Рішення

від 07.08.2013 по справі 14/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/178 07.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італгруп"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація - Т"

Про стягнення 1 603 392,87 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація - Т"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Італгруп"

Про розірвання договору купівлі - продажу №10-12/07-55 від 10.12.2007р.

Головуючий суддя Митрохіна А.В. Судді Шаптала Є.Ю.

Паламар П.І.

Представники сторін:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Куца Л.М. - довіреність № б/н від 20.03.2011р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) Ляпін Д.В. - довіреність № б/н від 27.12.2012р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Італгруп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація - Т" про стягнення 1603392,87 грн. за договором купівлі-продажу № 10-12/07-55 від 10.12.2007р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання вимог зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 (суддя Нарольський М.М.) порушено провадження у справі №14/178 та призначено судове засідання на 13.05.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 (суддя Нарольський М.М.) розгляд справи відкладався на 27.05.2009 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2009 представник позивача через канцелярію суду подав уточнений розрахунок до позову заявленої до стягнення суми №23/05 від 12.05.2009, відповідно до якого просив стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 1 603 274,87 грн., з яких: 810 000,00 грн. - основного боргу, 215 667,00 грн. - штрафних санкцій, 28 000,00 грн. - відсотки за користування чужими коштами,549607,87грн. - перерахунок різниці курсу євро.

У судовому засідання 27.05.2009 оголошувалася перерва до 03.06.2009.

03.06.2009 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити позивачеві в задоволенні позову в сумі 549 607,87 грн. - курсової різниці, 215 667,00 грн. - пені.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.06.2009 відмовлено ТОВ "Корпорація - Т" у задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2009 (суддя Нарольський М.М.) прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація - Т" для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що умови спірного Договору є вкрай не вигідним для відповідача (за первісним позовом), адже позивач (за первісним позовом) може одночасно вимагати оплати вартості товару та його повернення, при цьому ніяким чином не набуває прав власності на нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2009 (суддя Нарольський М.М.) призначено розгляд справи на 03.07.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2009 (суддя Нарольський М.М.) зупинено провадження у справі №14/178 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи - №31/267.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 23.11.2010 справу №14/178 передано для подальшого розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2012 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи №14/178 на 23.01.2012.

23.01.2012 представник позивача через канцелярію суду подав уточнений розрахунок від 20.01.2012, відповідно до якого просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 603 274,87 грн., крім того 1 531 910,36 грн. - додаткових штрафних санкцій, з яких 855 012,54 грн. - пені, 548 416,20 грн. - інфляційних витрат, 128 481,62 грн. - 3% річних а також просив накласти арешт на майно відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 розгляд справи відкладався на 08.02.2012.

У судовому засіданні 08.02.2012 оголошувалася перерва до 20.02.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 провадження у справі №14/178 було зупинено, у зв'язку з призначенням по справі №14/178 товарознавчої та технічної експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 скасовано, справу повернуто до Господарського суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2012 касаційну скаргу ТОВ "Корпорація-Т" залишено без задоволення, а Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 - без змін.

Відповідно до резолюції керівництва Господарського суду м. Києва від19.06.2012 справу №14/178 передано судді Митрохіній А.В.

22.06.2012 справу №14/178 було передано у сектор №49.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2012 призначено справу до розгляду на 02.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТАЛГРУП" у задоволенні заяви про відвід судді Митрохіної А.В.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2012, доручено розгляд справи №14/178 здійснити колегіально у наступному складі суду: Митрохіна А.В. (головуюча), Станік С.Р., Мандичев Д.В.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 справу №14/178 прийнято до розгляду у наступному складі суду: Митрохіна А.В. (головуюча), Станік С.Р., Мандичев Д.В. та призначено розгляд справи на 24.07.2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.08.2012 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація -Т" у прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 у справі №14/178.

За період касаційного оскарження до Господарського суду м. Києва 19.07.2012 надійшли: заява про відвід судді №4 від 19.07.2012, скарга (повторна) від 19.07.2012; 20.07.2012 надійшли: заява про відвід судді №5 від 20.07.2012, заперечення від 20.07.2012 на ухвалу про колегіальний розгляд справи, заперечення №1 від 20.07.2012 на ухвалу про колегіальний розгляд справи; 25.07.2012 до Господарського суду м. Києва надійшли: заява про відвід судді №6 від 25.07.2012, скарга (повторна) від 25.07.2012.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 призначено розгляд справи на 11.09.2012.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 справу було передано для розгляду колегії суддів у складі: Пасько М.В, (головуючий), суддя Станік С.Р., суддя Мандичев Д.В.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду міста Києва від 11.09.2012 справу №14/178 до розгляду у наступному складі суду: Пасько М.В, (головуючий), суддя Станік С.Р., суддя Мандичев Д.В. та призначено розгляд справи на 02.10.2012.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 17.09.2012 справу №14/178 було передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: Митрохіна А.В. (головуюча), суддя Станік С.Р., суддя Мандичев Д.В.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 Митрохіна А.В. (головуюча), суддя Станік С.Р., суддя Мандичев Д.В. прийнято справу №14/178 до розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2012 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація - Т" у прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2012 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація - Т" у прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012.

