Рішення

від 22.10.2013 по справі 919/567/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року справа № 919/567/13 Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Погребняка О.С., суддів - Грицай О.С., Харченко І.А. розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

до Громадської організації " 75 причал"

(вул. Рибацький причал, 6, м. Севастопль, 99028)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція

(вул. Московська, буд. 45, м. Ялта, АР Крим, 98612)

про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок,

Представники:

Прокурор (Прокуратура Гагарінського району міста Севастополя) - Шульга А.М., посвідчення №005749 від 25.09.2013;

Позивач (Севастопольська міська Рада) - не з'явився;

Відповідач (Громадська організація " 75 причал") - Волков М.Ю., довіреність від 05.06.2013; Константінов С.М., довіреність від 11.06.2013;

Третя особа (Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція) - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Громадської організації " 75 причал" про зобов'язання відповідача повернути Севастопольській міській Раді: самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0360 га, біля земель Громадської організації " 75 причал" (м. Севастополь, вул. Рибацький причал, 6), яка забетонована у бік моря та фактично використовується в якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (відповідно до фотоплану території Громадської організації " 75 причал"); земельну ділянку самовільно зайняту у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), площею 0,032 га, біля земель Громадської організації " 75 причал" (м. Севастополь, вул. Рибацький причал, 6), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (відповідно до фотоплану території Громадської організації " 75 причал"); самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0213 га, біля земель Громадської організації " 75 причал" (м. Севастополь, вул. Рибацький причал, 6), що зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні та фактично використовується для стоянки плавзасобів (відповідно до фотоплану території Громадської організації " 75 причал"), привівши їх у попередній стан, звільнивши від споруд.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 13, 14 Конституції України, статті 124-126, 212 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" обґрунтовані самовільним зайняттям відповідачем земельних ділянок, що прилягають до земельної ділянки, що знаходиться у орендному користуванні у відповідача.

Ухвалою суду від 22.05.2013 порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні. Також, цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію.

У порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція надала письмові пояснення по суті спору, вказавши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить позов задовольнити в повному обсязі (т1, арк.с. 57).

У ході розгляду справи відповідач у порядку положень статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав заперечення на позовну заяву, вказавши, що вважає вимоги прокурора немотивованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, а також фото план, засвідчений печаткою ДП «Севгеоцентр» в якості підстав подання позову є неналежними доказами по даній справі; Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція не є суб'єктом топографо-геодезичної і картографічної діяльності, суду не надано доказів проведення робіт із землеустрою, висновки яких викладені у акті, що надає підстави вважати докази, представлені позивачем недопустимими (т.1, арк.с. 73-74).

Згідно з положеннями статті 22 Господарського процесуального кодексу України Прокуратурою Гагарінського району міста Севастополя були надані пояснення по даній справі (вх. 7076/13 від 04.07.2013), згідно з якими зазначив, що Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція має повноваження щодо проведення перевірок самовільно зайнятих земельних ділянок та використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, заперечення відповідача вважав безпідставними та такими, що не можуть братися до уваги при розгляді позову.

Згідно з поясненнями Прокуратури Гагарінського району міста Севастополя (вх. №8870/13 від 09.08.2013), технічна документація щодо встановлення прибережних захисних смуг на цей час не зроблена, однак, відповідно до Генерального плану встановлена та становить 50 метрів від урізу води. Відповідачем самовільно зайнято земельні ділянки, що віднесені до категорії земель водного фонду, означене встановлено актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства (т.2, арк.с. 3-4).

Ухвалою суду від 19.07.2013 року справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Лотова Ю.В., судді - Грицай О.О., Харченко І.А., призначена до судового розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 357 від 05.09.2013 призначено наступний склад колегії суддів по даній справі: головуючий суддя - О.С. Погребняк, інші судді, що входять до складу колегії: Харченко І.А., Грицай О.С.

