Постанова

від 22.10.2013 по справі 815/6651/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6651/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року

12год.04хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Малени В.І.

За участю сторін:

Від позивача: Цибенко Д.О. - за довіреністю

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймайстер», в якій позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013р. №0004122220 та №0004132220.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність в його діях порушень приписів Податкового кодексу України, посилаючись на наступне. Висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки є лише припущеннями перевіряючого. Відповідачем не наведено у акті перевірки фактів порушення або всупереч встановленого порядку визначення суми ПДВ. Відповідач протиправно в акті перевірки посилається на порушення з боку контрагента позивача, за які позивач не може нести відповідальність. В акті перевірки відсутній аналіз договорів, які укладались між позивачем і зазначеним в акті контрагентом. Під час перевірки не досліджувались предмети договорів та не надано оцінку стану їх виконання, первинну документацію щодо їх виконання. Відповідачем зроблено висновок про недійсність угод лише згідно акту іншого податкового органу. Доводи, викладені у акті перевірки, спростовуються первинною документацією позивача щодо укладених та виконаних угод.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Угоди між ПТБП «Строймастер» та ТОВ «Грандбудпроект» укладені без мети настання реальних наслідків. Реальність господарських операцій між ПТБП «Строймастер» та ТОВ «Грандбудпроект» не підтверджена проведеною перевіркою. Отриманою податковою інформацією підтверджується відсутність ТОВ «Грандбудпроект» за місцезнаходженням, відсутність потужностей для ведення господарської діяльності. Встановлені актом перевірки порушення виключають право позивача на віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що у період з 14.06.2013р. по 20.06.2013р. на підставі наказу Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 14.06.2013р. №1080, посадовою особою ДПІ згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПТБП «Строймастер» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з TOB «Грандбудпроект» за період вересень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №123/22-213/30248836/2006 від 01.07.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПТБП «Строймастер» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з TOB «Грандбудпроект» за період вересень 2012 року».

В акті перевірки зазначено, що ПТБП «Строймастер» порушено: 1) пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» ПК України, що призвело до завищення задекларованих ПТБП «Строймастер» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій», які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» та, відповідно, заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 64982 грн. у тому числі: за вересень 2012 року - 64982 грн.; 2) пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення задекларованих ПТБП «Строймастер» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік на 324912 грн. та відповідно, заниження податку на прибуток за 2012 рік в сумі 68232 грн. у тому числі: 3 квартал 2012 року - 32550 грн., 4 квартал 2012 року - 35682 грн.

На підставі акту перевірки від 01.07.2103р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013р. №0004132220 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 81228грн., у т.ч. 64982грн. - за основним платежем, 16236грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України; та №0004122220 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 85291грн., у т.ч. 68232грн. за основним платежем, 17059грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Суд не вбачає підстав для висновку про обґрунтованість та відповідність законодавству позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що господарські відносини між ПТБП «Строймастер» і TOB «Грандбудпроект» ґрунтувались на підставі наступних договорів.

12.09.2012р. між сторонами укладено договір №1209, відповідно до умов якого ПТБП «Строймастер» (Замовник) доручає, а TOB «Грандбудпроект» (Підрядник) зобов'язується зробити ремонтно-відновлювальні роботи вузлів, деталей, конструкцій і механізмів згідно ТУ на м/б «Титан». В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акт виконаних робіт від 28.09.2012р. б/н на суму 186000грн., у т.ч. ПДВ - 31000грн.

Розрахунки за роботи передбачені вказаним договором здійснено у безготівковій формі згідно платіжного доручення №1204 від 18.10.2012р. на суму 186000грн.

За вказаними господарськими операціями TOB «Грандбудпроект» виписано позивачу податкову накладну на суму ПДВ 31000грн., яку включено позивачем до податкового кредиту за вересень 2012р.

В підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем надано копію договору №12/04 від 12.09.2012р. між ТОВ «Союз працівників судноремонта» (замовник) та ПТБП «Строймастер» (виконавець) про здійснення ремонтно-поновлювальних робіт вузлів, деталей, конструкцій, механізмів для м/б «Титан» та акт виконаних робіт.

