Рішення

від 14.10.2013 по справі 922/3471/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р.Справа № 922/3471/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехносервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - технічного підприємства "Теплоенергопром", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Жовтого А.І. довіреність б/н від 02.08.13 р.;

відповідача - Пивоварової Т.П. довіреність №193 від 17.04.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройтехносервіс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - технічного підприємства "Теплоенергопром" заборгованості за виконані роботи за договором №12/22 УО від 10.12.2012 р. у сумі 187 150,00 грн., неустойку у вигляді пені в сумі 13 659,08 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2 783,78 грн., а всього суму 203 592,86 грн. та судовий збір у розмірі 4 074,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити. Надав додаткові пояснення обставин справи за вх.№37750, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник відповідача проти позову не заперечував та суму боргу перед позивачем у розмірі 187 150,00 грн. визнав, про що надав відзив на позов за вх.№37860, який долучений судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

10 грудня 2012 року між ТОВ "СТРОЙТЕХНОСЕРВІС" (позивач та підрядник) та ТОВ ВТП "ТЕПЛОЕНЕРГОПРОМ" (відповідач та замовник) було укладено Договір №12/22 (далі по тексту - договір), згідно з яким позивач в період з 12.12.2012 року по 25.01.2013 року виконував роботи по демонтажу фрагментів бетонних і залізобетонних будівельних конструкцій.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати І здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до умов п. 3.4 Договору, передача результатів виконаних робіт здійснювалась кожні сім календарних днів шляхом оформлення відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт. За вказаний період часу було складено чотири акта здачі-приймання виконаних робіт, які були прийняті та підписані замовником, на загальну суму 234 650,00 грн., а саме: №12/22 УО-01 від 18.12.2012 р. на суму 53 200,00 грн., №12/22 УО-04 від 29.12.2012 р. на суму 34 200,00 грн., №12/22 УО-01 від 16.01.2013 р. на суму 74 100,00 грн., №01/25 УО-01 від 25.01.2013 р. на суму 73 150,00 грн. Таким чином позивачем свої зобов2язання відповідно договору виконані.

Відповідно до п. 4.5. договору, підрядник виписує рахунок на оплату робіт, що виконані ним по даному договору, на підставі підписаного сторонами акту здачі- приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв відповідні рахунки на оплату прийнятих робіт, виписаних на підставі вищевказаних актів здачі-приймання виконаних робіт, а саме рахунки на оплату: №12/18-01 від 18 грудня 2012 року на суму 53 200,00 грн. з ПДВ, №12/29-01 від 29 грудня 2012 року на суму 34 200,00 грн. з ПДВ., №1/16-01 від 16 січня 2013 року на суму 74 100,00 грн. з ПДВ, рахунок на оплату №1/25-01 від 25 січня 2013 року на суму 73 150,00 грн. з ПДВ.

Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується тим, що при здійсненні часткової оплати робіт позивача, в призначенні платежу відповідач вказав наступне: 26.12.2012 року при частковій оплаті прийнятих робіт на суму 20 000,00 гривень, в призначенні платежу відповідач зазначив "плата за виконання робіт згідно рахунку 12/18-01 від 18.12.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 3 333,33 грн., що підтверджується випискою з банку за 26.12.2012 року.

09.01.2013 року при частковій оплаті прийнятих робіт на суму 27 500,00 гривень, в призначенні платежу відповідач зазначив: плата за виконання робіт згідно рахунку 12/18-01 від 18.12.2012 року в т.ч. ПДВ 20% 4 583,33 грн., що підтверджується випискою з банку за 09.01.2013 року.

Відповідно до п. 4.4. договору, замовник проводить розрахунки з підрядником за роботи, виконані підрядником по даному договору, протягом трьох банківських днів з моменту отримання від підрядника відповідного рахунку.

Таким чином, враховуючи той факт, що відповідач при здійсненні часткової оплати робіт в призначенні платежу посилався на рахунок, виставлений позивачем підтверджується, що відповідач отримав всі інші рахунки на оплату, адже вони виписувались та надавались відповідачу на підставі затверджених ним актів здачі-приймання виконаних робіт.

Таким чином, граничний строк для оплати виконаних робіт за договором настав 31.01.2013 року після отримання останнього рахунку на оплату №1/25-01 від 25 січня 2013 року та підписаного відповідачем акту здачі-приймання виконаних робіт №01/25 УО-01 від 25.01.2013 р.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 09.07.2007 року № 31- 34000-20/23-4579/4800 рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у випадку виконання робіт є акт здачі-приймання виконаних робіт. Таким чином, обов'язок з приводу оплати у відповідача виник в момент прийняття робіт у позивача та затвердження і підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з Ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з умовами договору граничним строком виконання зобов'язання є 31.01.2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Моментом пред'явлення вимоги кредитора можна вважати крім надсилання рахунків на оплату, також і лист позивача від 30.01.2013 року вих. № 07/13 (вх. №67 від 20.02.2013 року) та лист № 30/13 від 21.03.2013 року (вх. №б/н від 25.03.2013 року). Таким чином, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був оплатити виконані роботи в строк до 02.04.2013 року, але свого обов'язку по оплаті не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач 02.10.2013 року повторно направив відповідачу дублікати рахунків, згідно з листом №123/13 від 02.10.2013 року. Даний лист отримано відповідачем 02.10.2013 р. та присвоєно вхідний №312, що підтверджується штампом ТОВ "ВТП "ТЕПЛОЕНЕРГОПРОМ" та підписом робітника відповідача, але відповідач не відреагував та суму боргу не сплатив.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач проти позову не заперечує та суму боргу перед позивачем визнає, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 187 150,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 13 659,08 грн. пені та 2 783,78 грн. 3% річних.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.5. Договору, у разі порушення термінів проведення розрахунків за виконані роботи, замовник (відповідач) несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки проведення від вартості невиконаних робіт від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду. Позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову, але не оплачено судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. за подання такої заяви, тому суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - технічного підприємства "Теплоенергопром" (61106, м. Харків, пр. Московський, 283, ідентифікаційний код 30237667, п/р 26000020059270 в ПАТ "ВТБ-БАНК", м. Київ, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехносервіс" (61070, м. Харків, вул. Шевченка, 327, ідентифікаційний код 35246427, п/р 26004010976001 в ПАТ "АльфаБанк", МФО 300346) заборгованість за виконані роботи за договором №12-22 УО від 10.12.2012 р. у сумі 187 150,00 грн., неустойку у вигляді пені у розмірі 13 659,08 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2 783,78 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - технічного підприємства "Теплоенергопром" (61106, м. Харків, пр. Московський, 283, ідентифікаційний код 30237667, п/р 26000020059270 в ПАТ "ВТБ-БАНК", м. Київ, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехносервіс" (61070, м. Харків, вул. Шевченка, 327, ідентифікаційний код 35246427, п/р 26004010976001 в ПАТ "АльфаБанк", МФО 300346) судовий збір у розмірі 4 074,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройтехносервіс" (61070, м. Харків, вул. Шевченка, 327, ідентифікаційний код 35246427, п/р 26004010976001 в ПАТ "АльфаБанк", МФО 300346) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.10.2013 р.

Суддя Светлічний Ю.В.