Постанова

від 12.12.2013 по справі 919/567/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 919/567/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Заплава Л.М.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

прокурор, Шульга А.М., посвідчення № 005749 від 25.09.12,

позивач, Севастопольська міська рада - не з'явився,

відповідач, громадська організація "75 причал" - Волков М.Ю., довіреність б/н від 04.07.13,

3-тя особа, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція - не з'явилася,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддів Погребняк О.С., Грицай О.С., Харченко І.А.) від 22 жовтня 2013 року у справі № 919/567/13

за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, Севастополь, 99014)

в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

до громадської організації "75 причал" (вул. Рибацький причал, 6, Севастополь, 99028)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (вул. Московська, 45, Ялта, 98600)

про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок тому, що належні докази свідчать про правомірність здійснення відповідачем експлантації та обслуговування гідротехнічних споруд, прокурор не довів належними доказами самовільне зайняття земельних ділянок (а.с. 146-160 т. 2).

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, позов задовольнити тому, що рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права(а.с. 164-171 т. 2).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач заперечував проти апеляційної скарги. Позивач та третя особа не скористалися правом на участь в судовому засіданні, про час та місце судового засідання повідомлені ухвалою, копія якої направлена на їх адреси рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, яка отримана 09 грудня 2013 року, що підтверджують поштові повідомлення (а.с. 187 т. 2).

Апеляційний господарський суд, прийнявши до уваги те, що явка сторін та третіх осіб не визнана судом обов'язковою, не надійшло заперечень проти розгляду справи без участі в судовому засіданні осіб, які не з'явилися, про час та місце засідання сторони та третя особа сповіщені належним чином та завчасно, у справі достатньо доказів для розгляду спору, ухвалив: розглянути справу без участі в судовому засіданні осіб, які не з'явилися.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне.

21 липня 2005 року між Севастопольською міською радою (орендодавець) та громадською організацією "75 причал" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 00117, за умовами якого орендодавець, відповідно до рішень Севастопольської міської ради від 26 травня 2004 року № 2037, від 06 квітня 2005 року № 3070, від 06 липня 2005 року № 3638 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,9247 га для реконструкції та обслуговування споруд причалу з віднесенням цих земель до категорії земель водного фонду, наданих для рекреаційного призначення, що знаходиться: м. Севастополь, вул. Рибацький причал, 6 (а.с. 14-20 т. 1).

Строк дії договору відповідно до пункту 3.1 становить 25 років.

За невиконання зобов'язань за договором оренди земельної ділянки сторони несуть відповідальність відповідно до Законів України та Договору. У випадку зведення споруд, будівель, об'єктів благоустрою, що не передбачені договором, орендар зобов'язаний за власний рахунок у місячний строк з моменту отримання відповідної вимоги від орендодавця звільнити орендовану земельну ділянку від означених споруд та будівель, об'єктів благоустрою (п.п. 13.1, 13.5 договору).

Відповідно до додатку № 3 до вказаного договору оренди земельної ділянки від 05 липня 2006 року (а.с. 23 т. 1) - акту визначення меж земельної ділянки кадастровий №8536400000:02:001:0004, по вул. Рибацький причал, 6, станом на 14 вересня 2004 року визначені межі земельної ділянки:

землі, що використаються для відпочинку та інші відкрити землі - 1,9247 га:

територія під забудовою - 0,2017 га

територія без забудов - 1,7230 га.

Межі землі закріплені на місцевості довготривалими межовими знаками (від т. 1 до т. 20 - огородження ділянки, від т. 20 до 50 та від 50 до т. 1 - уріз води, від т. 50 до т. 55 - огородження рибоколгоспу). Означене відповідає даним меж, вказаних у технічному звіті № 04-175 щодо винесення проекту відведення земельної ділянки в натурі на місцевості (а.с. 23 т. 1).

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 21 липня 2005 року орендована земельна ділянка була передана Севастопольською міською радою відповідачу (а.с. 23 т. 1 зворот).

Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією у період з 11 квітня по 17 квітня 2013 року відповідно до наказу від 08 квітня 2013 року № 148 Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Державної екологічної інспекції України проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складений акт перевірки (а.с 24-35 т. 1), в якому вказано про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок.

За змістом зазначеного акту у присутності представників ДП "Севгеоцентр", представників громадської організації "75 причал" встановлено, що громадська організація "75 причал" самовільно займає 16 земельних ділянок, віднесених до категорії земель водного фонду, загальною площею 0,2518 га, при цьому усі самовільно зайняті ділянки прилягають до земельної ділянки громадської організації "75 причал", що розташована за адресою: м. Севастополь, Рибацький причал, 6, а саме:

№1 - земельна ділянка площею 0,0318 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (прилягає до земельної ділянки РК "Шлях Ілліча");

№2 - земельна ділянка площею 0,0360 га, забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №1);

№3 - земельна ділянка площею 0,0004 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №16);

№4 - земельна ділянка площею 0,0024 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №3);

№5 - земельна ділянка площею 0,0220 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №4);

№6 - земельна ділянка площею 0,0410 га огороджена парканом із заходу, самовільно зайнята та фактично використовується у якості місця відпочинку (висаджені клумби) та з метою збільшення відстані (розриву) від будівель причалу і дороги загального користування;

№7 - земельна ділянка площею 0,0022 га огороджена парканом із заходу, самовільно зайнята та фактично використовується для складування надлишкового ґрунту, який утворюється внаслідок будівництва (знаходиться вище самовільно зайнятої ділянки №6);

№8 - земельна ділянка площею 0,0061 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до самовільно зайнятої ділянки №1);

№9 - земельна ділянка площею 0,0032 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до самовільно зайнятої ділянки №2);

№10 - земельна ділянка площею 0,0213 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до ділянки №2, однак нижче самовільно зайнятої ділянки №9);

№11 - земельна ділянка площею 0,0261 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до земель громадської організації "75 причал";

№12 - земельна ділянка площею 0,0127 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до самовільно зайнятих ділянок №4 та №5);

№13 - земельна ділянка площею 0,0118 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до земель громадської організації "75 причал");

№14 - земельна ділянка площею 0,0187 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до земель громадської організації "75 причал";

№15 - земельна ділянка площею 0,0150 га самовільно зайнята у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (прилягає до земель громадської організації "75 причал");

№16 - земельна ділянка площею 0,0011 га забетонована у бік моря, самовільно зайнята та фактично використовується у якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (знаходиться нижче самовільно зайнятої ділянки №2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор просив прийняти рішення про звільнення та повернення самовільно зайнятих відповідачем земельних ділянок площею 0,0360 га, 0,032 га, 0,0213 га.

В пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Статтею 5 вказаного Закону визначено органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З пункту 3.8. вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 випливає, що сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої земельної ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав можуть підтвердити наступні документи в їх сукупності:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено: державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України). Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Згідно з підпунктом "б" пункту 4 цього Положення Держекоінспекція України здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про використання та охорону земель щодо: додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій.

З наведеного слідує, що органи Держекоінспекції України мають повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про використання та охорону земель у частині додержання режиму використання земель виключно на територіях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також територій, що підлягають особливій охороні.

Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, яка затверджена наказом Державної екологічної інспекції України від 12 грудня 2011 року № 136, передбачає, що Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (надалі Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, що діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується; основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Відповідно до пункту 4.2 Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог:

а) законодавства про екологічну та радіаційну безпеку;

б) законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливої охороні;

в) законодавства про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо: зокрема, реалізації державних, цільових, міждержавних та регіональних програм з оздоровлення, використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів; дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів; використання, відтворення і охорони морського середовища і природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та континентального шельфу України, додержання норм екологічної безпеки; дотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів;

Згідно з пунктом 6 Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства; проводити перевірки з питань, що належать до їх компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження та інші.

Відповідно до пункту 7.1 Положення діяльність Держекоінспекції поширюється на:

- територію завширшки 100 метрів від урізу води вздовж Чорного та Азовського морів, навколо їх заток та лиманів, навколо Кримського півострову, в адміністративних межах території автономної республіки Крим та міста Севастополя;

- усі об'єкти, розташовані в зоні діяльності Держекоінспекції та всі українські й іноземні судна, кораблі та інші плавучі об'єкти та засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній морській економічній зоні Україні та на континентальному шельфі України;

- морські порти та портові пункти, річкові порти та портові пункти, які розташовані в акваторії морських портів; морські причали (елінги) яхт-клубів, суднобудівні та судноремонтні підприємства; берегові об'єкти; морські споруди; підприємства, господарська діяльність яких пов'язана з виловом та переробкою водних живих ресурсів, а також господарська діяльність яких має вплив на морське середовище та безпосередньо або опосередковано пов'язана з діяльністю морських портів та портових пунктів; річкових портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів.

За змістом пункту 10 Положення Держекоінспекція у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує начальник Держекоінспекції.

Згідно з листом Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища (а.с. 94 т. 1), відповідно до підпункту б пункту 4 положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Положення про державну екологічну інспекцію в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди від 04 листопада 2011 року № 429 та зареєстрованого в Мінюсті 25 листопада 2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про використання та охорону земель із додержанням режиму використання земель водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, природно заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні у межах відповідної території , тобто Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи мають право встановлювати розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу тільки на вищезазначених категоріях земель.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 7 цього Закону встановлені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема: а) здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів.

Згідно з пунктом 1.1. Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25 лютого 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 року за № 412/22944 державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами (далі - інспекційні органи) відповідно до статей 152 та 188 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статей 181 та 19 Закону України "Про охорону земель", пунктів 4, 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459, пунктів 4, 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року N 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2012 року за N 34/20347. Цей порядок не передбачає можливість здійснення такого контролю Державною екологічної інспекцією та її територіальними органами.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 46 від 10 вересня 2008 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 року за № 18/16034, затверджений Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 1.2. та 1.3 Порядку визначено процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів та поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України, державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі, Державної Азовської морської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Держекоінспекції) та суб'єктів господарювання.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 483 від 02 жовтня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 жовтня 2012 року за № 1690/22002, затверджені уніфіковані форми актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), у тому числі акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаними нормативними документами можливість перевірки екологічними інспекціями самовільного зайняття земельних ділянок так само не передбачено, як і не передбачено винесення приписів з вимогою про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Крім того, статтею 144 Земельного кодексу України встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства (яким є самовільне використання земельної ділянки), відповідно до якого у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Разом з цим, предметом проведених перевірок було дотримання вимог саме природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, що відображено у відповідних актах перевірки, а не дотримання громадською організацією "75 причал" вимог земельного законодавства.

Зазначення у акті перевірки, проведеної Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією період з 11 по 12 липня 2013 року, про присутність під час її проведення державного інспектора відділу контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі не може бути прийнято як виконання вимог законодавства, оскільки це не свідчить, що вказана особа здійснювала перевірку. До того ж, частиною третьою пункту 6.2. Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства передбачено, що, якщо державні інспектори беруть участь у проведенні спільної перевірки разом з іншими контролюючими органами, вони складають в межах наданих повноважень окремий акт перевірки та передають копію такого акта керівнику, що очолює робочу групу. Доказів складення означеного акту сторонами суду не надано.

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом здійснений правильний висновок про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог, а надані документи (зокрема, акти перевірок) не відповідають вказаним вище нормам законодавства.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підтверджені належними та допустимими доказами.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 жовтня 2013 року у справі № 919/567/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді Л.М. Заплава

О.І. Проценко

Розсилка:

1. прокурор Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, Севастополь, 99014)

2. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

3. громадська організація "75 причал" (вул. Рибацький причал, 6, Севастополь, 99028)

4. Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (вул. Московська, 45, Ялта, 98600)

5. прокурор міста Севастополя