Постанова

від 06.02.2014 по справі 910/10875/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа№ 910/10875/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Бондарчук І.П.,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р.

у справі № 910/10875/13 (головуючий Пригунова А.Б., судді Спичак О.М., Марченко О.В.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Медика", м. Київ

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 р. заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" про розірвання договору оренди земельної ділянки по просп. Перемоги у Святошинському районі міста Києва, укладеного 18.05.2009 р. між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Л-Медика", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 18.05.2009 р. за № 75-6-00448, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" повернути Київській міській раді земельні ділянки площею 50 030 кв.м (кадастровий номер 8000000000:75:147:0010), вартістю 17912778, 57 грн. та площею 48996 кв.м (кадастровий номер 8000000000:75:147:0011), вартістю 17542564, 44 грн., які розташовані по просп. Перемоги (15 км.) у Святошинському районі міста. Києва у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вони були одержані в оренду, привівши їх у придатний для використання стан.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання за договором щодо внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки від 18.05.2009 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. у справі №910/10875/13 у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Київської міської ради в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1147,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи, з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник прокуратури в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Позивач та відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника прокуратури, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2009 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 27.12.2007 р. № 1525/4358 за актом приймання-передачі, зобов'язався передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" прийняти у строкове платне користування земельні ділянки площею 50030 кв.м (кадастровий номер 8000000000:75:147:0010), вартістю 17912778,57 грн. та площею 48996 кв.м (кадастровий номер 8000000000:75:147:0011), вартістю 17542564, 44 грн. по просп. Перемоги (15 км.) у Святошинському районі міста Києва для будівництва малоповерхових житлових будинків строком на 10 років.

Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач самостійно розраховує та вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно з п. 4.2. договору річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки та здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У відповідності до п. 4.7. договору орендна плата вноситься відповідачем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як передбачено п.п. 6.1., 6.2. договору, передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі в день державної реєстрації договору, та право на оренду виникає після державної реєстрації договору.

Розділом 7 договору встановлено, що після припинення дії договору відповідач повертає позивачу земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Умовами п. 8.4. договору до обов'язків відповідача віднесено, зокрема, своєчасне внесення орендної плати.

За змістом розділу 11 договору останній може бути розірваний за рішенням суду у порядку, встановленому законодавством, у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, встановлених даним договором. У разі розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку.

Підстави розірвання договору встановлені також розділом 12, у якому зазначається, що у разі невиконання відповідачем умов договору та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

18.05.2009 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 75-6-00448 у книзі записів держаної реєстрації договорів.

18.05.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв земельні ділянки площею 50 030 кв.м (кадастровий номер 8000000000:75:147:0010), вартістю 17912778,57 грн. та площею 48996 кв.м (кадастровий номер 8000000000:75:147:0011), вартістю 17542564, 44 грн. по просп. Перемоги (15 км.) у Святошинському районі міста Києва, що підтверджується актом приймання-передачі земельних ділянок.

Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, прокурор посилається на ст. 32 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавцю надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У відповідності до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених Законом та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови № 6 від 18.05.2011 р. у п. 2.23 якої зазначається, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором не доведено факту систематичного порушення відповідачем умов договору.

Однак з даним висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, за період з 30.09.2012 р. по 18.05.2013 р. у відповідача утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за землю у сумі 1184999,37 грн.

Факт систематичної несплати орендних платежів відповідачем Київській міській раді належним чином доведений листами Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.05.2013 р. № 2701/9/19.0.31, від 15.10.2013 р. № 7275/9/26-57-15-03-36, від 16.07.2013 р. №4117/9/10021, декларацією з орендної плати за землю від 25.01.2012 р. № 756.

Крім того, у матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія роздруківки зворотного боку облікової картки платника податків ТОВ «Л-Медика», з якої вбачається систематична недоїмка зі сплати орендної плати.

Таким чином, прокуратурою належними та допустимими доказами доведено факт систематичної несплати орендних платежів відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що в силу положень ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі, суд приходить до висновку, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати орендних платежів, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 18.05.2009 р., є істотним порушенням договору у розмінні ст. 651 Цивільного кодексу України, а тому тягне за собою його розірвання та повернення земельних ділянок Київській міській раді.

Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 18.05.2009 р. щодо належної сплати орендних платежів та погашення суми заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним, обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до приписів п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та роз'яснень, викладених у п. п. 2.2.1, 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, як за вимоги немайнового характеру (розірвання договору), так і за вимоги майнового характеру (повернення земельної ділянки).

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2013 р. у справі № 910/10875/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки задовольнити повністю.

4. Розірвати договір оренди земельної ділянки розташованої по просп. Перемоги (15 км) у Святошинському р-ні м. Києва, укладений 18.05.2009 р. між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, ідентифікаційний код 32244388), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 18.05.2009 р. за №75-6-00448.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, ідентифікаційний код 32244388) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) земельні ділянки площею 50030 кв.м (кадастровий номер 8000000000:75:147:0010), вартістю 17912778,57 грн. та площею 48996 кв.м (кадастровий номер 8000000000:75:147:0011, вартістю 17542564,44 грн., які розташовані по просп. Перемоги (15 км) у Святошинському р-ні м. Києва, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому вони були одержані в оренду, привівши їх у придатний до використання стан.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, ідентифікаційний код 32244388) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 74298 (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн.. та за подання апеляційної скарги у розмірі 37149 (тридцять сім тисяч сто сорок дев'ять) грн.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/10875/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв