Постанова

від 30.09.2013 по справі 2а-841/11/6/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

30 вересня 2013 р. 11:03 Справа №2а-841/11/6/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В., за участю представника позивача- Компанейцев Сергій Вікторович, представника відповідача- Одабаші Алі Ахметович, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Скворцово"

до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: ТОВ "Торговий дім "Скворцово" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 25.11.2010 року № 0002201502/0 яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з ПДВ на загальну суму 3720324 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 29.10.2010 року № 2073/15-02/36260513, на підставі якого прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності та Законам України "Про податок на додану вартість", а також Податковому кодексу України.

Ухвалою суду від 18.03.2011 року призначено по справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 27.08.2013 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.09.2013 було замінено відповідача у справі Державну податкову інспекцію в Сімферопольському районі АР Крим на її правонаступника Сімферопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів АР Крим.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийнято ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Розглянув матеріали справи, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Торговий дім "Скворцово" (далі-Позивач) зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим 22.07.2002р.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 11341020000001580 від 06.11.2008р.

ТОВ "Торговий дім "Скворцово" зареєстроване, як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію № 100154209 від 09.12.2008р.

Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Скворцово" ЄДРПОУ 36260513 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОМ ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1) за березень 2010р.

За результатами перевірки складений акт № 2073/15-02/36260513 від 29.10.2010, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

пп. 7.4.1, п 7.4 пп. 7.2.6, п.7.2, п.п. 7.2.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі ЗУ 168), в результаті чого підприємством завищений податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. у сумі 2480216 грн., занижено податкове зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету на 2480216грн.

За результатами акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 року № 0002201502/0 яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з ПДВ на загальну суму 3720324 грн., з яких 2480216 грн. за основним платежем та 1240108 грн. штрафні санкції.

Не погодившись з зазначеним висновком та податковими повідомленнями - рішенням, ТОВ "Торговий дім "Скворцово" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати як таке, що суперечить діючому законодавству, податкове повідомлення-рішення № 0002201502/0 від 25.11.2010 р.

Оцінюючи правомірність дій ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення органів ДПІ у м. Сімферополі № 0002201502/0 від 25.11.2010 р. суд зобов'язаний встановити чи діяв Відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період до 01.01.2011 року були встановлені Законом України "Про податок на додану вартість". Починаючи з 01.01.2011 року з набранням чинності розділу V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. питання стосовно оподаткування податком на додану вартість врегульовані нормами цього розділу ПКУ.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду є сумою податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (при її позитивному значенні) або бюджетному відшкодуванню (при її від'ємному значенні). Аналогічна норма стосовно визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету при позитивному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що діє з 01.01.2011 року, встановлена п.200.1 та п.200.2 ст.200 розділу V ПКУ.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 ПК України).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону (до 01 січня 2011 року) або пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (після 01 січня 2011 року), протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (до 01 січня 2011 року - п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", після 01 січня 2011 року - п.198.2 ст.198 розділу V ПК України).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) ПДВ, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З 01 січня 2011 року згідно п.198.6 ст.198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ, із змінами і доповненнями: витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від.2 грудня 2010 р. № 2755- VІ, із змінами і доповненнями: витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ, із змінами і доповненнями: господарська діяльність - діяльність: особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755- VІ, із змінами і доповненнями: собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ, із змінами і доповненнями: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ, із змінами і доповненнями: не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 999 р. № 996-ХІУ).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади (п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі - Положення №88)).

Форма первинного документа КБ-2в затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. №554 та рекомендована до використання листом того самого Міністерства №12/19-2-9/11-5008.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-14 від 16.07.99 порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку .

Постановою Правління національного банку № 254 від 18.06.03 року визначено Положення про організацію операційної діяльності в банках України відповідно до якого, особовий рахунок є рахунком аналітичного обліку операцій з клієнтами, що здійснюються відповідно до укладених між банком і клієнтами договорами.

Постанова Національний банк від 18.06.2003 № 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України » визначає обов'язкові реквізити , які повинні містити особові рахунки - регістри аналітичного обліку але розрахунками з клієнтами банку :

«5.4. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку , які включають записи про операції, здійснені протягом операційного дня."

5.5. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них повинні містити такі обов'язкові реквізити:

номер особового рахунку; дату здійснення останньої ( попередньої) операції ; дату здійснення поточної операції ; код банку , в якому відкрито рахунок ; код валюти ;суму вхідного залишку по рахунку; код банку -кореспондента ; номер рахунку кореспондента ; номер документа;суму операції ( відповідно за дебетом або кредитом) ; суму оборотів по дебету і кредиту рахунку; суму вихідного залишку.