У порядку положень статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав додаткові заперечення на позовні вимоги, вказавши, що вважає вимоги прокурора безпідставними та невмотивованими та такими, що не підлягають задоволенню враховуючи, зокрема, те, що відповідачем представлені доказі правомірності користування ним причалом, а саме: витяг з регістру судноплавства, свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди, свідоцтво про придатність гідротехнічної споруди, акт огляду гідротехнічної споруди, паспорт, відповідачем забезпечено цільове та належне використання земельної ділянки та споруд причалу. Крім того, для забезпечення вимог до обслуговування гідротехнічних споруд, забезпечення безпеки та кріплення причалів до нестабільної берегової смуги, відповідачем будо створено бетонну основу для закріплення споруд причалу та збереження берегової смуги. Забетонована частина - є конструктивним елементом причалу та знаходиться на морському дні. Забетонована ділянка у бік моря, яка частково знаходиться на спірних земельних ділянках - є складною цільною та багатофункціональною інженерною спорудою, що використовується як набережна, як берегозахисна споруда, шлях для підходу до пірсів, забезпечення доставки плавзасобів на пірси та кріплення пірсів до берегової смуги. Часткове її руйнування приведе до повного знищення, небезпекою користування пірсами (т.2, арк.с. 33-37).

У додаткових письмових поясненнях Севастопольською міською Радою вказано на те, що земельні ділянки водного фонду можуть бути передані у власність або в користування з урахуванням обмежень, встановлених статтею 59 Земельного кодексу України. Севастопольською міською Радою окремо не встановлювався порядок відведення земельних ділянок морського дна (т.2, а.с. 54-55).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2005 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та Громадською організацією « 75 причал» (орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки №00117, за змістом якого орендодавець у виконання рішення Севастопольської міської Ради №2037 від 26.05.2004, №3070 від 06.04.2005 та №3638 від 06.07.2005 надав, а орендар прийняв в строкове тимчасове користування земельну ділянку для реконструкції та обслуговування споруд причалу, з віднесенням означених земель до категорії земель водного фонду, наданих для рекреаційного призначення, за адресою: м. Севастополь, Рибацький причал, 6.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9247 га. За даними кадастрового плану на земельній ділянці розташовані тимчасові будівлі на загальній площі 2017 кв.м

Договір укладений строком на 25 років (п. 3.1).

Відповідно до п. 5.1-5.3 Договору Земельна ділянка передається в оренду для використання на землях водного фонду, наданих для рекреаційного призначення. Цільове призначення земельної ділянки - реконструкція та обслуговування споруд причалу. Земельна ділянка має використовуватися таким чином, щоб це не спричиняло шкоди іншим землекористувачам, стану навколишнього середовища. Орендар зобов'язаний дотримуватися режиму використання земель, не погіршувати стан переданої йому земельної ділянки.

Орендар зобов'язаний, зокрема, дотримуватись плану земельної ділянки, виконувати встановлені обмеження щодо земельної ділянки, в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням; реконструкцію споруджень причалу здійснювати лише відповідно до архітектурно-планувального завдання, проектної документації, яка пройшла експертизу у встановленому порядку після отримання дозволу в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (п. 9.2.2).

Згідно з розділом 13 Договору за невиконання зобов'язань за договором оренди земельної ділянки сторони несуть відповідальність відповідно до Законів України та Договору. У випадку зведення споруд, будівель, об'єктів благоустрою, що не передбачені договором, орендар зобов'язаний за власний рахунок у місячний строк з моменту отримання відповідної вимоги від орендодавця звільнити орендовану земельну ділянку від означених споруд та будівель, об'єктів благоустрою (п.п. 13.1, 13.5).

Відповідно до Додатку №3 до Договору оренди земельної ділянки №00117 від 05.07.2006 - Акту визначення мереж земельної ділянки кадастровий №8536400000:02:001:0004, по вул. Рибацький причал, 6, станом на 14.09.2004 визначені мережі земельної ділянки:

Землі, що використаються для відпочинку та інші відкрити землі - 1,9247 га:

Територія під забудовою - 0,2017 га

Територія без забудов - 1,7230 га.

Мережі землі закріплені на місцевості довготривалими межовими знаками (від т. 1 до т.20 - огородження ділянки, від т. 20 до 50 та від 50 до т. 1 - уріз води, від т. 50 до т. 55 - огородження рибоколгоспу. Означене відповідає даним мереж, вказаних у технічному звіті №04-175 щодо винесення проекту відведення земельної ділянки в натурі на місцевості (т. 1, арк.с. 23).

Наказом №148 від 08.04.2013 Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Державної екологічної інспекції України «Про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства» було зобов'язано організувати проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України Громадською організацією « 75 причал» в частині набуття прав та використання земельних ділянок в межах компетенції Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, забезпечити участь у проведенні перевірки державних інспекторів з охорони природного середовища Азовського та Чорного морів відділу екологічного контролю природних ресурсів Севастопольського регіону та об'єктів ЧФ (т.1, арк.с. 38).

08.04.2013 Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією Державної екологічної інспекції було видано направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимоги природоохоронного законодавства ГО « 75 причал» в частині набуття прав та використання земельної ділянки за адресою: м. Севатополь, вул. Рибальський причал 6 (т.1, арк.с. 39).

У період з 11.04.2013 по 17.04.2013 відповідно до наказу від 08.04.2013 №148 Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Державної екологічної інспекції України була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Громадською організацією « 75 причал», про що складний відповідний акт (т.1, арк.с. 24).

За змістом зазначеного акту у присутності представників ДП «Севгеоцентр», Представників ГО « 75 причал» встановлено, що ГО « 75 причал» самовільно займає 16 земельних ділянок, віднесених до категорії земель водного фонду, загальною площею 0,2518 га, при цьому усі самовільно зайняті ділянки прилягають до земельної ділянки ГО « 75 причал», що розташована за адресою: м. Севастополь, Рибацький причал, 6, а саме:

№1 - земельна ділянка площею 0,0318 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (прилягає до земельної ділянки РК «Шлях Ілліча»);

№2 - земельна ділянка, площею 0,0360 га, забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №1);

№3 - земельна ділянка площею 0,0004 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №16);

№4 - земельна ділянка площею 0,0024 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №3);

№5 - земельна ділянка площею 0,0220 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №4);

№6 - земельна ділянка площею 0,0410 га огороджена парканом із заходу, самовільно зайнята та фактично використовується у якості місця відпочинку (висаджені клумби) та з метою збільшення відстані (розриву) від будівель причалу і дороги загального користування;

№7 - земельна ділянка площею 0,0022 га огороджена парканом із заходу, самовільно зайнята та фактично використовується для складування надлишкового ґрунту, який утворюється внаслідок будівництва (знаходиться вище самовільно зайнятої ділянки №6);

№8 - земельна ділянка площею 0,0061 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до самовільно зайнятої ділянки №1);

№9- земельна ділянка площею 0,0032 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до самовільно зайнятої ділянки №2);

№10 - земельна ділянка площею 0,0213 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до ділянки №2, однак нижче самовільно зайнятої ділянки №9);

№11 - земельна ділянка площею 0,0261 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до земель ГО « 75 причал»;

№12 - земельна ділянка площею 0,0127 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до самовільно зайнятих ділянок №4 та №5);

№13 - земельна ділянка площею 0,0118 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до земель ГО « 75 причал»);

№14 - земельна ділянка площею 0,0187 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до земель ГО « 75 причал»;

№15 - земельна ділянка площею 0,0150 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до земель ГО « 75 причал»);

№16 - земельна ділянка площею 0,0011 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної , території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №2).

Зафіксоване в Акті перевірки порушення відповідачем вимог земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття земельних ділянок і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке .

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами статті 116 Цивільного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 211 вказаного Кодексу громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Розділом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 визначені положення щодо відповідальності за порушення земельного законодавства та у пункті 3.1 Постанови Пленуму роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З пункту 3.8. зазначеної Постанови Пленуму випливає, що сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої земельної ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав можуть підтвердити наступні документи в їх сукупності:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Позовні вимоги прокурора повністю ґрунтуються на Акті перевірки, а тому вказаний доказ підлягає всебічній оцінці судом на предмет його належності та допустимості, зокрема, шляхом дослідження питання щодо наявності у Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції необхідних повноважень та компетенції при проведенні відповідних заходів державного нагляду (контролю).

Статтею 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено: державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №454/2011, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України). Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 цього Положення Держекоінспекція України здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про використання та охорону земель щодо: додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій.

Викладене вище свідчить, що органи Держекоінспекції України мають повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про використання та охорону земель у частині додержання режиму використання земель виключно на територіях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також територій, що підлягають особливій охороні.

За змістом положень про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, яка затверджена наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (надалі Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, що діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Відповідно до пункту 4.2 Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог:

а) законодавства про екологічну та радіаційну безпеку;

б) законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливої охороні;

в) законодавства про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо: зокрема, реалізації державних, цільових, міждержавних та регіональних програм з оздоровлення, використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів; дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів; використання, відтворення і охорони морського середовища і природних ресурсів внутрішних морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та континентального шельфу України, додержання норм екологічної безпеки; дотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів;

Згідно з пунктом 6 Положення, Держжекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства; проводити перевірки з питань, що належать до їх компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження та інш.

Відповідно до пункту 7.1 Положення діяльність Держекоінспекції поширюється на:

- територію завширшки 100 метрів від урізу води вздовж Чорного та Азовського морів, навколо їх заток та лиманів, навколо Кримського півострову, в адміністративних межах території автономної республіки Крим та міста Севастополя;

- усі об'єкти, розташовані в зоні діяльності Держекоінспекції та всі українські й іноземні судна, кораблі та інші плавучі об'єкти та засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній морській економічній зоні Україні та на континентальному шельфі України;

- морські порти та портові пункти, річкові порти та портові пункти, які розташовані в акваторії морських портів; морські причали (елінги) яхт-клубів, суднобудівні та судноремонтні підприємства; берегові об'єкти; морські споруди; підприємства, господарська діяльність яких пов'язана з виловом та переробкою водних живих ресурсів, а також господарська діяльність яких має вплив на морське середовище та безпосередньо або опосередковано пов'язана з діяльністю морських портів та портових пунктів; річкових портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів.

За змістом пункту 10 Положення, Держекоінспекція у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує начальник Держекоінспекції.

Згідно з листом Головного державного інспектораУкраїни з охорони навколишнього природного середовища (т.1, арк.с. 94), відповідно до підпункту б пункту 4 положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом президента України від 13.04.2011 №454/2011, Положення про державну екологічну інспекцію в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди від 04.11.2011 №429 та зареєстрованого в Мінюсті 25.11.2011 за №1347/20085, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про використання та охорону земель із додержанням режиму використання земель водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, природно заповідного та іншого природноохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливої охороні у межах відповідної території , тобто Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи мають право встановлювати розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу тільки на вищезазначених категоріях земель.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 7 цього Закону встановлені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема: а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів.

Згідно з пунктом 1.1. Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.03.2013 за № 412/22944 державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами (далі - інспекційні органи) відповідно до статей 152 та 188 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 181 та 19 Закону України "Про охорону земель", пунктів 4, 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459, пунктів 4, 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року N 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за N 34/20347. Цей порядок не передбачає можливість здійснення такого контролю Державною екологічної інспекцією та її територіальними органами.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 46 від 10.09.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за № 18/16034, затверджений Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1.2. та 1.3 Порядку визначено процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів та поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України, державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі, Державної Азовської морської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Держекоінспекції) та суб'єктів господарювання.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 483 від 02.10.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.10.2012 за № 1690/22002, затверджені уніфіковані форми актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), у тому числі акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаними нормативними документами можливість перевірки екологічними інспекціями самовільного зайняття земельних ділянок так само не передбачено, як і не передбачено винесення приписів з вимогою про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Крім того статтею 144 Земельного кодексу України встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства (яким є самовільне використання земельної ділянки), відповідно до якого у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Разом з цим, предметом проведених перевірок було дотримання вимог саме природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, що відображено у відповідних актах перевірки, а не дотримання Громадською організацією "75 причал" вимог земельного законодавства.

Зазначення у акті перевірки, проведеної Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією період з 11.07.2013 по 12.07.2013, про присутність під час її проведення державного інспектора відділу контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі не може бути прийнято як виконання вимог законодавства, оскільки це не свідчить, що вказана особа здійснювала перевірку. До того ж, частиною третьою пункту 6.2. Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства передбачено, що, якщо державні інспектори беруть участь у проведенні спільної перевірки разом з іншими контролюючими органами, вони складають в межах наданих повноважень окремий акт перевірки та передають копію такого акта керівнику, що очолює робочу групу. Доказів складення означеного акту сторонами суду не надано.

На підтвердження самовільного використання земельних ділянок відповідачем, прокурором було надано фотоплан території Громадської організації "75 причал".

Однак, суд вважає, що зазначений документ не може бути визнаний належним доказом у справі, оскільки на фотоплані, підписаному директором ДП "Севгеоцентр" Сімоновою В.В. і інженером землевпорядником Збицькою А.Ю. (т.1, а.с. 36-37, 120) відсутні відомості про масштаб та прилад, яким здійснено фотографування та вимірювання, а також відсутні відомості про те, яким чином проведено накладення геодезичних вимірів чи земельно-кадастрових даних на фотографію, не зазначена підстава та дата його складення.

У план-схемі території в районі землекористування відповідача, складеним заступником начальника СМФ ДП "ЦДЗК" Кулагіною Т.Ю. та інженером-геодезистом Костоглодовим І.Ю. (т. 2, арк.с.83) відсутні відомості, що план-схема складена саме в межах здійснення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та є додатком до акту перевірки, у самому акті не зазначено. Крім того, відомості щодо залучення до проведення перевірки посадових осіб СМФ ДП "ЦДЗК", в акті перевірки відсутні.

Посилання прокурора на порушення кримінальної справи за фактом самовільного зайняття земельних ділянок посадовими особами ГО "75 причал" судом до уваги не приймається з огляду на таке.

Частиною третьою статті 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Установити наявність або відсутність у діянні особи передбачених кримінальним законодавством ознак складу злочину, тобто визнати особу винною у вчиненні злочину і на цій підставі піддати кримінальному покаранню, може лише суд у своєму вироку у справі.

Відповідно до висновків комплекної судової будівельно-технічної та землевпорядної експертизи №892 по кримінальному провадження №42013140050000066 від 23.09.2013 (т.2, арк.с. 81-82), будівництво або реконструкція огорож (відповідно інвентаризації БТІ огорож №6, 6а, 7), набережної (відповідно інвентаризації БТІ - І) та гідротехнічних споруд (відповідно до інвентаризації БТІ №10-16), що проведена ГО « 75 причал» призвела до того, що ці споруди знаходяться за межами земельної ділянки, наданої в оренду ГО « 75 причал», та накладаються на земельні ділянки 1-16, вказаних у пункті 1 розділу «Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)» акта перевірки від 11-17.04.2013 Державної Азово-Чорноморської інспекції ГО « 75 причал» за адресою: м. Севастополь, вул. Рибацький причал, 6. Загальна площа земельної ділянки, що самовільно захоплена ГО « 75 причал» складає 0,2576 га.

Вивчивши означений висновок експерта, суд ввадає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, а саме за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне вказати на те, що висновок судової експертизи по кримінальній справі має розглядтися наряду з іншими доказами по справі та не має заздалегідь встановленої сили і не встановлює фактів, які в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають повторному доказуванню.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що предметом договору оренди, укладеного між Севастопольською міською Радою та відповідачем у справі є надання в оренду земельної ділянки для реконструкції та обслуговування споруд причалу з віднесенням цих земель до категорії земель водного фонду, наданих для рекреаційного призначення.

Відповідно до Інструкції щодо складання держаного статистичного спостереження за формою № 2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженій наказом Державного комітету статистики України № 102 від 22.02.2001 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 13.03.2001 за № 221/5412, причал - це гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.