Однак ні з договору №12/04 від 12.09.2012р., ні з договору №1209 від 12.09.2012р., укладеного між ПТБП «Строймастер» і TOB «Грандбудпроект», ні з документів складених на їх виконання, неможливо встановити місцезнаходження об'єкту, що підлягав ремонту (м/б «Титан»), вид та характеристики цього об'єкта, місце проведення ремонту.

В порушення пунктів 3.1 вказаних угод відсутні договірні відомості-кошториси. Також суду не надано доказів завчасного узгодження конкретних видів робіт, що необхідно провести, та їх вартості.

Крім того, з наданих договорів та інших документів вбачається, що позивачем реалізовано вказані роботи ТОВ «Союз працівників судноремонта» майже за тією ж вартістю, за якою вони були придбані позивачем у TOB «Грандбудпроект», отже з вказаних господарських операцій не вбачається наявність ділової мети у позивача та направленості на отримання прибутку, економічної вигоди, яка є основною метою господарської діяльності.

Також між TOB «Грандбудпроект» та ПТБП «Строймастер» було укладено договір купівлі-продажу від 28.09.2012р. №2809, згідно умовам якого TOB «Грандбудпроект» (Продавець) зобов'язується передати, а ПТБП «Строймастер» (Покупець) прийняти і оплатити товар - плитка керамічна.

Передача товару за вказаним договором оформлена видатковою накладною №РН-0000001 від 28.09.2013р. на суму 203894,96грн., у т.ч. ПДВ - 33982,49грн.

Розрахунки за керамічну плитку за договором №2809 здійснено позивачем у безготівковій формі згідно платіжних доручень №1221 від 14.11.2012р. на суму 56180; №1225 від 16.11.2012р. на суму 47340грн., №1231 від 26.11.2012р. на суму 64890грн.

TOB «Грандбудпроект» виписано позивачу податкову накладну №3 від 28.09.2012р. на суму ПДВ 33982,49грн., яку включено позивачем до податкового кредиту за вересень 2012р.

Позивач надає суду копію договорів про оренду нежитлових приміщень, проте не надає доказів, того, що в придбаний товар зберігався в вказаних приміщеннях, та зв'язку цих доказів із предметом спору.

Позивачем, не надано документів в підтвердження перевезення придбаних товарів, не надано довіреностей на отримання ТМЦ, тощо.

Також позивачем не надано суду доказів використання придбаного за договором від 28.09.2012р. №2809 товару у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності ПТБП «Строймастер», або наявності такої мети.

Суд критично оцінює надані позивачем докази подальшого продажу отриманого товару контрагенту МПП «Комп'ютерний будинок», з огляду на те, що отримані товари згідно вказаних документів були реалізовані майже за тією ж вартістю, що і були придбані позивачем, отже з вказаних господарських операцій не вбачається ділової мети та направленості на отримання прибутку, економічної вигоди.

Будь-яких інших первинних документів, пов'язаних з господарськими операціями між позивачем та TOB «Грандбудпроект» відповідно до предмету договорів в підтвердження їх реальності не надано, незважаючи на вимогу суду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з у вересні 2012р. та валових витрат за 2012р., зокрема, слугувало наступне. Від Вінницької ОДПІ надійшов акт від 16.01.2013р. № 70/22-05/33648904 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грандбудпроект» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за вересень 2012 року, яким встановлено наступне. ПП «Грандбудпроект» за юридичною та фактичною адресами не знаходиться. У ТОВ «Грандбудпроект» відсутні виробничі потужності, наймані особи, технічний персонал, транспортні засоби, які не обхідні для ведення фінансово-господарської діяльності. За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України за вересень 2012р. встановлено заниження податкового кредиту (неповне декларування) в декларації з ПДВ за вересень 2012р. податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником МПП «Комп'ютерний Будинок», код ЄДРПОУ - 30699469. в сумі - 417,3 тис. грн., відносно якого до ЄД віднесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, перевіряючий дійшов висновку, що згідно із наданими до перевірки документами та використання інформації, ПТБП «Строймастер» безпідставно сформовано податковий кредит у вересні 2012 року за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим на придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Грандбудпроект» на загальну суму ПДВ 64982грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, відсутнє підтвердження факту придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При обчислені податку на прибуток у періоді охопленому перевіркою, ПТБП «Строймастер» безпідставно сформовано суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Грандбудпроект» на загальну суму 324912 грн., з огляду на те, що встановлено, факт здійснення безтоварних операцій з метою ухилення від сплати податків, та вказана діяльність не може вважатися господарською, так як досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку на підставі імітації діяльності неможливо.

Такий висновок акту про порушення пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 та пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України є обґрунтованим та правомірним з врахуванням такого.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4, п.138.6 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем суду не надано належних та достатніх документальних доказів, які б доводили реальність одержання товару та результатів робіт за договорами з ТОВ «Грандбудпроект», письмових доказів, які б свідчили про те, що виконавець проводив певну роботу і одержав результати, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою валових витрат.

При цьому суд бере до уваги, що тягар доказування між сторонами розподіляється відповідно до ст.71 КАС України таким чином, що суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення, для чого обґрунтовує правильність висновків про порушення платником податку вимог податкового законодавства на підставі документів та податкової інформації, що досліджувались та використовувались в ході перевірки.

Натомість, процесуальним обов'язком позивача в даній справі є доведення фактичного здійснення господарських операцій, їх реальності, змін у складі активів підприємства у зв'язку з їх проведенням, що зумовлює необхідність надання доказів, які прямо або побічно це підтверджують.

ПТБП «Строймастер» не довело суду, що за його замовленням ТОВ «Грандбудпроект» виконано відповідні ремонтні роботи (суду не надано замовлення робіт, з попереднім визначенням їх виду та складу, розрахунків витрат, договірних відомостей-кошторисів, тощо) та відбувся рух товарів від постачальника до покупця.

При цьому, ключове значення має те, що згідно із нормами ПК України, до складу витрат можуть бути включені тільки витрати, які здійснені у зв'язку із реальним придбанням товарів, послуг, робіт.

Отже, ДПІ правомірно донарахувала податок на прибуток з відповідними штрафними санкціями оскарженим податковим повідомленням-рішенням №0004122220.

Також на думку суду, відповідач обґрунтовано дійшов висновку в ході перевірки ПТБП «Строймастер» про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 64982грн. та на законних підставах прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004132220.

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.п. 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, але в даній справі позивачем не доведено реальність придбання підрядних робіт та товару.

Оцінюючи наявні у справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов до висновку, що у сукупності із викладеними в акті перевірки ПТБП «Строймастер» відомостями та податковою інформацією стосовно контрагента ТОВ «Грандбудпроект» встановлене судом свідчить про непідтвердженість фактичного здійснення операцій із придбання позивачем робіт та товару.

Вирішуючи спір, суд враховує, що з урахуванням доводів відповідача, позивач мав довести реальність правочинів шляхом надання, серед іншого, доказів фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій.

Дослідивши підставність висновків акту перевірки ПТБП «Строймастер», суд встановив, що позивачем не доведена у встановленому законом порядку реальність спірних господарських операцій (їх товарність) на спростування позиції ДПІ та висновків акту перевірки.

Приймаючи постанову у справі, суд бере до уваги, що саме платник податку повинен довести наявність встановлених законом підстав для врахування задекларованих в податковому обліку даних при перевірці правильності визначення його податкових зобов'язань судом, тобто спростувати сумніви контролюючого органу в дійсності, повноті та об'єктивності відтворення господарських операцій в податковому обліку, які ґрунтуються на доказах, що досліджувались податковим органом в ході перевірки.

З цією метою позивач мав довести фактичне придбання робіт та послуг у свого контрагента за допомогою доказів, які б прямо або побічно свідчили про реальні зміни його активів внаслідок спірних господарських операцій.

На підставі наданих ПТБП «Строймастер» доказів суд не вбачає підстав для встановлення факту придбання робіт позивачем та товару у його контрагента, що свідчить про обґрунтованість та підставність висновків ДПІ та правомірність донарахування податкових зобов'язань оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, а також застосування штрафних санкцій.

Викладена правова позиція відповідає позиції Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 16.02.2012р. по справі №2а-4994/10/1470.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про те, що ДПІ при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень спиралась на обґрунтовані висновки акту перевірки від 01.07.2013р., підставність яких при оскарженні в судовому порядку позивачем не спростована.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2013р.

Суддя М.М. Аракелян

У задоволенні адміністративного позову Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.

22 жовтня 2013 року.