Ухвала

від 21.01.2014 по справі 801/4936/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4936/13-а

21.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/4936/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 15.10.13

за позовом Приватного підприємства "Мангуст-МЧ" (пров. Елеваторний, буд.7,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13 адміністративний позов Приватного підприємства "Мангуст-МЧ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 03 грудня 2012 року №0011282204, прийняте стосовно Приватного підприємства «Мангуст-МЧ», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 44415 (сорок чотири тисячі чотириста) гривень 00 копійок, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 03 грудня 2012 року №0011272204, прийняте стосовно Приватного підприємства «Мангуст-МЧ», про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42300 (сорок дві тисячі триста) гривень 00 копійок, стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) гривень 15 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 03.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0011282204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 29610,00 гривень та застосовані штрафні санкції у розмірі 14805,00 гривень та № 0011272204 від 03.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28200,00 гривень та застосовані штрафні санкції 14100,00 гривень.

Підставою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт від 14.11.2012 № 8974/22-3/35109737 документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» з питань достовірності формування податкового кредиту за лютий 2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за І квартал 2012 року, при здійсненні взаємовідносин з ВКП «Агротехпром» (код за ЄДРПОУ 24985101).

Перевіркою встановлені порушення позивачем: п.44.1.185 п.14.1 ст.14, п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010; п.14.1.185 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1,ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «Мангуст-МЧ» та ВКП «Агротехпром» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №010212 від 01.02.2012, відповідно до якого ВКП «Агротехпром» (Виконавець) приймає на себе зобов'язання надавати інформативно-консультаційні послуги, в строку та на умовах, зазначених дійсним договором, а Приватне підприємство «Мангуст-МЧ» (Замовник) зобов'язується прийняти та сплатити послуги Виконавцю на умовах, зазначених дійсним договором.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності: акт здачі-прийомки виконаних робіт №15 від 29.02.2012 року, відповідно до якого загальна вартість робот складає 169200,00 гривень, у тому числі ПДВ 28200,00 гривень; податкова накладна №292 від 29.02.2012 року на суму 169200,00 гривень, у тому числі ПДВ 28200,00 гривень; рахунок №2-29 від 29.02.2012 року на суму 169200,0 гривень, утому числі ПДВ 28200,00 гривень.

Придбані роботи (послуги) були у повному обсязі в сумі 169200,00 гривень оплачені Приватним підприємством «Мангуст-МЧ» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ВКП «Агротехпром», що підтверджується виписками банку, та платіжними дорученнями а саме: №538 від 04.05.2012 року на суму 40000,00 гривень, у тому числі ПДВ 6666,67 гривень; №540 від 07.05.2012 року на суму 10000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1666,67 гривень; №560 від 30.05.2012 року на суму 100000,00 гривень, у тому числі ПДВ 16666,67 гривень; №656 від 01.06.2012 року на суму 19200,00 гривень, у тому числі ПДВ 3200,00 гривень.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Підтвердження постачання товару від контрагентів позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

Вказане також підтверджується висновком експертизи № 201/13 від 16.09.2013, якій судом першої інстанції відповідно до ст. 86 КАС України дана оцінка.

Окрім того, отримання робіт (послуг) від ВКП «Агротехпром» відображені наступними проводками:-Дт.92 «Адміністративні витрати» Кт.631 «Розрахунки з постачальниками у національній валюті» у сумі 141000,00 гривень; -Дт.6442 «Податковий кредит» Кт.631 «Розрахунки з постачальниками у національній валюті» у сумі 28200,00 гривень; -Дт.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт.311 «Поточний рахунок у національній валюті» у сумі 169200,00 гривень; -Дт.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт.703 «Дохід від реалізації послуг» у сумі 217626,00 гривень.

Тобто, судом першої інстанції встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання робіт (послуг) у контрагента ВКП «Агротехпром» та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства «Мангуст-МЧ» (податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку, головними книгами, журналами-ордерами) з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Відтак, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстровано платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ВКП «Агротехпром».

Отже, податкові повідомлення-рішення, №0011282204 від 03.12.2012 та №0011272204 від 03.12.2012 правомірно скасовані судом першої інстанції .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13 у справі № 801/4936/13-а залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13 у справі № 801/4936/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко