Рішення

від 16.10.2013 по справі 910/10875/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10875/13 16.10.13

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Медика»

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Спичак О.М.

Марченко О.В.

Представники:

від прокуратури: Стретович М.О.

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з?явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Медика» про розірвання договору оренди земельної ділянки по просп. Перемоги у Святошинському районі міста Києва, укладеного 18.05.2009 р. між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Медика», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 18.05.2009 р. за № 75-6-00448 та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Медика» повернути Київській міській раді земельні ділянки площею 50 030 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:75:147:0010), вартістю 17 912 778, 57 грн. та площею 48 996 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:75:147:0011), вартістю 17 542 564, 44 грн., які розташовані по просп. Перемоги (15 км.) у Святошинському районі міста. Києва у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вони були одержані в оренду, привівши їх у придатний для використання стан. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо внесення орендної плати, що, за твердженням прокурора, є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки від 18.05.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10875/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2013 р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/10875/13.

Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2013р. визначено склад суду для розгляду справи № 910/10875/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Спичак О.М. та Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Спичак О.М. та Любченко М.О. справу № 910/10875/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2013 р.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення касаційного провадження за касаційною скаргою Бутоліної В.І. на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17.12.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. у справі за позовом Бутоліної В.І. до Київської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Медика», Державне підприємство «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» про визнання протиправним та скасування рішення, а також апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв'язку та телебачення» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2008 р. у справі № 35/189.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Медика», дослідивши наявні у справі документи, суд дійшов висновку, що суд в межах розгляду справи № 910/10875/13 може самостійно встановити наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а тому у даному випадку відсутні обставини, з якими законодавство пов'язує необхідність зупинення провадження у даній справі.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. справу № 910/10875/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Спичак О.М. та Марченко О.В.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлені ним позовні вимоги.

Повноважні представники сторін на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

З огляду на те, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає прийняттю рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2009 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Медика» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 р. № 1525/4358 за актом приймання-передачі, зобов?язався передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Медика» - прийняти у строкове платне користування земельні ділянки площею 50 030 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:75:147:0010), вартістю 17 912 778, 57 грн. та площею 48 996 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:75:147:0011), вартістю 17 542 564, 44 грн. по просп. Перемоги (15 км.) у Святошинському районі міста Києва для будівництва малоповерхових житлових будинків строком на 10 років.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач самостійно розраховує та вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно з п. 4.2. договору річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки та здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У відповідності до п. 4.7. договору орендна плата вноситься відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено п.п. 6.1., 6.2. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в день державної реєстрації договору, та право на оренду виникає після державної реєстрації договору.

Розділом 7 договору встановлено, що після припинення дії договору відповідач повертає позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Умовами п. 8.4. договору до обов'язків відповідача віднесено, зокрема, своєчасне внесення орендної плати.

За змістом розділу 11 договору останній може бути розірваний за рішенням суду у порядку, встановленому законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, встановлених даним договором. У разі розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку.

Підстави розірвання договору встановлені також розділом 12, у якому зазначається, що у разі невиконання відповідачем умов договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

18.05.2009 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 75-6-00448 у книзі записів держаної реєстрації договорів.

18.05.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв земельні ділянки площею 50 030 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:75:147:0010), вартістю 17 912 778, 57 грн. та площею 48 996 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:75:147:0011), вартістю 17 542 564, 44 грн. по просп. Перемоги (15 км.) у Святошинському районі міста Києва, що підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що відповідач систематично не вносить орендні платежі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 184 999, 37 грн., що є неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 18.05.2009 р. та підставою для його розірвання.

