Рішення

від 21.10.2013 по справі 913/2170/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

21 жовтня 2013 року Справа № 913/2170/13

Провадження №8пд/913/2170/13

За позовом: 1. Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

2. Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Малого приватного підприємства "Комерсант", м. Луганськ,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ, -

про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Вороніній О.С.,

у присутності учасників розгляду спору:

від 1-го позивача - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність № И01/03-31/5160/0/2-13 від 20.08.2013;

від 2-го позивача - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність № И01/03-31/5159/0/2-13 від 20.08.2013;

від відповідача - Яндян О.А. - представник, - довіреність №56 від 11.09.2013;

від 3-ї особи - Гуртова К.В. - провідний юрисконсульт, - довіреність №1300 від 12.12.2012, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: 1-м та 2-м позивачами заявлено вимогу про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (далі - виконком міськради, орендодавець) та Малим приватним підприємством "Комерсант" (далі - МПП "Комерсант", орендар), 05.02.2002, у нотаріальній формі, за реєстром №903, державна реєстрація від 01.03.2002 №3962, зі змінами до нього, - предметом якого є земельні ділянки площею 0,0315 га та 0,0084 га, що знаходяться за адресою: місто Луганськ, вулиця Будьонного (в районі будинку №2 (два) кварталу Жукова), надані в оренду терміном на 49 років під будівництво та розміщення магазину з павільйоном очікування автотранспорту.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем обов'язків, передбачених п.3.4.3 договору, а саме: недотриманням державних норм та правил при використанні земельних ділянок.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/2170/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 27.08.2013 до 12.09.2013 - у зв'язку з неявкою 1-го позивача і відповідача та невиконанням сторонами вимог суду про надання документів та доказів.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.09.2013 та з його ініціативи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (далі - ТОВ "Луганськвода").

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 12.09.2013 до 25.09.2013 - у зв'язку з залученням до участі у справі 3-ї особи на стороні позивачів, а також з метою надання учасникам розгляду спору можливості подати документи та докази; з 25.09.2013 до 07.10.2013 - з метою надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові докази.

Ухвалою від 07.10.2013 на підставі заяви відповідача суд, керуючись ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжив термін розгляду даної справи на 15 днів, - до 29.10.2013.

До початку судового засідання 21.10.2013 від учасників розгляду спору надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивачі заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необгрунтованим (відзив на позов без дати та без номера, - до справи надано 25.09.2013) (а.с.75-78).

Третя особа позов вважає законним та обгрунтованим; відмова у його задоволенні, на її думку, може призвести до негативних техногенних ситуацій (відзив на позовну заяву від 10.10.2013 за вих. №20юр).

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

29.12.2001 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято рішення №339/15 "Про надання Малому приватному підприємству "Комерсант" в оренду земельних ділянок за адресою: вул.Будьонного (в районі будинку №2 кв.Жукова) під будівництво та розміщення торговельного комплексу та магазину з павільйоном очікування автотранспорту", згідно якому МПП "Комерсант" були надані в оренду терміном на 49 років 2 земельні ділянки, розташовані за вищевказаною адресою, а саме: площею 0,0315 га - під будівництво та розміщення торговельного комплексу, а земельну ділянку площею 0,0084 га - під будівництво та розміщення магазину з павільйоном очікування автотранспорту (а.с.13-14).

З проекту відведення цих земельних ділянок, затвердженого згаданим рішенням виконкому, видно, що Міське комунальне підприємство "Міськводоканал" міста Луганська (далі - МКП "Міськводоканал"), правонаступником якого є ТОВ "Луганськвода" (а.с.55-70), 19.07.2001 узгодило проект відводу земельної ділянки під будівництво та розміщення магазину по вул.Будьонного (біля буд.№2 кв. Жукова) за умови:

1.Доримання відстані від водопроводу не менше п'яти метрів;

2.Виклику перед виконанням робіт представника МКП "Міськводоканал";

3.Додаткового узгодження робочих креслень.