Відповідно до резолюції керівництва Господарського суду м. Києва від 27.11.2012 справу №14/178 передано судді Митрохіній А.В.

28.11.2012 справу №14/178 передано у сектор №49.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 30.11.2012 доручено розгляд справи №14/178 здійснити колегіально у наступному складі суду: Митрохіна А.В. (головуюча), Шаптала Є.Ю., Мандичев Д.В.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду м. Києва від 30.11.2012 призначено розгляд справи на 18.12.2012.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду м. Києва від 18.12.2012 розгляд справи відкладався на 14.01.2013, відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. касаційну скаргу ТОВ "Корпорація-Т" з доданими до неї документами на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р. у справі №14/178 повернуто.

Відповідно до резолюції керівництва Господарського суду м. Києва від 16.01.2013 справу №14/178 передано судді Митрохіній А.В.

24.01.2013 справу №14/178 передано у сектор №49.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 призначено розгляд справи на 14.01.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 касаційну скаргу ТОВ "Корпорація-Т" з доданими до неї документами на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 у справі №14/178 повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 відмовлено ТОВ "Корпорція-Т" у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 у справі №14/178.

Відповідно до резолюції керівництва Господарського суду м. Києва від 03.04.2013 справу №14/178 передано судді Митрохіній А.В.

04.04.2013 справу №14/178 передано у сектор №49.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 призначено розгляд справи на 13.05.2013.

У судовому засіданні 13.05.2013 оголошувалася перерва до 03.06.2013.

13.05.2013 представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про відмову від зустрічного позову.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.06.2013, доручено розгляд справи №14/178 здійснити колегіально у наступному складі суду: Митрохіна А.В. (головуюча), Шаптала Є.Ю., Паламар П.І.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду м. Києва від 05.06.2013 справу №14/178 прийнято до розгляду у наступному складі суду: Митрохіна А.В. (головуюча), Шаптала Є.Ю., Паламар П.І. та призначити розгляд справи на 22.07.2013 .

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 справу №14/178 було передано в провадження колегії суддів: Пукшин Л.Г. (головуюча), Шаптала Є.Ю., Паламар П.І.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду м. Києва від 22.07.2013 призначено розгляд справи на 07.08.2013.

У зв'язку з виходом судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 справу №14/178 було передано для подальшого розгляду колегії суддів у складі: Митрохіна А.В. (головуюча), Шаптала Є.Ю., Паламар П.І.

Ухвалою колегії суддів Господарського суду м. Києва від 30.07.2013 справу №14/178 прийнято до розгляду у наступному складі суду: Митрохіна А.В. (головуюча), Шаптала Є.Ю., Паламар П.І.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2013 надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 07.08.2013 з'явився, надав пояснення по справі та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №14/178.

В судовому засіданні 22.07.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Італгруп» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Т» (далі - Покупець) було укладено договір купівлі - продажу №10-12/07-55 (далі Договір).

Предметом даного Договору є купівля - продаж стаціонарного бетононасосу Putzmeister 1409 (далі - Техніка). Даний договір є договором купівлі - продажу та не передбачає передачі техніки в лізинг (оренду). Даний Договір не передбачає виплати орендних платежів або іншої винагороди Покупцем Продавцю, крім оплати вартості техніки, штрафних санкцій, пені, компенсації збитків у випадку їх виникнення (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Вартість техніки, що продається Продавцем Покупцю становить 810 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 135 000,00 грн., євро по курсу НБУ на 29.11.2007 складає 7,447 грн. за 1 євро.

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв бетононасос ВСА1409 (стаціонарний), що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом прийому передачі від 18.12.2007р. (копія міститься в матеріалах справи),

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили порядок та строки розрахунків за Техніку, відповідно до якого Покупець зобов'язаний внести предоплату Продавцю у розмірі 210 000,00 грн. від вартості техніки, визначену п. 3.1 Даного Договору. Залишок вартості вносити по 120 000,00 грн. на протязі п'яти місяців до 20 числа кожного місяця.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідач порушив умови Договору не здійснивши оплати за поставлену Техніку, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 810 000,00 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.2 Договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 25.11.2008 направляв Відповідачу претензію №1 вих. №43 з вимогою оплатити заборгованість, яка була отримана Відповідачем 27.11.2008 про що свідчить відмітка про отримання за вх. №245. Проте, Відповідач залишив зазначену претензію без відповіді та належного реагування.

