Постанова

від 18.10.2013 по справі 813/7125/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року № 813/7125/13-а

12 год. 22 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Матяш С.І.

представника позивача Дмуха М.В., представника відповідача Робейко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000113910/3776 від 13.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 1421728,50 грн. та № 0000123910/3777 від 13.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 1354027,50 грн.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо викладення в Акті податкової перевірки висновків про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Проторус Плюс» та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000113910/3776 від 13.09.2013 року та №0000123910/3777 від 13.09.2013 року повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження первинними документами господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Проторус Плюс» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає дії відповідача щодо викладення в Акті податкової перевірки висновків про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Проторус Плюс» протиправними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення в зазначеній частині протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченнях, поданих представником відповідача у судових засіданнях 10.10.2013 року та 15.10.2013 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено завищення податкового кредиту ТзОВ «Компанія-Інтергал» на загальну суму 1014385 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Проторус Плюс» та заниження податку на прибуток по операціях із вказаним контрагентом на загальну суму 1065104 грн. Відповідач стверджує, що оскільки відсутній факт придбання ТзОВ «Проторус Плюс» товарів, відповідно, відсутній і факт продажу продукції ТзОВ «Проторус Плюс» позивачу. Звертає увагу, що позивачем не надано до перевірки сертифікатів відповідності на товар від виробника (постачальника), документів на підтвердження транспортування товару, довіреностей на отримання товару від ТзОВ «Проторус Плюс». Стверджує, що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Проторус Плюс».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 20.07.2007 року; узято на облік в органах ДПС 23.07.2007 року за № 44530.

У період з 21.06.2013 року по 27.08.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал», про що складено Акт № 72/39-10/35286991 від 03.09.2013 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135, п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1065104 грн.; вимог п. п. 14.1.181., п. п. 14.1.191. п. 143. 1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1014385 грн.

13.09.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 72/39-10/35286991 від 03.09.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000113910/3776, яким за порушення п. п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135, п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1597656 грн., у тому числі основний платіж 1065104 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 532552 грн.

13.09.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 72/39-10/35286991 від 03.09.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000123910/3777, яким за порушення п. п. 14.1.181., п. п. 14.1.191. п. 143. 1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 1521577,50 грн., у тому числі основний платіж 1014385 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 507192,50 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. п. 195.1.1. п. 195.1. ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Норма ст. 195 ПК України визначає, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України стосовно господарських операцій із контрагентом ПП «Проторус Плюс» позивачем надано копії:

- договору № 29/08 від 28.08.2012 року, укладеного між ПП «Проторус Плюс» (продавець) та ТзОВ «Компанія-Інтергал» (покупець) про продаж сільськогосподарської продукції;

- податкових накладних № 9 від 27.09.2012 року на суму 4280043 грн., № 1 від 01.10.2012 року на суму 434200 грн., № 2 від 09.10.2012 року на суму 701867,60 грн.;

- видаткових накладних № 408 від 27.09.2012 року на суму 4280043 грн., № 409 від 01.10.2012 року на суму 434200 грн., № 430 від 09.10.2012 року на суму 701867,60 грн.;

- рахунків на оплату № 396 від 27.09.2012 року на суму 4280043 грн., № 397 від 01.10.2012 року на суму 434200 грн., № 419 від 09.10.2012 року на суму 701867,60 грн.;

- актів прийому-передачі від 27.09.2012 року, від 01.10.2012 року, від 09.10.2012 року;

- договору комісії № 29/08К від 29.08.2012 року, укладеного ТзОВ «Компанія-Інтергал» (комітент) та ТзОВ «Продексим, ЛТД» (комісіонер) з додатками (а. с. 46-50);

- податкової накладної № 2732 від 31.10.2012 року на суму 60000 грн.,

- звіту комісіонера від 30.09.2012 року;

- кінцевого звіту комісіонера від 31.10.2012 року;

- контракту № 940/14286700 від 29.08.2012 року;

- вантажної митної декларації № 508040000/2012/003899 від 23.10.2012 року;

- рахунку-фактури від 09.10.2012 року на суму 575664,45 доларів США;

- виписки з банківського рахунку позивача за жовтень-листопад 2012 року.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем податкового законодавства, зазначених у Акті податкової перевірки № 72/39-10/35286991 від 03.09.2013 року стосовно господарських операцій позивача із контрагентом ПП «Проторус Плюс». Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про недостатність первинних документів для підтвердження господарських операцій позивача та його контрагента ПП «Проторус Плюс», а також висновки про заниження податку на прибуток на суму 947819 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 902685 грн. по господарських операціях позивача із контрагентом ПП «Проторус Плюс» не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ПП «Проторус Плюс», позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів (а. с. 46-76).

Вказані докази в сукупності свідчать про використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ПП «Проторус Плюс».

Суд вважає необґрунтованим твердження представника відповідача про невідповідність договору комісії № 29/08К від 29.08.2012 року технічному регламенту та типовій формі такого виду договору. Як вбачається з пояснень представника позивача договір комісії № 29/08К від 29.08.2012 року не визнавався недійсним у судовому порядку з тих підстав. що він не відповідає технічному регламенту.

Крім того, необґрунтованим, на думку Суду, є твердження відповідача про те, що придбаний у ПП «Проторус Плюс» товар позивачем за межі території України не реалізовувався, а вантажно-митна декларація містить неправдиву інформацію. Наявна у матеріалах справи копія вантажної митної декларації № 508040000/2012/003899 від 23.10.2012 року (а. с. 60-60) містить відбитки печаток митного органу, а також відбиток штампу «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі». Доказів наявності у вантажній митній декларації недостовірної інформації відповідачем суду не надано.

Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, а саме документів, що підтверджують транспортування товару. Відповідно до умов договорів поставки постачання товару здійснювалось ПП «Проторус Плюс» на умовах Інкотермс в редакції 2000 р. Відповідно до договору комісії та доданих до нього документів реалізація такого товару відбувалась з місця його знаходження, тобто транспортування товару позивачем не здійснювалось.

Крім того, Суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у Акті податкової перевірки, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на наведене, твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій є недостатньою для встановлення порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, зазначеного у Акті податкової перевірки.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11.

Необґрунтованими, на думку Суду, є покликання відповідача у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Акті ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Проторус Плюс» (код 36420060) з питання дотримання вимог податкового законодавства за вересень 2012 року» від 19.03.13р. №1130/22-6/36420060, стосовно відсутності у ПП «Проторус Плюс» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства тощо. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платни ка податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обставини, викладені у Акті податкової перевірки № 72/39-10/35286991 від 03.09.2013 року стосовно порушення позивачем п. п. 14.1.181., п. п. 14.1.191. п. 143. 1. ст. 14, п. п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135, п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України по господарських операціях позивача із контрагентом ПП «Проторус Плюс» відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд зазначає, що позивач визнав порушення податкового законодавства, встановлені у Акті податкової перевірки № 72/39-10/35286991 від 03.09.2013 року стосовно інших контрагентів, однак просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення повністю з тих підстав, що вказані податкові повідомлення-рішення не можуть бути скасовані в частині.

Суд констатує, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. З огляду на наведене, твердження позивача про неможливість визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень в частині є необґрунтованим, а у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000113910/3776 від 13.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 175027,50 грн. та № 0000123910/3777 від 13.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 167550 грн. слід відмовити.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, дії Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів з приводу викладення в Акті перевірки від 03.09.2013 року №72/39-10/35286991 висновків про порушення ТОВ «Компанія - Інтергал» п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України шляхом завищення витрат, сформованих при відсутності підтверджуючих документів по взаєморозрахунках із ПП «Проторус Плюс» у розмірі 4513425 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 4513425 грн., а також дії Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів з приводу викладення в Акті перевірки від 03.09.2013 року №72/39-10/35286991 висновків про порушення ТОВ «Компанія - Інтергал» п. п. 14.1.181., п. п.14.1.191. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3. ,п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України шляхом завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із ПП «Проторує Плюс» на суму податку на додану вартість в розмірі 902 685,10 грн., в тому числі за період вересень 2012 року - 713 340,50 грн., жовтень 2012 року на суму ПДВ 189 344,60 грн. є протиправними, а податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000113910/3776 від 13.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 1421728,50 грн. та № 0000123910/3777 від 13.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 1354027,50 грн. є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 14.1.181., п. п. 14.1.191. п. 143. 1. ст. 14, п. п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135, п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України. У задоволенні решти адміністративного позову слід відмовити.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів з приводу викладення в Акті перевірки від 03.09.2013 року №72/39-10/35286991 висновків про порушення ТОВ «Компанія - Інтергал» п. 138.1., п. 138.2. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України шляхом завищення витрат, сформованих при відсутності підтверджуючих документів по взаєморозрахунках із ПП «Проторус Плюс» у розмірі 4513425 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 4513425 грн.

3. Визнати протиправними дії Спеціалізованої податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів з приводу викладення в Акті перевірки від 03.09.2013 року №72/39-10/35286991 висновків про порушення ТОВ «Компанія - Інтергал» п. п. 14.1.181., п. п.14.1.191. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3. ,п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України шляхом завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із ПП «Проторує Плюс» на суму податку на додану вартість в розмірі 902 685,10 грн., в тому числі за період вересень 2012 року - 713 340,50 грн., жовтень 2012 року на суму ПДВ 189 344,60 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000113910/3776 від 13.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 1421728,50 грн., у тому числі основний платіж 947819 грн., штрафні (фінансові) санкції 473909,50 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000123910/3777 від 13.09.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 1354027,50 грн., у тому числі основний платіж 902685 грн., штрафні (фінансові) санкції 451342,50 грн.

6. У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Інтергал» (ЄДРПОУ 35286991) 2042 (дві тисячі сорок дві) грн. 05 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 24 жовтня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.