Постанова

від 12.12.2011 по справі 14/178-09

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року Справа №14/178-09

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Василишин А.Р. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №463/11.5.2 від 30.07.2010р.)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Торговий дім "Вінніфрут" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.11 р. у справі №14/178-09 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", в особі відділення Вінницької філії "ВТБ Банк"

до Дочірнього підприємства "Торговий дім "Вінніфрут" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"

про стягнення в сумі 131 738,88 євро заборгованості по кредиту (еквівалент - 1 074 557,12 грн.)

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

18 травня 2011 року рішенням господарського суду Вінницької області замінено позивача у справі - ВАТ ВТБ Банк на його правонаступника - ПАТ "ВТБ Банк", задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк", в особі відділення Вінницької філії "ВТБ Банк" до ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" про стягнення в сумі 131 738,88 євро заборгованості по кредиту (еквівалент - 1 074 557,12 грн.) та стягнуто з відповідача на користь позивача 75 000,0 євро - боргу по кредиту, 19 659,45 євро - боргу несплачених процентів за користування кредитом, 35 437,50 євро - 30% річних, 552,20 євро - 3% річних, 11 521,82 грн. - пені (по відсоткам), 1 306,49 євро та 115,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також, стягнуто з ПАТ "ВАТ ВТБ Банк" в дохід державного бюджету України 1306,49 євро державного мита та повернуто ПАТ "ВАТ ВТБ Банк" з державного бюджету 13813,67 грн. сплаченого державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, через порушення норм процесуального права. Крім того, апелянт вважає, що Кредитний договір за №495, між АКБ В«МріяВ» та ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" було укладено з порушенням вимог чинного законодавства і є всі підстави для його скасування, що не було зроблено судом. Судом, також не було задоволено клопотання про зупинення розгляду справи до набрання рішенням суду №43/11 від 31 березня 2011 року законної сили.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить рішення господарського суду Вінницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки, апеляційна скарга безпідставна та необґрунтована.

13 липня 2011 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було зупинено провадження у справі №14/178-09 до вирішення Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "ЕКО-СФЕРА" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2010 року по справі №14/178-09.

24 листопада 2011 року, до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №14/178-09, у зв'язку з чим колегія суддів поновила провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача не з'явився, хоча завчасно був повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про отримання рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило..

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином були повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника сторони відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив, що:

16 червня 2006 року між АКБ В«МріяВ» , правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк, як кредитодавцем, та ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут", як позичальником, було укладено Кредитний договір №495, відповідно до якого, банк надав, а позичальник отримав кредит в розмірі 75000,00 євро терміном до 15 червня 2009 року зі сплатою 11,5% річних з дня видачі кредиту до дати повернення кредиту. (а.с. 8, т.1)

16 червня 2006 року між АКБ В«МріяВ» , правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк, як кредитодавцем, та ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут", як позичальником, Додатковою угодою №1 до Кредитного договору №495 було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом до 13,5 % річних. (а.с. 9, т.1)

16 червня 2006 року, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань меморіальним валютним ордером №35_4 перерахував відповідачу обумовлені між ними кошти в сумі 75000,00 євро. (а.с. 10, т.1)

Відповідач, користуючись кредитними коштами, свої зобов'язання по Кредитному договору не виконав та не повернув у строк до 15 червня 2009 року суму кредиту у розмірі 888 794,47 грн. і не сплатив відсотків за користування кредитними котами з 02 лютого 2009 рку по 18 жовтня 2009 року у розмірі 86 657,81 грн.

16 жовтня 2009 року, позивач направив відповідачу претензію з проханням повернути кредитні кошти та відсотки за користуванням кредитом у сумі 81 806,28 евро. (а.с. 13-15 т.1)

02 листопада 2009 року, у зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повернув кредитні кошти, позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому він просив стягнути з відповідача на користь позивача 975 452,28 грн. - заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитними коштами, 5 683,07 грн. -пені, 92 582,75 грн. - 30% річних за пропущення строку повернення кредиту, 839,02 грн. - 3% річних за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.(а.с. 2-3 т.1)

20 січня 2011 року, позивач, змінив предмет позову та збільшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача на його користь, як позивача, 75 000,0 євро - боргу по кредиту, 19 659,45 євро - боргу по несплачених процентах за користування кредитом за період з 01 лютого 2009 року по 26 грудня 2010 року, 35437,50 євро - 30% річних за період з 16 червня 2009 року по 03 січня 2011 року, нараховані за порушення строку повернення кредиту відповідно до п.9.1 Кредитного договору, 552,20 євро - 3 % річних за період з 02 лютого 2009 року по 03 січня 2011 року, нараховані за порушення строків сплати відсотків за Користування кредитом, 11521,82 грн. - пені (по відсоткам) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 10 серпня 2010 року по 03 січня 2011 року, нараховані відповідно до п. 9.2 Кредитного договору.,

21 лютого 2011 року, ухвалою господарського суду Вінницької області провадження у даній справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №43/77 за позовом ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" до ВАТ ВТБ Банк про визнання недійсним Кредитного договору №495 від 16 червня 2006 року. (а.с. 132 т.1)

31 березня 2011 року, рішенням господарського суду міста Києва, у справі №43/77, яке залишено без змін, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 травня 2011 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" про визнання недійсним Кредитного договору №495 від 16 червня 2006 року.(а.с. 134-136 т.1)

26 квітня 2011 року, ухвалою господарського суду Вінницької області провадження у даній справі було поновлено і призначено справу до розгляду.(а.с. 137 т.1)

18 травня 2011 року, рішенням господарського суду Вінницької області було замінено позивача у справі - ВАТ ВТБ Банк на його правонаступника - ПАТ "ВТБ Банк", задоволено позов ПАТ "ВТБ Банк", в особі відділення Вінницької філії "ВТБ Банк" до ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" про стягнення в сумі 131 738,88 євро заборгованості по кредиту (еквівалент - 1 074 557,12 грн.) та стягнуто з відповідача на користь позивача 75 000,0 євро - боргу по кредиту, 19 659,45 євро - боргу несплачених процентів за користування кредитом, 35437,50 євро - 30% річних, 552,20 євро - 3% річних, 11 521,82 грн. - пені (по відсоткам), 1306,49 євро та 115,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також, було стягнуто з ПАТ "ВАТ ВТБ Банк" в дохід державного бюджету України 1306,49 євро державного мита та повернуто ПАТ "ВАТ ВТБ Банк" з державного бюджету 13813,67 грн. сплаченого державного мита.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні, права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1056 1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Ст. 1.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що проценти є доходом, який сплачується позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених коштів та нараховуються у вигляді відсотків.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по наданню кредиту виконав належним чином та меморіальним валютним ордером №35_4 від 16 червня 2006 року направив на рахунок відповідача обумовлену в Кредитному договорі №495 суму, а відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення розміру кредиту, процентів за його користуванням виконав не належним чином і допустив заборгованість.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правильно зроблений висновок, про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача розміру кредиту в сумі 75000,00 євро та боргу по несплачених процентах за користування кредитом за період з 01 лютого 2009 року по 26 грудня 2010 року в сумі 19659,45 євро підлягають задоволенню.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 35437,50 євро - 30% річних, за період з 16 червня 2009 року по 03 січня 2011 року, за порушення строку повернення кредиту та 552,20 євро - 3 % річних, за період з 02 лютого 2009 року по 03 січня 2011 року, за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом проведено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням дати звернення до суду (02 листопада 2009 року) та у межах позовної давності, а тому правильно задоволено судом першої інстанції ці позовні вимоги, оскільки, за п. 9.1 Кредитного договору, сторонами було передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити банку 30% річних від простроченої суми, а, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та, зокрема, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено п. 9.2 Кредитного договору №495, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 11521,82 грн. - пені (по відсоткам) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 10 серпня 2010 року по 03 січня 2011 року заявлено правомірно, оскільки, нарахування пені проведено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням дати звернення до суду та у межах позовної давності, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що Кредитний договір за №495, між АКБ В«МріяВ» , правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк, та ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є всі підстави для його скасування, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки, рішенням господарського суду міста Києва, у справі №43/77, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" про визнання недійсним Кредитного договору №495 від 16 червня 2006 року, а відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Крім того, відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, або, за клопотанням заінтересованої сторони, вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору. Відповідач ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" не належить до кола осіб, які зазначені нормами цієї статті і з такими клопотаннями підприємство не зверталось.

Що ж до посилання відповідача на те, що судом не було задоволено клопотання про зупинення розгляду справи (а.с. 140 и.1) до набрання рішенням суду №43/77 від 31 березня 2011 року законної сили, то судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ч.1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

У даному разі такої пов'язаності справ і неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи не існувало.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним Кредитним договором №495 та штрафних санкцій по ньому, в тому числі доказів проведення розрахунків про зменшення заявленої в позовних вимогах суму боргу.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 18.05.11 р., у справі №14/178-09, залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ"Вінніфрут" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №14/178-09 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

17657/11