Підставою для саме такого узгодження 3-я особа назвала те, що ця земельна ділянка розташована у місці, поблизу якого у 1978 році, для забезпечення водопостачання житлового масиву Східного району м. Луганська, з насосної станції ІІ підйому на кв. Дружба по вул. Будьонного до вул.Якіра був збудований чавунний водовід діаметром 400 мм довжиною 1593 погонних метри (довідка ТОВ "Луганськвода" без дати та без номера, - до справи надана 21.10.2013).

При вирішенні цього спору судом взято до уваги те, що сторони та 3-я особа не надали до справи будь-яких документальних доказів фактів незгоди міської ради та/або МКП "Міськводоканал" з діями орендаря земельних ділянок щодо дотримання ним трьох вищенаведених умов МКП "Міськводоканал" при зведенні на них об'єктів нерухомого майна, про які йдеться нижче у цьому рішенні.

05.02.2002 між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та відповідачем (орендар), у нотаріальній формі (за реєстром №903), на підставі рішення виконкому Луганської міської ради від 29.12.2001 №339/15 (а.с.13-14), був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець за плату передає, а орендар приймає земельну ділянку площею 0,0315 га та площею 0,0084 га (п.1.1), терміном на 49 років, при цьому земельну ділянку площею 0,0315 га надано під будівництво та розміщення торговельного комплексу, а земельну ділянку площею 0,0084 га - під будівництво та розміщення магазину з павільйоном очікування автотранспорту - відповідно до проекту відведення земельних ділянок (п.1.2), які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул.Будьонного (в районі будинку №2 (два) кварталу Жукова) (п.1.1).

Пунктом 3.2 договору визначено перелік прав орендаря, до числа яких, зокрема, віднесено право за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження (п.3.2.2).

До числа обов'язків орендаря, між іншим, віднесено додержання державних стандартів, норм, правил та проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорон та територій, які особливо охороняються (п.3.4.3).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що договір оренди може бути розірвано за взаємною згодою сторін або судом на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами зобов'язань.

У п.5.1 договору зазначено, що орендодавець засвідчує, що на момент укладення договору не існує обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, які передаються в оренду.

Контроль за виконанням цього договору здійснює Управління земельними ресурсами Луганської міської ради (п.6.1).

Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли домовленості з усіх інших його істотних умов.

Державна реєстрація договору здійснена 01.03.2002 за №3962 (а.с.9-10;11).

З рішення господарського суду Луганської області від 06.01.2006 у справі №14/575пн за позовом МПП "Комерсант" до Міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" - про визнання права власності та спонукання до реєстрації - вбачається, що станом на листопад місяць 2002 року орендар на зазначених земельних ділянках звів об'єкт нерухомого майна, який у подальшому став предметом спору по названій справі (а.с.79-81).

12.03.2003 між виконкомом Луганської міської ради (орендодавець) та відповідачем (орендар), у нотаріальній формі (за реєстром №1846), на підставі рішення названого виконкому від 22.01.2003 №16/43 , укладено додаткову угоду до основного договору, якою до пункту 1.2 останнього внесено зміни, згідно яким земельна ділянка площею 0,0315 га надана під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди), а земельна ділянка площею 0,0084 га - під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельного павільйону з павільйоном очікування автотранспорту (некапітальні спору), в межах, визначених проектом відведення земель.

Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 17.09.2003 за №4613 (а.с.12).

Договір та додаткова угода до нього є чинними на даний час.

Судом при вирішенні спору враховано приписи ст.18 спеціального Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі" та ст.125 Земельного кодексу України, відповідно до яких право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

З вищезгаданого рішення господарського суду Луганської області від 06.01.2006 у справі №14/575пн за позовом МПП "Комерсант" до Міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" - про визнання права власності та спонукання до реєстрації, - яке не оскаржувалося та набрало законної сили , - вбачається, що за Малим приватним підприємством "Комерсант" визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Луганськ, кв.Жукова, 2 "Б", який складається з торгівельного комплексу літ. А-1 площею 134,2 кв. м., магазину літ. Б-1 площею 133,2 кв. м. з павільйоном літ.б розміром 3,84 м х 7,36 м (пункт 2 резолютивної частини рішення).