5.6 . Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій або електронній формі), з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку».

Призначення платежу не є обов'язковим для заповнення в особовому рахунку реквізитом .

Стаття 8 Закон України від 16.07.1999 № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, та вказує що порядок заповнення зведених бухгалтерських регістрів на підставі первинних документів покладається безпосередньо на господарюючого суб'єкта - підприємство.

Відповідно до п. 5 ст. 8 цього Закону підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систем регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації, в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. ».

З вищевикладеного випливає, що призначення платежу не є обов'язковим реквізитом, для заповнення виписки особового рахунку, підприємство самостійно на підставі виписки з особового рахунку розносить оплату в зведений бухгалтерський регістр на той бухгалтерський рахунок, який він визначає самостійно. Факт відображення сплати на підставі даних особового рахунку у зведеному бухгалтерському регістрі за розрахунками з постачальниками 631 є підтвердженням оплати.

Так, як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки № 2073/15-02/36260513 від 29.10.2010р., «Про проведення перевірки платника податків «Торговий дім« Скворцово », (ЄДРПОУ 36260513) з питань правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованих за рахунок взаємовідносин з контрагентом ФОП ОСОБА_3, за підсумками роботи за березень 2010 р., згідно з податковою декларацією з ПДВ за березень 2010 р. (вх. № 13981 від 11.05.2010 р.). слідує, що: згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2010 р. позивач до складу податкового кредиту включив податкові накладні отримані від ФОП ОСОБА_3 на суму ПДВ 2 480 215,51 гри.

Однак з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за спірні періоди.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між що між ТОВ «Торговий дім« Скворцово » та ФОП ОСОБА_3 було укладено наступні договори:

Договір купівлі-продажу № ТД-01 від 01.12.2008р. укладений між ТОВ «Торговий дім« Скворцово »(Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Постачальник), відповідно до якого Постачальник в зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити ковбасні вироби та м'ясопродукти ТМ «Скворцово» товар, у кількості, за найменуваннями і цінами, зазначеним у накладних, які виписуються на кожну партію товару.

Договір купівлі-продажу від 01.03.2010р. укладений між ФОП ОСОБА_3, - Продавець і ТОВ «Торговий дім« Скворцово » - Покупець, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (товар) за ціною згідно видаткових накладних.

Судом встановлено, що на виконання вказаних умов надані первинні документи, що підтверджують надходження ТМЦ, від постачальника ФОП ОСОБА_3 за березень 2010 р. (типова форма N М-11, яка підтверджує відповідно до Наказу Мінстату від 21.06.1996 № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» прихід сировини і матеріалів). При дослідженні яких встановлено, що всього прихід від постачальника ФОП ОСОБА_3 за березень 2010 р. склав з ПДВ 15630 011,54 грн. У зведеному бухгалтерському регістрі відображений прихід в сумі 14 883 933,90 грн. з ПДВ.

Всього прихід у журналі ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по постачальнику ОСОБА_3 відображений за березні 2010 року в сумі 14 883 933,80 грн.: ДТ 15 «Капітальні інвестиції» - КД 631 - 472 749,23 грн. ДТ 26 «Готова продукція» - КД 631 - 11 925 563,18 грн. ДТ 28 «Товари» - КД 631 - 4 966 грн. ДТ 644 «Податковий кредит» - КД 631 - 2 480 655,49 грн.

Розбіжність по приходу 746 077,64 грн. (15 630 011,54-14 883 933,90) у журналі ордері з первинними документами утворилося за рахунок поворотних накладних в сумі 748 277,64 грн. по ковбасним виробам і в -2200 грн. (470 549,24 -472 749,23) за рахунок проводки за рахунком 15 «Капітальні інвестиції». Поворотні накладні представлені на суму 748 277,24 грн.

Крім того, випискою з особового рахунку 26003000132404 ЧБРР МФО за період березень 2010 року ТОВ «Торговий дім« Скворцово », при зіставленні яких з даними журналу - ордера за рахунком 631« Розрахунки з постачальниками »встановлено, що всього оплата постачальнику ФОП ОСОБА_3 за березень 2010 року підтверджена в сумі 11499500 грн.

При дослідженні банківських виписок встановлено призначення платежу «згідно договору № 01-01/09 від 01.01.2009 р.», як викладено вище, призначення платежу не є обов'язковим реквізитом для заповнення виписки особового рахунку, підприємство самостійно на підставі виписки з особового рахунку розносить оплату до зведеного бухгалтерський регістр на той бухгалтерський рахунок, який він визначає самостійно. Факт відображення оплати у зведеному бухгалтерському регістрі за розрахунками з постачальниками (рахунок 631) є підтвердженням оплати.

Заборгованість перед постачальником ФОП ОСОБА_3 на кінець березня 2010 в журналі - ордері відсутня.

На дослідження надані податкові накладні від ФОП ОСОБА_3 всього на суму ПДВ 2 480 215,51 грн.:№ 5153 на суму ПДВ 2 642,10 грн. № 5155 на суму ПДВ 91 467,75 грн.№ 5146 на суму ПДВ 2386 105,66 грн. які були включені в реєстрі отриманих податкових накладних та в рядок 17 «Податковий кредит» декларації про ПДВ за березень 2010 р.

Крім того, підприємством наданий наказ № 1-6 від 01.05.2009 р. відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 довіряє підпис податкових накладних ОСОБА_5

Отже, всі податкові накладні належним чином оформлені та отримані позивачем, що підтверджується сформованим реєстром отриманих податкових накладних від вказаного постачальника.

Відповідно до п.п «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій за) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

При цьому як зазначено у п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання д оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду."

Статтею 198 ПК України, передбачено, датою виникнення права на податковий кредит є або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання товару, підтверджена податкової накладної.

Пункт 198.6, ст.198 ПК України передбачає лише одну підставу для зменшення податкового кредиту - відсутність податкової накладної.

У суді знайшов підтвердження факт правомірності формування позивачем податкового кредиту у березні 2010 року.

Таким чином, висновки відповідача за актом перевірки від 29.10.2010 про заниження суми ПДВ за березень 2010р., на суму 2482016 грн. спростовуються первинними бухгалтерськими та податковими документами ТОВ "Торговий дім "Скворцово", а тому є протиправними.

Крім того, судом встановлено, що товари, роботи (послуги), визначені за актом перевірки ТОВ "Торговий дім "Скворцово", використовувались у його господарській діяльності, що підтверджується наступним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отримані товари (роботи послуги) використовувалися позивачем у його господарській діяльності.

Це підтверджено документами первинного та регістрами бухгалтерського та податкового обліку (реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки банку, та інше).

Крім того, розрахунки між ТОВ "Сонячний берег" з контрагентами, зазначеними у акті перевірки за вказані товари, роботи послуги здійснені у загальній сумі 2 443 046 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується первинними документами: платіжними дорученнями, виписками банку, чеками.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абз.2 п.2.1 р.2 Положення №88). Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону № 996).

Відповідно п.2 ст. 9 Закону № 996 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (п.1. ст. 9 Закону №996).

Документи надані до експертизи повністю мають необхідні реквізити, а отже відповідають діючому законодавству.

Так, використання послуг (робіт) отриманих ТОВ "Торговий дім "Скворцово" від ПП вказаного контрагента за березень 2010р. підтверджується первинним документами бухгалтерського обліку підприємства, а саме: договорами із покупцем, актами виконаних робіт - прийняття робіт), додатками до актів виконаних робіт, оборотно-сальдовими відомостями , журналом - ордером за рахунком 631« Розрахунки з постачальниками ».

Крім того, з висновку експерта № 36 від 26.07.2013 року вбачається, що висновки ДПІ у м. Сімферополі, по взаємовідносинам по операціях з вищевказаним контрагентом викладені в акті перевірки № 2073/15-02/36260513 від 29.10.2010 щодо заниження податку на додану вартість всього у сумі 2480216 грн. за березень 2010р. та визнання взаємовідносин між позивачем із зазначеними контрагентом, як нікчемні, документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, не підтверджуються.

Суд знаходить висновок експерта обґрунтованим та підтвердженим у ході судового розгляду справи, приймає його як належний доказ, в доведеності якого сумнів не виникає.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, з урахуванням належного обґрунтування позивачем під час розгляду справи дійсності та реальності укладених угод висновки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим стосовно заниження податку на додану вартість всього у сумі 2480216 грн. не підтверджуються.

Отже, така позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки від 29.10.2010 року за № 2073/15-2/36260513, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ТОВ "Торговий дім "Скворцово" до відповідальності у вигляді заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України щодо права включення суми сплаченого ПДВ за даними фінансово-господарськими правовідносинами до податкового кредиту за березень 2010 року, що вказує на безпідставність заперечень відповідача та неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002201502/0 від 25.11.2010 року та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 3,40 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.09.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 07.09.2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0002201502/0 від 25.11.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Скворцово".

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.