ТОВ «Констрактбуд» за березень 2011 року податковим органом було встановлено, що згідно бази даних податкового органу «Податковий блок» за березень 2011 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість, згідно додатку № 5 до якої, ТОВ «Одеський торговий дім» включило до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість, що входять до складу вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «Констрактбуд» у сумі 96 666, 67 коп. (аркуші справи 104-110).

В зв'язку з тим, що в березні 2011 року взаємовідносини з ТОВ «Констрактбуд» відбувались лише в частині перерахування грошових коштів, як зазначено в акті перевірки, податковим органом були витребувані у позивача документи по вказаним взаємовідносинам, дослідивши які, ДПІ у Приморському районі м. Одеси зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 96 667 грн. 00 коп. за березень 2011 року та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 96 667 грн. 00 коп.

Зазначену позицію відповідач обґрунтовує тим, що згідно витягу з акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 497/22-225/37436375 від 19.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Констрактбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентом-постачальником ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння» у період січень, березень, квітень 2011 року та контрагентами-покупцями встановлено, що у січні, березні та квітні 2011 року господарська діяльність ТОВ «Констрактбуд» має наступні ознаки нереальності: відсутні фізичні особи, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою, наявність в штаті тільки керівних посад, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо. Враховуючи крім іншого, зазначене, контролюючий орган зробив висновок про наявність підстав вважати, що правочини, здійснені ТОВ «Контрактбуд» з ТОВ Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння» у січні, березні та квітні 2011 року є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та суперечить інтересам держави і є недійсними. Як слід, правочини ТОВ «Констрактбуд» з контрагентами-покупцями також є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави, а самі господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей від підприємств-постачальників носять безтоварний характер. Таким чином було встановлено укладення нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту.

У зв'язку з вищевказаним, ДПІ у Приморському районі м. Одеси під час перевірки, посилаючись на акт перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 497/22-225/37436375 від 19.06.2013 року зробила висновок про невстановленість зв'язку взаємовідносин з ТОВ «Констрактбуд» з господарською діяльністю ТОВ «Одеський торговий дім».

Із зазначеною позицією відповідача суд не погоджується, оскільки матеріалами справи підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Констрактбуд», фактичне виконання договірних зобов'язань сторонами правочину та отримання замовлених послуг (робіт), їх подальше використання у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Одеський торговий дім» (замовник) та ТОВ «Констрактбуд» (виконавець) укладено договір № 14 від 10.03.2011 року, за яким виконавець виконує ремонтно-будівельні роботи (послуги) згідно замовлення та вказує в акті прийому-передачі виконаних робіт (послуг). вартість робіт (послуг) за договором складає 3 650 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість (аркуші справи 32-33).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаною угодою позивачем суду надано наступні письмові докази, які стали підставою для формування податкового кредиту у березні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Одеський торговий дім»: оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, замовлення, журнали-ордери, податкова накладна № 9 від 22.03.2011 року на ремонтно-будівельні роботи згідно договору № 14 від 10.03.2011 року, платіжне доручення на підтвердження понесених позивачем витрат за отримані послуги (роботи), банківська виписка, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість робіт (аркуші справи 34-50).

Крім того, на підтвердження позиції позивача щодо наявності у нього об'єктів, на яких здійснювались замовлені у ТОВ «Констрактбуд» ремонтно-будівельні роботи (послуги) в матеріалах справи наявні Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилі приміщення 1-го, 4-го поверхів, техприміщення та нежилі приміщення підвалу 3-го поверху за адресою м. Одеса, Новощепний ряд (вул. Естонська), 2; Свідоцтва про право власності вказаних нежилих приміщень та технічні паспорти на зазначені об'єкти (аркуші справи 74-103).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка відповідно до п. 21.7 ст. 201 цього Кодексу виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Дослідивши надані позивачем письмові докази, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, судом з'ясовано, що ТОВ «Одеський торговий дім» цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту у березні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 96 666 грн. 67 коп., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за відповідний період. Укладена угода між позивачем та ТОВ «Констрактбуд» є дійсною та виконано сторонами про що свідчать наявні в матеріалах справи документи; на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

З аналізу законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, яке регулює спірні правовідносини акти виконаних робіт є документом підтверджуючим факт надання послуги. Перелік робіт та послуг визначених у актах виконаних робіт є змістом операції, яку задокументовано відповідним актом. Так, вищевказані та наявний в матеріалах справи акт прийняття виконаних будівельних робіт по встановленню підвісних люльок, демонтажу фланцевих з'єднань, прокладка та демонтаж повітроводів, ізоляція трубопроводів, установка та розбирання внутрішніх інвентарних трубчастих лісів, підйом вантажів тощо, відповідають законодавчо встановленим вимогам до первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року та вказують про обсяг кожної здійснення операції та її цільове призначення.

З урахуванням виду господарської діяльності позивача, місця надання послуг (нежилі приміщення 1-го, 4-го поверхів, техприміщення; нежилі приміщення підвалу та 3-го поверху за адресою Новощепний ряд (вул. Естонська), 2 у м. Одеса), суд вважає за доцільне зазначити, що наданими документами (актами приймання виконаних робіт, податковою накладною тощо) підтверджується необхідність ТОВ «Одеський торговий дім» здійснювати витрати на ремонтно-будівельні роботи, зокрема для здавання в оренду нерухомого майна.

Таким чином, оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що метою укладення договору з ТОВ «Констрактбуд» було отримання ремонтно-будівельних послуг на об'єктах позивача для використання їх згідно виду Статутної діяльності ТОВ «Одеський торговий дім». Факт виконання договірних зобов'язань підтверджений наданими суду первинними документами: оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, акт приймання виконаних робіт, податкова накладна та докази подальшого використання отриманих послуг (результатів отриманих послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, які є визначальними факторами для формування податкового кредиту. Відсутність фактичного знаходження контрагентів позивача та їх постачальників за юридичними адресами на момент перевірки не свідчать про їх відсутність на момент укладення договір та виконання зобов'язань. Посилання відповідача на неможливість встановити факт постачання товару від контрагента до ТОВ «Одеський торговий дім» у зв'язку з відсутністю документів контрагентів позивача та їх постачальників є безпідставним, оскільки відсутність документів у контрагента не є підставою нікчемності правочину, оскільки така підстава, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України не встановлена законом.

Суд погоджується з твердженнями позивача щодо повного виконання договірних зобов'язань з ТОВ «Констрактбуд» у березні 2011 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи первинна документація, крім того, вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, як на підставу встановлення порушень податкового законодавства ТОВ «Одеський торговий дім» суд вважає недоцільними, з урахуванням того, що жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи державної податкової служби.

Під час виконання робіт, ТОВ «Констрактбуд» надало позивачу податкову накладну, на підставі якої ТОВ «Одеський торговий дім» формувало податковий кредит, що відповідає приписам ст. 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження виконання зобов'язання по оплаті шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів за придбані послуги в результаті виконаних ним ремонтно-будівельних робіт надано платіжне доручення та банківську виписку, що відповідає передбаченим у п. 4.1 умовам договору № 14 від 10.03.2011 року.

Таким чином, в процесі встановлення обставин у справі, судом з'ясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація (акти, накладні та інші) складені без порушень, містять необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Суд також зазначає, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, Податковий кодекс України в главі 8 визначив види перевірок та порядок їх проведення. Документальні перевірки можуть бути планові або позапланові, виїзні або невиїзні. Згідно ст.ст.77-79 Податкового кодексу України позапланові документальні перевірки (як виїзні, так і невиїзні) здійснюються лише при наявності обставин визначених у п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що перевірка позивача була проведена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої, позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, судом не встановлено підстав для проведення перевірки позивача, оскільки в матеріалах справи наявна відповідь позивача № 475 від 29.08.2013 року на запит податкового органу (аркуш справи 31).

На підставі встановлених обставин, з урахуванням наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року, оскільки в судовому засіданні позивачем доведено дотримання всіх умов, встановлених чинним законодавством, під час формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених у ціні товару по взаємовідносинам з ТОВ «Констрактбуд», що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту. Суми податку на додану вартість, за рахунок яких було сформовано податковий кредит підтверджені відповідними первинними документами. За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Констрактбуд», оскільки задекларовані ТОВ «Одеський торговий дім» суми податків підтверджені належним чином оформленою первинною документацією, яка також підтверджує реальність здійснюваних операцій (виконання робіт, надання послуг) та фактичну їх виконаність. За таких обставин, винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (код ЄДРПОУ 23862916, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року - задовольнити у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (код ЄДРПОУ 23862916, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 68 (шістдесят вісім) коп.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 21 жовтня 2013 року.

Суддя Я.В. Балан