Пунктом 3 останнього на Луганське міське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "БТІ") покладено обов'язок зареєструвати за МПП "Комерсант" право власності на вищезгаданий об'єкт нерухомого майна (а.с.79-81).

З рішення господарського суду у справі №14/575пн видно, що в ході її розгляду суд встановив, що згадуваний у рішенні об'єкт нерухомого майна МПП "Комерсант" був правомірно збудований у листопаді 2002 року (а.с.79-81), - тобто ще до прийняття виконкомом Луганської міськради рішення від 22.01.2003 №16/43 та укладення на його підставі вищезгаданої додаткової угоди до договору оренди землі від 12.03.2003, державна реєстрація від 17.09.2003 №4613 (а.с.12).

04.02.2006 КП "БТІ" здійснило державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за МПП "Комерсант", що підтверджується долученим до справи витягом №9751747 (а.с.82).

Цей спір виник з наступних підстав.

26.12.2012 Луганською міською радою прийнято рішення №31/27 "Про питання щодо заходів, пов'язаних з демонтажем малих архітектурних форм по вул. Будьонного", - відповідно до пункту 1 якого Управлінню Луганської міської ради з питань земельних ресурсів, разом з Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та Управлінням Луганської міської ради з питань побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування та захисту прав споживачів, доручено провести аналіз договорів (згідно Додатку), що посвідчують право користування земельними ділянками - на предмет відповідності фактичного землекористування умовам договорів та вимогам діючого законодавства, з урахування матеріалів, які надані відповідними службами (у т.ч. (з урахуванням предмету спору) - Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"). У разі виявлення порушень звернутися до відповідних судів з відповідними позовами.

У Додатку до цього рішення під №1 зазначено підприємство-орендар - МПП "Комерсант" (а.с.15-17).

Дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження виконання цього рішення міськради (а.с.15-17), суд встановив наступне.

Позивачі, незважаючи на неодноразові вимоги суду (ухвали по даній справі від 14.08.2013, від 27.08.2013, від 12.09.2013, від 25.09.2013 та від 07.10.2013), не надали до справи належних доказів на обгрунтування своїх позовних вимог.

У судовому засіданні 21.10.2013 вони пояснили, що у них відсутні будь-які документальні докази факту здійснення аналізу стану виконання договорів оренди землі (у т.ч. спірного) управліннями Луганської міської ради, перелік яких вказано у п.1 вищезгаданого рішення міської ради від 26.12.2012 №31/27.

На їх думку, належними та допустимими доказами здійснення такого аналізу є два листи ТОВ "Луганськвода", адресовані міській раді, а саме:

від 05.12.2012 за вих. №30-12/12, - у якому сказано, що після розгляду письмового звернення №01/03-14/7242/0/2-12 від 29.11.2012 щодо розміщення малих архітектурних форм по вул.Будьонного, - ТОВ "Луганськвода" вважає за доцільне здійснити демонтаж деяких споруд, розміщених з порушенням норм (список додається) ДБН 360-92 "Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень" (а.с.102);

від 04.04.2013 за вих. №10-834, - у якому, зокрема, сказано, що, на доповнення до листа, про який йдеться у попередньому абзаці цього рішення, ТОВ "Луганськвода" повідомляє міській раді, що, на її думку, МПП "Комерсант" не дотрималося приписів ДБН 360-92, додаток 8.1 (таблиця 1 - Відстані від найближчих підземних інженерних мереж) та пункту 15.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України в ході користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: ул.Будьонного (район буд. №2 кв. Жукова), оскільки водопровід діаметром 400 мм проходить по межі території (не дотримано санітарну зону від водопроводу) (а.с.19).