ГОСТ 19185-73 "Гідротехніка. Основні поняття" та ОСТ 31.0006-77 "Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення" до гідротехнічних споруд відносять набережну (огороджувальна та захисна споруда уздовж берегової смуги; причал (гідротехнічна споруда, яка має швартові та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

Відповідно до пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування від 19.12.1995, № 252 гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті у тому числі: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства і стандартів на морському та річковому транспорті; здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України; здійснює контроль і нагляд за дотриманням правил користування засобами морського та річкового транспорту, охорони порядку і безпеки руху на морському та річковому транспорті, утримання та експлуатації баз (споруд) для стоянки маломірних суден, а також за дотриманням правил щодо забезпечення безпеки експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах і щодо забезпечення збереження вантажів на морському та річковому транспорті; здійснює контроль навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства в територіальному морі, внутрішніх морських водах і на внутрішніх водних шляхах України; здійснює реєстрацію баз для стоянки маломірних (малих) суден з розміщенням інформації на своєму офіційному веб-сайті; виконує функції експертної організації з питань безпеки судноплавства, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден, надає експертні висновки із зазначених питань щодо проектів правил, норм, стандартів, планів і проектів будівництва, реконструкції і модернізації об'єктів морського та річкового транспорту, у тому числі судноплавних шляхів, портів, гідротехнічних споруд воднотранспортного комплексу різного функціонального призначення, що використовуються з метою забезпечення безпеки судноплавства, судноплавних шлюзів, мостів, підводних та надводних переходів, баз для стоянок суден, берегових об'єктів зв'язку, навігації, спостереження тощо; здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього Президентом України.

Наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004 № 642, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за № 915/9514, затвердженні Правила безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден (далі - Правила).

Згідно з розділом 2 Правил усі бази підлягають реєстрації в Укрморрічінспекції України, реєстрація бази здійснюється на підставі письмової заяви адміністрації бази. До заяви додаються такі документи, завірені в установленому порядку: копія правовстановлювального документа бази; реєстраційна картка (додаток 1); копія акта відводу земельної ділянки; довідка про балансову належність основних фондів бази (споруд, плавзасобів тощо); копія технічного паспорта (технічного звіту) бази; копії свідоцтв Регістра судноплавства України на гідротехнічні споруди, що належать базі або експлуатуються нею (за наявності); схема бази з визначенням основних технічних характеристик бази; копія наказу про призначення особи, відповідальної за забезпечення БС на базі; довідка про кількість суден на базі (окремо для фізичних та юридичних осіб). Укрморрічінспекція у місячний термін перевіряє надані документи і приймає рішення про реєстрацію (відмову в реєстрації) бази. При цьому робиться відповідний запис у Журналі реєстрації баз (додаток 2) та видається (у разі прийняття рішення про реєстрацію) Свідоцтво про реєстрацію бази (додаток 3).

Пунктами 3.4., 3.5. та 3.10 Правил передбачено, що межа акваторії та території бази повинна бути огороджена (у тому числі понтонами, бонами або плавучими знаками на воді), для безпечного утримання суден та причалів на базі можуть бути побудовані захисні споруди (дамби, хвилеломи та інше). Територія бази повинна мати: під'їзні автомобільні шляхи; спеціальну ділянку (місце) з ємностями для сухого сміття та відходів нафтопродуктів; спеціально обладнаний причал для посадки та висадки пасажирів; обладнану штрафну площадку для зберігання суден, плавання яких заборонено в порядку, установленому законодавством, та тих, що не мають власника.

З матеріалів справи вбачається, що була проведена паспортизація причалу № 186 - бази для стоянки маломірних (малих) судів, видано свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди від 13.02.2007 № СР-106-4-02-07, індивідуальний номер ГСТ -4118 (т.2, а.с. 32-49).

Відомості про реєстрацію причалу № 186 внесені до бази даних гідротехнічних споруд Регістру судноплавства України, з якого вбачається, що причал був введений до експлуатації у 1987 році (т.2, а.с. 50).