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, прокурор посилається на ст. 32 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків та умовами договору, та на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України, а також на норми ст. 141 Земельного кодексу України, за якими систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Крім того, прокурор зазначає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, у зв'язку з чим просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Медика» повернути Київській міській раді земельні ділянки площею 50 030 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:75:147:0010), вартістю 17 912 778, 57 грн. та площею 48 996 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:75:147:0011), вартістю 17 542 564, 44 грн., які розташовані по просп. Перемоги (15 км.) у Святошинському районі міста Києва.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з налізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідний договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавцю надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У відповідності до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Законом та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови 6 від 18.05.2011 р. у п. 2.23 якої зазначається, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається, зокрема, на лист Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 2701//19.0.31 від 18.05.2013 р., у якому зазначається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Медика» обліковується податковий борг на загальну суму 1 184 999, 37 грн. по орендній платі з юридичних осіб, який виник з 30.09.2012 р.

Також прокурор надав суду копію листа Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 7275/9/26-57-15-03-36 від 15.10.2013 р., у якому зазначається, що станом на 15.10.2013 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Медика»по орендній платі за земельні ділянки площею 50 030 кв.м. та 48 996 кв.м. згідно договору оренди з Київською міською радою від 18.05.2009 р. становить 1 184 999, 37 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За умовами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України обставини, якими учасники провадження у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення судом встановлюються на підставі відповідних фактичних даних, поданих такими учасниками.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснивши системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства України, зокрема, положень ст. 15. 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 651 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що підставою для його розірвання може бути доведене позивачем (у даному випадку прокурором) саме систематичне невнесення орендної плати, підтверджене належними засобами доказування в порядку ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про істотність порушенням договору оренди земельної ділянки.

В той же час суд відзначає, що лист Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 2701//19.0.31 від 18.05.2013 р., на який посилається прокурор в обґрунтування заявлених вимог, не містить відомостей про підставу виникнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Медика» на загальну суму 1 184 999, 37 грн., зокрема, не вказано ані реквізитів договору, за яким обліковується вказана заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Медика», ані місцезнаходження земельної ділянки стосовно якої наявна заборгованість з орендної плати, у зв'язку з чим суд не може з достатньою імовірністю встановити факт невиконання відповідачем зобов?язань саме за спірним договором.

При цьому, у листі Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 7275/9/26-57-15-03-36 від 15.10.2013 р., наданому прокурором, зазначається про наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Медика» по орендній платі за земельні ділянки площею 50 030 кв.м. та 48 996 кв.м. на перетині пр. Перемоги, 15 у місті Києві згідно договору оренди від 18.05.2009 р., станом на 15.10.2013 р. та не зазанченого певного періоду заборгованості, що, в свою чергу, також не підтверджує систематичного порушення відповідачем умов договору.

Крім того, за приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Між тим, надані прокурором копії листів суд не може розцінювати як належні та допустимі докази у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містять нечитабельні фрагменти тексту та, при цьому, прокурором не надано суду оригіналів вищевказаних листів, у зв'язку з чим суд не може із достатньою імовірністю встановити наявність певних фактичних обставин, якими прокурор обґрунтовує позов.

Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Однак лист Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 2701//19.0.31 від 18.05.2013 р. не містить всіх, передбачених Уніфікованою системою організаційно-розпорядчої документації посвідчувальних реквізитів.

Що ж до посилань прокурора на положення ст. 141 Земельного кодексу України, суд відзначає, що норми наведеної статті не регулюють відносини припинення орендних (договірних) відносин, а визначають підстави для припинення права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених прокурором вимог, наведених ним обґрунтувань та наданих доказів, на підставі встановлених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку про недоведеність наявності підстав, з якими чинне законодавство України пов'язує можливість розірвання договору оренди земельної ділянки.

Що ж до вимог прокурора про зобов'зання відповідача повернути позивачеві спірну земельну ділянку, суд також відмовляє у задоволенні вказаної вимоги, оскільки договір оренди, укладений між сторонами, є чинним, і відповідач користується земельною ділянкою на правових підставах.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку що доводи прокурора спростовуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами, а відтак - позовні вимоги із заявлених пілстав та наведених обґрунтувань не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з позивача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 147, 00 (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.10.2013 р.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Спичак О.М.

Марченко О.В.