Дослідивши та оцінивши ці листи, приймаючи до уваги обставини справи та інші наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що вони не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі у розумінні ст.34 ГПК України з наступних підстав.

3-я особа у справі (ТОВ "Луганськвода") на підтвердження своїх доводів та в якості підстав для здійснення нею оцінки правомірності дій МПП "Комерсант" як орендаря спірної земельної ділянки надала до справи листа заступника Луганського міського голови від 29.11.2012 за вих. №И01/03-14/7242/0/2-12, спрямованого на адресу ТОВ "Луганськвода", у якому сказано, що йому (Товариству) на підставі доручення Луганського міського голови спрямовуються картографічні викопіювання вулиці Будьонного - для нанесення схем комунікацій та складення висновку по реконструкції цієї вулиці (а.с.103) - тобто у листі жодного слова не сказано про надання міською радою ТОВ "Луганськвода" права здійснити аналіз дотримання МПП "Комерсант" умов згадуваного у цьому рішенні договору оренди землі.

У судовому засіданні позивачі та 3-я особа пояснили суду, що не мають можливості надати до справи доручення міського голови, про яке йдеться у листі від 29.11.2012 за вих. №И01/03-14/7242/0/2-12, - оскільки "воно було надане в усній формі".

Зазначені дії міського голови суперечать пункту 20 частини 4 ст. 42 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", у якому сказано, що сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Пунктом 34 частини 1 ст. 26 названого Закону визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, - при цьому судом звернуто увагу на те, що у вищезгаданому рішенні Луганської міськради від 26.12.2012 №31/27 (а.с.15-17) відсутній пункт, згідно якому вона доручає ТОВ "Луганськвода" виконати будь-які конкретні дії по суті питань, з приводу яких це рішення прийнято, у т.ч. - перевірити стан дотримання сторонами чинного законодавства при виконанні договору оренди землі від 05.02.2002, за реєстром №903, державна реєстрація від 01.03.2002 за №3962 (зі змінами), - як сказано у п.6.1 останнього, функцію контролю його виконання покладено на Управління земельними ресурсами Луганської міської ради, яке у подальшому перейменоване в Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів .

З урахуванням викладеного у попередньому абзаці цього рішення (тобто того, що міська рада у встановленому законом порядку не доручала ТОВ "Луганськвода" вчиняти зазначені у ньому перевірки), суд дійшов висновку, що 2-й позивач (міська рада), крім того, припустився ще і порушення приписів ст. 48 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою встановлено, що місцеві ради мають право утворювати тимчасові контрольні комісії, які є органами ради, що обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради.

Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу ради.

Засідання тимчасових контрольних комісій ради проводяться, як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, та залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти, інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою.

Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

З аналізу Закону "Про місцеве саоврядування в Україні" вбачається, що створення органами місцевого самоврядування інших комісій та у інший спосіб (крім постійних комісій місцевих рад) ним не передбачено, - але те, що перевірка зі спірного питання повинна була вчинятися саме комісійно, - підтверджується наступним.

Так, згідно пункту 1 вищеназваного рішення Луганської міської ради від 26.12.2012 №31/27 (а.с.15-18) проведення перевірки було доручено трьом управлінням міської ради , а саме: Управлінню Луганської міської ради з питань земельних ресурсів, Управлінню архітектури та містобудування Луганської міської ради та Управлінню Луганської міської ради з питань побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування та захисту прав споживачів, - але вони таку перевірку не здійснили.

З обставин справи та наявних у ній доказів видно, що перевірка, про здійснення якої йдеться у рішенні міської ради, безпосередньо стосувалася прав та охоронюваних законом інтересів сторін за договором, тобто орендодавця та орендаря, які відповідно до ст.1 Циільного кодексу України є юридично рівними, - але, незважаючи на це, вони не були залучені до участі у її проведенні , а сама перевірка була здійснена 3-ю особою у справі -ТОВ "Луганськвода".

