Ухвала

від 18.02.2014 по справі 815/7060/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7060/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Ющенко Н.М. (довіреність від 27.08.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» (далі - позивач, або ТОВ «Одеський торговий дім») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» задоволено. Податкове повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.150).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника апелянта, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення № 000236/354 від 22.08.2013 року, згідно вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 452 від 22.08.2013 року, службовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Одеський торговий дім» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Констрактбуд» за березень 2011 року та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди, за результатами якої, складено акт № 1462/15-53-22-6/23862916 від 09.09.2013 року (а.с.16-23).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року, щодо збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Одеський торговий дім» з податку на додану вартість у розмірі 96 668 грн. 00 коп., з який, за основним платежем - 96 667 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп. (а.с.12).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року, оскільки в судовому засіданні позивачем доведено дотримання всіх умов, встановлених чинним законодавством, під час формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених у ціні товару по взаємовідносинам з ТОВ «Констрактбуд», що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України при взаємовідносинах з ТОВ «Констрактбуд», що призвело до завищення податкового кредиту на суму 96 667 грн. 00 коп. за березень 2011 року та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 96 667 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Одеський торговий дім» (замовник) та ТОВ «Констрактбуд» (виконавець) укладено договір № 14 від 10.03.2011 року, за яким виконавець виконує ремонтно-будівельні роботи (послуги) згідно замовлення та вказує в акті прийому-передачі виконані роботи (послуги) (а.с.32-33).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду надано: довідку про вартість будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкову накладна № 9 від 22.03.2011 року, платіжне доручення, банківську виписку, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, журнали-ордери (а.с.34-50).

Крім того, на підтвердження позиції позивача щодо наявності у нього об'єктів, на яких здійснювались замовлені у ТОВ «Констрактбуд» ремонтно-будівельні роботи (послуги) в матеріалах справи наявні: витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилі приміщення 1-го, 4-го поверхів, техприміщення та нежилі приміщення підвалу 3-го поверху за адресою м. Одеса, Новощепний ряд (вул. Естонська), 2; свідоцтва про право власності вказаних нежилих приміщень та технічні паспорти на зазначені об'єкти (а.с.74-103).

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Констрактбуд» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 497/22-225/37436375 від 19.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Констрактбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентом-постачальником ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння» у період січень, березень, квітень 2011 року та контрагентами-покупцями».

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, в якому продубльовано висновки акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 497/22-225/37436375 від 19.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Констрактбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентом-постачальником ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння» у період січень, березень, квітень 2011 року та контрагентами-покупцями», правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Констрактбуд», на підставі укладеного між ними договору, не досліджувались перевіряючими. Відповідно до висновків зазначеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки не можливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій ТОВ «Констрактбуд» з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння». Тобто, взагалі відсутні посилання на нікчемність правочинів та/або не реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Одеський торговий дім» та ТОВ «Констрактбуд», а також встановлення порушень податкового законодавства з боку ТОВ «Констрактбуд» при здійсненні господарських операцій з позивачем. Отже, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 201.1, 201.7 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ґрунтується лише на наявній податковій інформації щодо підприємства ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння», який, в свою чергу, мав господарські відносини з контрагентом позивача - ТОВ «Констрактбуд».

Разом з тим, Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ТОВ «Одеський торговий дім» та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати податковий кредит по господарських операціях з цим контрагентом.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу, податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять. В даному випадку відповідачем взагалі не враховано, що ТОВ «Констрактбуд» надала позивачу послуги, а не поставляло товар, а тому його взаємовідносини з ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння» взагалі не мають ніякого значення при встановленні факту реальності цих операцій.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Крім того, колегія суддів наголошує, що подана відповідачем апеляційна скарга взагалі не містить будь-яких доводів щодо неправомірності висновків суду першої інстанції, викладених останнім в оскаржуваному рішенні. Відповідач жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції. В поданій апеляційній скарзі відповідачем лише зазначено про встановлення актом спірної перевірки порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Констрактбуд», при цьому, не зазначаючи в чому полягали вказані порушення, з яких підстав податковим органом не приймаються до уваги подані позивачем документи первинно-бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Констрактбуд», а також відповідач не зазначає про встановлення будь-яких невідповідностей даної документації. Поряд з цим, апелянт знов ж таки зазначає, що актом про неможливість проведення зустрічної звірки, який став підставою для висновків податкового органу щодо порушень податкового законодавства з боку позивача, та в свою чергу, який став підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань, спірним податковим повідомленням - рішенням, було встановлено відсутність поставок з боку ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія «Сприяння» для ТОВ «Констрактбуд» товарів, без будь-яких посилань на порушення податкового законодавства при здійснення господарської діяльності ТОВ «Констрактбуд» з позивачем.

З огляду на викладене, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, при цьому, під час вказаної перевірки перевіряючими не досліджувались господарські операції позивача з ТОВ «Констрактбуд», як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський торговий дім» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152260 від 26.09.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 20 лютого 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/