У відзиві на позовну заяву Відповідач просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 549 607,87 грн. - курсової різниці та 215 667,00 грн. - пені посилаючись на наступне.

Так, п. 3.4 Договору сторони чітко погодили, що корекція вартості проводиться саме сторонами, що передбачає в будь - якому випадку внесення змін до Договору та/або укладення додаткової угоди, відповідно до якої змінюється вартість предмета договору.

Однак, зі слів Відповідача, в порушення п. 3.4 Договору сторонами не було укладено жодних додаткових угод.

Крім того, зазначив про те, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через 6 місяців, а зважаючи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України по вимогам пені застосовується строк позовної давності в один рік.

Враховуючи те, що умовами Договору сторони погодили графік оплати, то пеню, зі слів Відповідача, потрібно було нараховувати починаючи з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу, а по платежам строк оплати яких закінчується до 20.04.2008 пеня стягуватися не може, оскільки сплив строк позовної давності.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати Техніки за спірним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором.

Зазначений обставини фактично були й підтверджені Відповідачем у відзиві на позовну заяву, де останній заперечував лише проти стягнення з нього курсової різниці та пені.

Проте, у судовому засіданні 13.05.2013 представник Відповідача повідомив про таке.

18.01.2013 року Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Корпорація - Т» (код ЄДРПОУ 32524519) за №910/869/13.

На виконання ухвали підготовчого засідання від 04.02.2013 року по справі №910/869/13 було 09.02.2013р. в газеті «Голос України» № 27 (5527) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника - ТОВ «Корпорація - Т», з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва попереднього засідання від 22.04.2013р. по справі №910/869/13, було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Корпорація - Т».

З матеріалів справи №14/178 вбачається, що вимоги Позивача виникли до порушення провадження (18.01.2013) у справі про банкрутство №910/869/13, а відтак, враховуючи Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вони є конкурсними, які, враховуючи п. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повинні бути розглянуті у строк протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зі слів Позивача, Відповідачем в межах справи про банкрутство не було подано заяву про визнання кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Італгруп».

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до п. 8.13 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. за №04-5/1193 передбачено, якщо позивач не звернувся у місячний строк з дні публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює провадження та відмовляє у задоволенні позову на підстві частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Італгруп» задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , при відмові у позові стягнення судового збору покладається на позивача.

У зустрічній позовній заяві Відповідач просив розірвати Договір укладений між сторонами та зобов'язати Позивача прийняти від Відповідача стаціонарний бетононасос в обґрунтовуючи свої вимог зазначив наступне.

Так, пунктом 4.2. Договору передбачено, що право власності на Техніку переходить Покупця після 100 % оплата вартості Техніки, визначеної в п. 3.1., у випадку не виконання покупцем п. 3 Договору, продавець має право повернути у свою власність без повернення оплати за неї.

Так, за твердженням Відповідача (за первісним позовом) він мав намір укласти Договір купівлі-продажу Техніки. Крім того, у відповідності до встановленого графіку оплати та попередніх домовленостей сторонами договору, позивач мав намір виконувати на користь відповідача будівельні роботи, а потім зарахувати вартість виконаних робіт до вартості переданої Техніки.

Отже, зважаючи на те, що умови Договору, за твердженням Відповідача є для нього вкрай невигідними та враховуючи ст. 655 ЦК України, останній просив розірвати Договір та зобов'язати Позивача прийняти техніку.

Згідно зі ст. ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У свою чергу, згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-пр/2002 від 9 липня 2002 року недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України № 3-74гс11 від 19.09.2011р., яка відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України є загальнообов'язковою для застосування).

Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом).не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

У судовому засіданні 13.05.2013 представник Відповідача подав заяву про відмову від зустрічного позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки відмова позивача (за зустрічним позовом) від зустрічного позову не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, відмова від позову є формою реалізації прав позивача, заява про відмову від зустрічного позову підписана повноваженим представником позивача (за зустрічним позовом), то за таких підстав відмова позивача від позовних вимог підлягає прийняттю судом.

У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки провадження у справі припиняється у зв'язку з відмовою позивача (відповідача за зустрічним позовом) від заявлених зустрічних позовних вимог, тому судові витрати покладаються на позивача (відповідача за зустрічним позовом) відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Господарського суду м. Києва вирішила, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні первісного позову - відмовити.

2. Провадження у справі №14/178 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація - Т» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Італгруп» про розірвання договору купівлі - продажу №10-12/07-55 від 10.12.2007р. та зобов'язання позивача вчинити дії припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Дата складання повного рішення 09.08.2013р.

Головуючий суддя А.В.Митрохіна

Судді Є.Ю.Шаптала

П.І.Паламар