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З нею кореспондується частина 3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Позивач не дотримався приписів вищецитованого законодавства.

В ході розгляду спору 3-я особа пояснила, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" має право на надання висновків, про які йдеться у листі заступника міського голови від 29.11.2012 за вих. №И01/03-14/7242/0/2-12), оскільки у Державній архітектурно-будівельній інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України отримало наступні ліцензії:

АВ №445427 від 09.12.2008 - на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, з терміном дії - до 09.12.2011 (а.с.95-96);

АД №031063 від 29.02.2012 - на право здійснення аналогічної діяльності, з терміном дії - до 28.02.2017 (а.с.97-99).

З урахуванням цієї обставини та на підставі згаданого листа заступника міського голови Товариство спрямувало на адресу міської ради 2 вищезгадані листи (а.с.19 та 102).

На вимогу суду 3-я особа пояснила, що нею перед складенням цих листів не здійснювалися будь-які роботи та/або дослідження як персонально (тобто тільки силами ТОВ "Луганськвода"), так і за участю представників орендодавця та орендаря (тобто вимірювання на місцевості, складення документів за їх результатами; обстеження на місцевості; складення кінцевого документу за результатами обстеження та вимірювання (акту) і т.д.), - а про порушення орендарем (відповідачем) умов пункту 3.4.3 договору оренди землі від 05.02.2002, за реєстром №903, державна реєстрація від 01.03.2002 за №3962, третя особа дійшла висновку, скориставшись картографічним матеріалом, який мається у проекті землеустрою з відведення відповідачеві земельної ділянки, яка є предметом вищезгаданого договору оренди землі (а.с.94), - шляхом вимірювання за допомогою канцелярської лінійки відстані від місця прокладення водопровідних труб - до контуру будівлі, яка належить відповідачеві та позначена на картографічному матеріалі.

Як пояснили позивачі та третя особа, при виготовленні картографічного матеріалу застосовано масштаб 1 : 500 (тобто 1 сантиметр на картографічному матеріалі дорівнює 5-ти метрам на земній поверхні), - ТОВ "Луганськвода" дійшло висновку, що відповідач припустився порушення вимог приписів ДБН 360-92, додаток 8.1 (таблиця 1 - Відстані від найближчих підземних інженерних мереж) та пункту 15.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України.

Дослідивши вищезгаданий картографічний матеріал, наданий 3-ю особою до справи (а.с.94), та аналогічний матеріал, долучений до проекту землеустрою, наданий до справи позивачами, суд дійшов висновку, що обидва вони не можуть бути визнані в якості належних та допустимих доказів у справі з огляду на те, що жоден з них:

не містить посилання на застосований при складанні масштаб;

на ньому відсутнє пояснення про застосовані умовні позначки про місце прокладення відповідних комунікацій, у т.ч. водопровідної мережі ТОВ "Луганськвода", від лінії проходження якої 3-я особа здійснила вимірювання (як уже сказано вище у цьому рішенні, - без виходу на місцевість - лише за допомогою канцелярської лінійки).

Вищевикладене надає суду підстави для висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" вищезгадані висновки, викладені у листах від 05.12.2012 за вих. №30-12/12 (а.с.102) та від 04.04.2013 за вих. №10-834 (а.с.19), зроблені:

без отримання належних повноважень (доручення) з боку органу місцевого самоврядування - Луганської міської ради;

без вжиття заходів щодо недопущення порушення охоронюваних законом прав та інтересів безпосередньо зацікавлених юридичних осіб - орендодавця та орендаря;

без фактичного проведення перевірки, про результати якої ТОВ "Луганськвода" письмово повідомило Луганську міську раду, - що, в свою чергу, стало підставою для цього позову;

результати перевірки викладені у формі, яка не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства (одноосібно ТОВ "Луганськвода" складено 2 листи - замість складення акту повноважної комісії та відповідного висновку).

