Ухвала

від 26.03.2014 по справі 815/6651/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 р. Справа № 815/6651/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне торгівельно-будівельне підприємство «Строймайстер» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.09.2013р. №0004122220 та №0004132220.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 14.06.2013р. по 20.06.2013р. на підставі наказу Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 14.06.2013р. №1080, посадовою особою ДПІ згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПТБП «Строймастер» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з TOB «Грандбудпроект» за період вересень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складений акт №123/22-213/30248836/2006 від 01.07.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПТБП «Строймастер» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з TOB «Грандбудпроект» за період вересень 2012 року».

В акті перевірки зазначено, що ПТБП «Строймастер» порушено: 1) пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» ПК України, що призвело до завищення задекларованих ПТБП «Строймастер» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів, послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій», які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, рядку 17 Декларацій «Усього податкового кредиту» та, відповідно, заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 64982 грн. у тому числі: за вересень 2012 року - 64982 грн.; 2) пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення задекларованих ПТБП «Строймастер» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік на 324912 грн. та відповідно, заниження податку на прибуток за 2012 рік в сумі 68232 грн. у тому числі: 3 квартал 2012 року - 32550 грн., 4 квартал 2012 року - 35682 грн.

На підставі акту перевірки від 01.07.2103р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013р. №0004132220 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 81228грн., у т.ч. 64982грн. - за основним платежем, 16236грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.191, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України; та №0004122220 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 85291грн., у т.ч. 68232грн. за основним платежем, 17059грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем пп.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведена у встановленому законом порядку реальність спірних господарських операцій (їх товарність) на спростування позиції ДПІ та висновків акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судом першої інстанції вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2012р. між сторонами укладено договір №1209, відповідно до умов якого ПТБП «Строймастер» (Замовник) доручає, а TOB «Грандбудпроект» (Підрядник) зобов'язується зробити ремонтно-відновлювальні роботи вузлів, деталей, конструкцій і механізмів згідно ТУ на м/б «Титан». В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акт виконаних робіт від 28.09.2012р. б/н на суму 186000грн., у т.ч. ПДВ - 31000грн.

Також між TOB «Грандбудпроект» та ПТБП «Строймастер» було укладено договір купівлі-продажу від 28.09.2012р. №2809, згідно умовам якого TOB «Грандбудпроект» (Продавець) зобов'язується передати, а ПТБП «Строймастер» (Покупець) прийняти і оплатити товар - плитка керамічна.

В підтвердження товарності операцій, позивач надав суду копії податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, копію договору №12/04 від 12.09.2012р. між ТОВ «Союз працівників судноремонта» (замовник) та ПТБП «Строймастер» (виконавець) про здійснення ремонтно-поновлювальних робіт вузлів, деталей, конструкцій, механізмів для м/б «Титан» та акт виконаних робіт.

Однак ні з договору №12/04 від 12.09.2012р., ні з договору №1209 від 12.09.2012р., укладеного між ПТБП «Строймастер» і TOB «Грандбудпроект», ні з документів складених на їх виконання, неможливо встановити місцезнаходження об'єкту, що підлягав ремонту (м/б «Титан»), вид та характеристики цього об'єкта, місце проведення ремонту.

В порушення пунктів 3.1 вказаних угод відсутні договірні відомості-кошториси. Також апелянтом не надано доказів завчасного узгодження конкретних видів робіт, що необхідно провести, та їх вартості.

Апелянтом не доведено що, за його замовленням ТОВ «Грандбудпроект» виконано відповідні ремонтні роботи (суду не надано замовлення робіт, з попереднім визначенням їх виду та складу, розрахунків витрат, договірних відомостей-кошторисів, тощо) та відбувся рух товарів від постачальника до покупця.

Отже, наведене свідчить, що визначальної умови правомірності формування податкового кредиту та податку на прибуток у позивача не існувало.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013р. №0004122220 та №0004132220 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим вимоги апелянта щодо його скасування є необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного торгівельно-будівельного підприємства «Строймастер» залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя:

Суддя:

Суддя: