Постанова

від 15.10.2013 по справі 801/4936/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2013 р. Справа №801/4936/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Силич Л.Є., довіреність № 5 від 02.09.2013 року, паспорт НОМЕР_1;

представник відповідача - Чакал А.Р., довіреність № б/н від 02.09.2013 року, посвідчення НОМЕР_2;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Мангуст-МЧ»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мангуст-МЧ» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00011272204 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42300,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 28200,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 14100,00 гривень та № 0011282204 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 44415,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 29610,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 14805,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року допущено заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову, зазначив, що судово-економічною (бухгалтерською) експертизою підтвердилась необґрунтованість та неправомірність висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 8974/22-3/35109737 від 14.11.2012 року. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що відсутні підстави для задоволення позову та просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву .

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи та матеріали справи, висновок судової експертизи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Мангуст-МЧ» є юридичною особою, зареєстрованою 04.05.2007 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Довідкою АА №852963 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: діяльність приватних охоронних служб, електромонтажні роботи, обслуговування систем безпеки, проведення розслідувань, діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки, установлення та монтаж машин і устаткування (а.с. 8).

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство «Мангуст-МЧ» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 01.11.2012 року по 07.11.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» з питань достовірності формування податкового кредиту за лютий 2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за І квартал 2012 року, при здійсненні взаємовідносин з ВКП «Агротехпром» (код за ЄДРПОУ 24985101).

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» знайшли своє відображення у Акті № 8974/22-3/35109737 від 14.11.2012 року (а.с. 13-20).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.44.1.185 п.14.1 ст.14, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року в результаті чого, донараховано податку на прибуток за 1 квартал 2012 року на загальну 29610,00 гривень;

- п.14.1.185 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1,ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого донараховано ПДВ у лютому 2012 року, в розмірі 28200,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення №0011282204 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 29610,00 гривень та застосовані штрафні санкції у розмірі 14805,00 гривень та № 0011272204 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28200,00 гривень та застосовані штрафні санкції 14100,00 гривень.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для зазначених висновків податкового органу стали господарські операції, які мають ознаки фіктивності та укладені між позивачем та його контрагентами для надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом між Приватним підприємством «Мангуст-МЧ» та ВКП «Агротехпром» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №010212 від 01.02.2012 року, відповідно до якого ВКП «Агротехпром» (Виконавець) приймає на себе зобов'язання надавати інформативно-консультаційні послуги, в строку та на умовах, зазначених дійсним договором, а Приватне підприємство «Мангуст-МЧ» (Замовник) зобов'язується прийняти та сплатити послуги Виконавцю на умовах, зазначених дійсним договором.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- акт здачі-прийомки виконаних робіт №15 від 29.02.2012 року, відповідно ддо якого загальна вартість робот складає 169200,00 гривень, у тому числі ПДВ 28200,00 гривень;

- податкова накладна №292 від 29.02.2012 року на суму 169200,00 гривень, у тому числі ПДВ 28200,00 гривень;

- рахунок №2-29 від 29.02.2012 року на суму 169200,0 гривень, утому числі ПДВ 28200,00 гривень.

Придбані роботи (послуги) були у повному обсязі в сумі 169200,00 гривень оплачені Приватним підприємством «Мангуст-МЧ» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ВКП «Агротехпром», що підтверджується виписками банку, та платіжними дорученнями а саме:

- №538 від 04.05.2012 року на суму 40000,00 гривень, у тому числі ПДВ 6666,67 гривень;

- №540 від 07.05.2012 року на суму 10000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1666,67 гривень;

- №560 від 30.05.2012 року на суму 100000,00 гривень, у тому числі ПДВ 16666,67 гривень;

- №656 від 01.06.2012 року на суму 19200,00 гривень, у тому числі ПДВ 3200,00 гривень.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та контрагентом ВКП «Агротехпром» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Приватного підприємства «Мангуст-МЧ», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів та послуг від ВКП «Агротехпром» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Приватним підприємством «Мангуст-МЧ» та ВКП «Агротехпром» є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ВКП «Агротехпром».

Судом під час розгляду справи ухвалою від 23.05.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро». Згідно з висновком № 201/13 судово-економічної експертизи від 16.09.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С. (а.с.42-77) висновки акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №8974/22-3/35109737, щодо заниження податку на прибуток на суму 29610,00 гривень, заниження ПДВ в сумі 28200,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» не підтверджується.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, фактичне придбання робіт (послуг) Приватним підприємством «Мангуст-МЧ» від контрагента підтверджується первинними документами.

Наданими на дослідження документами бухгалтерського обліку Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» використання в господарській діяльності робіт(послуг), отриманих від ВКП «Агротехпром» документально підтверджується, саме:

- Актом здачі-прийомки виконаних робіт зі звітом, податковою накладною, тендерною документацією, карткою рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками » за І квартал 2012 року у розрізі контрагента ВКП «Агротехпром», реєстром отриманих податкових накладних за лютий 2012 року карткою рахунка 311 «Поточний рахунок у національній валюті» за період з 07.05.2012 року по 05.06.2012 року у розрізі відбору - інформаційно-конслультаційні послуги, банківськими виписками, договорами, листами, тендерною документацією з податку на прибуток з додатками, листами, договором, карткою рахунку 361 «Розрахунок з вітчизняними покупцями» за період з березня 2012 року по грудень 2012 року у розрізі відбору-договір Фізичної охорони №3 від 27.02.2012 року Виконавчий комітет Бахчисарайської міської ради.

В бухгалтерському обліку Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» отримання робіт (послуг) від ВКП «Агротехпром» відображені наступними проводками:

-Дт.92 «Адміністративні витрати» Кт.631 «Розрахунки з постачальниками у національній валюті» у сумі 141000,00 гривень;

-Дт.6442 «Податковий кредит» Кт.631 «Розрахунки з постачальниками у національній валюті» у сумі 28200,00 гривень;

-Дт.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт.311 «Поточний рахунок у національній валюті» у сумі 169200,00 гривень;

-Дт.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт.703 «Дохід від реалізації послуг» у сумі 217626,00 гривень.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання робіт (послуг) у контрагента ВКП «Агротехпром» та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» (податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, головними книгами, журналами-ордерами) з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, який був зареєстрований платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ВКП «Агротехпром».

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, №0011282204 від 03.12.2012 року та №0011272204 від 03.12.2012 року не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п.3. ч.3 ст. 87 КАС України витрати на проведення судових експертиз віднесені до виду судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Судом встановлено, що за проведення судово-економічної експертизи Кримське державне авіаційне підприємство перерахувало Кримському науково-дослідницькому інституту судових експертиз грошові кошти у розмірі 15000,00 гривень.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 867,15 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 15000,00 гривень із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

В судовому засіданні 15.10.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 18.10.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 03 грудня 2012 року №0011282204, прийняте стосовно Приватного підприємства «Мангуст-МЧ», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 44415 (сорок чотири тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 03 грудня 2012 року №0011272204, прийняте стосовно Приватного підприємства «Мангуст-МЧ», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42300 (сорок дві тисячі триста) гривень 00 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) гривень 15 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.