Постанова

від 17.10.2013 по справі 820/8428/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 жовтня 2013 р. №820/8428/13-а

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Федуркіній А.В.,

за участю: представника позивача - Лантрат А.В.,

представника відповідача - Добронравової О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому спросить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби №0000164200 від 16.05.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77224,50 грн., у тому числі 51483,00 грн. за основним платежем та 25741,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем додержано встановленого порядку формування податкового кредиту. Після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних позивач відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченого продавцям у складі ціни придбання відповідно до вимог п.198.2 ст.198 ПК України.

Також зазначив, що він не наділений повноваженням щодо перевірки фінансово-господарської діяльності контрагентів, стану подання останніми фінансової та господарської звітності та не зобов'язаний це робити. Вважає свої дії щодо формування податкового кредиту правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що висновки акту перевірки від 26.04.2013р. за №251/42.0-10/31340536 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Крокус" по податку на додану вартість за січень 2013р." - є правомірними, наполягав на протиправності дій позивача щодо формування податкового кредиту. На підставі викладеного просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 18.04.2013р. по 26.04.2013р. на підставі направлень №230, №231 від 18.04.2013р. та наказу №237 від 17.04.2013р. фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Крокус" по податку на додану вартість за січень 2013р. За результатами проведеної перевірки складено акт №251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р. (а.с.14-28).

Висновками акту перевірки №251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р. встановлено порушення позивачем положень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п."г" п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість за січень 2013 року на загальну суму 51483,00 грн.

Підставою для такого висновку відповідача став акт Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС №343/221/37459942 від 19.03.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агро-Крокус" код ЄДРПОУ 37459942 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року - січень 2013 року", яким встановлено неможливість реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Агро-Крокус".

Суд зазначає, що в ході проведення перевірки відповідачем досліджено первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, проте, з врахуванням акту №343/221/37459942 від 19.03.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агро-Крокус", зробив висновок, що надані первинні документи не можуть вважатися первинними з метою ведення бухгалтерського та податкового обліку (а.с.25).

В акті перевірки позивача знайшло відображення і те, що в податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року ТОВ "Агро-Крокус" у переліку покупців лічиться ПРАТ "Хлібзавод "Салтівський" на суму ПДВ 51483 грн., а також надання пояснень та первинних документів щодо господарських відносин із позивачем (а.с. 23, 24)

Інших обставин та підстав для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із зазначеним вище контрагентаом, відповідачем в акті перевірки №251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р. не вказано.

На підставі висновків акту перевірки №251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000164200 від 16.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77224,50 грн., з яких 51483,00 грн. за основним платежем та 25471,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із висновками акту перевірки №251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р. та винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000164200 від 16.05.2013р. позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою №378 від 29.05.2013р, за результатами розгляду якої рішенням №3824/10/10-234 від 31.07.2013р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000164200 від 16.05.2013р. - без змін (а.с.29-33).

В подальшому позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою №11824/6 від 13.08.2013р. За результатами розгляду скарги прийнято рішення №1045/6/99-99-10-01-15 від 02.09.2013р., яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000164200 від 16.05.2013р. та рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників №3824/10/10-234 від 31.07.2013р. - без змін (а.с.34-37).

Щодо встановлених податковим органом порушень п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п."г" п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Крім того, відповідно до положень п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.10 ст.200 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом надано наступні пояснення та докази:

Між позивачем та ТОВ "Агро - Крокус" був укладений договір купівлі-продажу товарів №2302 від 23.02.2012 року (а.с. 42-43), згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар (борошно житнє обдирне, житнє обойне) на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктами 1.2.2 та 1.2.3 зазначеного договору, кількість та ціна товару зазначаються в накладних та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору оплата здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно з пунктом 2.2 Договору поставка борошна житнього здійснювалась Покупцем зі складу Продавця.

Відповідно до пункту 3.2 договору право власності на товар до Покупця переходить з моменту передачі товару та підписання накладних.

На виконання умов зазначеного Договору, ТОВ "Агро-Крокус" протягом січня 2013р. передало у власність позивача борошно житнє обдирне на загальну суму 308898,00грн., у тому числі з ПДВ, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та прибутковими ордерами (а.с.47-66)

Розрахунки за вказаним договором були здійсненні в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагента: у січні 2013 року у розмірі 240336,75 грн., у лютому 2013 року - 532142,80 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача за січень-лютий 2013 року (а.с.155-187) та журналом проводок за січень-лютий 2013 року (а.с.68-73).

Транспортування борошна від продавця здійснювалося ПП ОСОБА_3 на підставі договору №06 укладеного 01.01.2012р. (а.с.45-46), що підтверджується товарно-транспортними накладними №250492 від 22.01.2013р.(а.с.50), №23/01 від 23.01.2013р. (а.с.54), №402515 від 25.01.2013р. (а.с.58), №402547 від 31.01.2013р. (а.с.62), №31/01 від 31.01.2013р. (а.с.67), а також журналом ввозу (вивозу) на територію ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" товарно-матеріальних цінностей (а.с.222-224) та зошитом обліку ввозу-вивозу сировини Цех №3 (а.с.225-228).

Крім того, з доданих до матеріалів справи документів вбачається, що сировина була оприбуткована по балансовому рахунку 201 "Сировина та матеріали" та, згідно з прибутковими ордерами, передана до складу сировини цеху №3 та №1 у повному обсязі, в бухгалтерському обліку здійснені проводки Дт 201 "Сировина та матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631. Оприбуткування на склад підтверджується прибутковими ордерами, які були надані до перевірки. В подальшому було здійснено переміщення сировини зі складу сировини до складу майстрів відповідно до отвес-накладних та передано до виробництва Дт 23 "Виробництво" Кт 201 і на момент проведення перевірки повністю використана у виробництві. Обігово-сальдовою відомістю по рахунку 2.6 підтверджується виготовлення з зазначеної сировини готової продукції (хлібу) та переміщення його до складу готової продукції для подальшої реалізації.

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., тобто містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, та що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента за фінансово-господарськими операціями, з огляду на що висновки Акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами держаної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.06.2011 р. №236 чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким не передбачена можливість висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

При вирішенні даного спору, суд враховує судову практику Верховного Суду України. Так, у відповідності до рішення Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі №21-42а10, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. Платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Згідно положень ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби №0000164200 від 16.05.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77224,50 грн., у тому числі 51483,00 грн. за основним платежем та 25741,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 29) на користь Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" (код ЄДРПОУ 31340536, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 772,25 грн. (сімсот сімдесят дві гривні двадцять п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24.10.2013 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.