Підставою для звернення позивача до суду стала незгода відповідача - орендаря з доводами позивача - орендодавця про порушення орендарем умов пункту 3.4.3 спірного договору.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом, згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами по цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

В силу ст.125 ЗКУ (ст.20 Закону "Про оренду землі") укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами основний договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

Як встановлено статтею 651 ЦКУ, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У частині 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" з цього приводу сказано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 ст.25 цього Закону визначено перелік обов'язків орендаря, до числа яких віднесено:

приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів, - тобто з викладеного вбачається, що ст. 25 Закону "Про оренду землі" не містить такої підстави для розірвання договору оренди землі, який сторони визначили у пункті 3.4.3 договору.

Проте суд при вирішенні спору керується принципом обов'язковості укладеного договору (ст. 629 ЦК України) та виходить з наступного.

З наявних у справі доказів вбачається, що підставою для позову стала думка орендодавця про порушення орендарем пункту 3.4.3 укладеного між ними договору, яке полягає у наступному:

1)відповідач не дотримався приписів, викладених у таблиці №1 (Відстані від найближчих підземних інженерних мереж) Додатку 8.1 до ДБН 360-92, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44, згідно яким відстань від найближчих підземних інженерних мереж (водопроводу та каналізації) до фундаментів будинків і споруд повинна складати 5 метрів;

2)відповідач порушив п. 15.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627 (далі - Правила №190), у якому зазначено, що не допускається складання матеріалів і предметів, накопичування сміття ближче, ніж 5 м від осі водопровідних і каналізаційних мереж і пристроїв та в межах охоронних санітарних зон; самовільне спорудження над водопровідними і каналізаційними мережами та пристроями будь-яких будівель та предметів благоустрою; здійснювати роботи на мережах централізованого питного водопостачання та водовідведення, відкривати ляди колодязів, спускатися в них, регулювати засувки без присутності представників виробника.

Наведений вище пункт Правил грунтується на Законі України від 10.01.2002 №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання".

Так, дійсно - відповідно до ст. 33 Закону санітарній охороні у сфері питної води та питного водопостачання підлягають джерела та об'єкти централізованого питного водопостачання незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкування з метою охорони та збереження природних властивостей води у місцях її забору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному виснаженню водних об'єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води.

Зони санітарної охорони визначаються залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності та низки інших обставин (ч.1 с. 34 Закону), при цьому їх межі встановлюються органами місцевого самоврядування (ч.3 ст.34).

Статтею 35 цього Закону встановлено 3 пояси особливого режиму санітарної охорони, а статтею 36 - визначено обмеження, властиві кожному з них.

Але при вирішенні цього спору суд дійшов висновку, що позивачі у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довели факт порушення відповідачем приписів чинного законодавства з причин, названих вище у цьому рішенні.

В силу статті 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами ст. 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачі не надали до справи доказів, які б свідчили про звільнення їх від доказування тих чи інших обставин даної справи (ст. 35 ГПК України).

Крім того, суд при вирішенні спору врахував наступне.

Відповідач є власником об'єкту нерухомості, розташованого на орендованих земельних ділянках.

Згідно частині 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначено у ст. 317 цього Кодексу: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Чинним законодавством (ст.ст. 2 та 318 ЦК України) первісний позивач у справі віднесений до числа власників.

Частиною 1 ст. 319 Кодексу встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 Цивільного кодексу (частин 1 та 2) закріплено принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наявними у справі доказами підтверджено, що відповідач у листопаді 2002 року на наданих йому в оренду земельних ділянках правомірно збудував вищезгадані об'єкти нерухомого майна.

Згідно частині 2 ст. 331 ЦК України 2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Набувши право власності на нерухоме майно, відповідач на підставі ч.1 ст. 377 названого Кодексу набув також право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,27,32-36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради до Малого приватного підприємства "Комерсант" - про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

2.Сплату судового збору покласти на позивачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 21.10.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 24 жовтня 2013 року.

Суддя А.П.Середа