З описової частини паспорту гідротехнічної споруди вбачається, що причал № 186 був побудований без проекту господарським засобом. Конструктивно причальний фронт представляє собою систему з 10 мотків (пірсів) у вигляді спайних естакад і ділянки набережної гравітаційного типу. У 2010 році реконструйовані (поновлені) пірси № 1-6.

Загальна довжина пірсів - 505,88 м. Глибина у кордону пірсів перемінна - від 0,4 м до 4,4 м.

Між пірсами № 3-7 влаштована гравітаційна набережна шириною 10 м, на якій встановлені світильники на металевих стовпах. Ділянка набережної, розташована між пірсами № 2 і № 3 має довжину 20 м і виконана з бетонних блоків ФБС, встановлених на ґрунт. Зворотна засипка - місцевий скальний ґрунт. Покриття вздовж кордону набережної - монолітне залізобетонне.

Технічний стан пірсів - задовільний.

27.04.2012 Регістром судноплавства України було видано Громадській організації "75 причал" свідоцтво про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації № П-1067-5-12 строком до 02.05.2017 при умові щорічного підтвердження. Термін дії свідоцтва підтверджено уповноваженими особами Регістра судноплавства України 25.04.2012 та 19.04.2013 (т.2, а.с.47).

Актом огляду гідротехнічної споруди, складеним інженером-інспектором Регістру судноплавства України 19.04.2013 підтверджено, що технічний стан споруди в цілому оцінюється як задовільний (т. 2, а.с. 51).

Таким чином, Громадською організацією "75 причал" у встановленому порядку надані належні та допустимі докази, які свідчать про правомірність здійснення нею експлуатації та обслуговування гідротехнічної споруди, до складу якої входять, зокрема, пірси та набережна.

За умовами договору оренди земельної ділянки від 21.07.2005, земельна ділянка надавалась відповідачу саме для обслуговування споруд причалу, що також підтверджує правомірність використання відповідачем цих споруд.

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки яка є предметом договору оренди межі земельної ділянки від точок А до Б і від В до Г є акваторією Чорного моря (т.1, а.с.21).

З акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), який є додатком №3 до договору оренди земельної ділянки № 00117 від 05.07.2006 також вбачається, що межі земельної ділянки від т. 20 до т. 50 і від т. 55 до т. 1 є урізом води (а.с. 23).

Згідно з висновками експертної оцінки меж зміни рівня урізу води в Стрілецькій бухті Севастопольської морської акваторії, складеної головним науковим співробітником ім. А.О. Ковалевського Інституту біології південних морів, різномасштабні (сезонні та добові) колихання глибини вод в Стрілецькій бухті змінюються в межах 0,5 м. Лінія урізу вод змінюється на масштабі декількох метрів, а координати зміни лінії урізу по GPS і за наслідками топографічної зйомки можуть були визначені з погрішністю до 5-10 метрів (т.2, а.с. 52).

З пояснень відповідача слідує, що забетонована ділянка у бік моря - є складною цільною та багатофункціональною інженерною спорудою, яка використовується як набережна, як берегозахисна споруда, шлях для підходу до пірсів, забезпечення доставки плав засобів на пірси, а також кріплення пірсів до берегової смуги. Часткове руйнування цієї комплексної та багатофункціональної споруди призведе до її повного знищення, неможливості її використання, у тому числі і унеможливить збереження функціональності пірсів, а також забороною використання пірсів у зязку з травматичною небезпекою.

Зазначені обставини не спростовані у судовому засіданні ані прокурором, ані позивачем.

Крім того, з прохальної частини позову вбачається, що прокурор просить звільнити земельну ділянку, забетоновану, саме, в бік моря.

Проте, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, що передбачено статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України.

Разом з цим, суду не надано належних та допустимих доказів встановлення Севастопольською міською Радою порядку відведення земельних ділянок морського дна.

Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи означене, суд вважає, що прокурором та позивачем не доведено наявності підстав, достатніх для задоволення вимог даного позову.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.10.2013

Головуючий суддя підпис О.С. Погребняк

Суддя підпис О.С. Грицай

Суддя підпис І.А. Харченко

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

23.10.2013