Ухвала

від 10.12.2013 по справі 820/8428/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 820/8428/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/8428/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський" звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби №0000164200 від 16.05.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77224,50 грн., у тому числі 51483,00 грн. за основним платежем та 25741,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.13 р. позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби №0000164200 від 16.05.2013р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77224,50 грн., у тому числі 51483,00 грн. за основним платежем та 25741,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, є платником ПДВ.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 18.04.2013р. по 26.04.2013р., була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Крокус" по податку на додану вартість за січень 2013р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р. (а.с.14-28). Відповідно до висновків Акту перевірки № 251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п."г" п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість за січень 2013 року на загальну суму 51483,00 грн.На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004592305 від 17.05.12р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 125040,0 грн. (за основним платежем -83360 грн., за штрафними санкціями - 41680,0 грн.) (а.с. 20, т. 1).

На підставі висновків акту перевірки №251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000164200 від 16.05.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77224,50 грн., з яких 51483,00 грн. за основним платежем та 25471,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із висновками акту перевірки №251/42.0-10/31340536 від 26.04.2013р. та винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000164200 від 16.05.2013р. позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників зі скаргою №378 від 29.05.2013р, за результатами розгляду якої рішенням №3824/10/10-234 від 31.07.2013р. скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000164200 від 16.05.2013р. - без змін (а.с.29-33).

В подальшому позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою №11824/6 від 13.08.2013р. За результатами розгляду скарги прийнято рішення №1045/6/99-99-10-01-15 від 02.09.2013р., яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000164200 від 16.05.2013р. та рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників №3824/10/10-234 від 31.07.2013р. - без змін (а.с.34-37).

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Агро - Крокус" був укладений договір купівлі-продажу товарів №2302 від 23.02.2012 року (а.с. 42-43), згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити товар (борошно житнє обдирне, житнє обойне) на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктами 1.2.2 та 1.2.3 зазначеного договору, кількість та ціна товару зазначаються в накладних та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору право власності на товар до Покупця переходить з моменту передачі товару та підписання накладних.

На виконання умов Договору № №2302 від 23.02.2012 року ТОВ "Агро-Крокус" протягом січня 2013р. передало у власність позивача борошно житнє обдирне на загальну суму 308898,00грн., у тому числі з ПДВ, що підтверджується виписаними податковими та видатковими накладними та прибутковими ордерами (а.с.47-66),

На підставі отриманої податкової накладної ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ "Агро-Крокус" для документального оформлення виконання умов договору купівлі-продажу товарів, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

За матерілами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на поточний рахунок контрагента: у січні 2013 року у розмірі 240336,75 грн., у лютому 2013 року - 532142,80 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача за січень-лютий 2013 року (а.с.155-187) та журналом проводок за січень-лютий 2013 року (а.с.68-73).

Як вбачається із матеріалів справи, транспортування борошна від продавця здійснювалося ПП ОСОБА_1 на підставі договору №06 укладеного 01.01.2012р. (а.с.45-46), що підтверджується товарно-транспортними накладними №250492 від 22.01.2013р.(а.с.50), №23/01 від 23.01.2013р. (а.с.54), №402515 від 25.01.2013р. (а.с.58), №402547 від 31.01.2013р. (а.с.62), №31/01 від 31.01.2013р. (а.с.67), а також журналом ввозу (вивозу) на територію ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" товарно-матеріальних цінностей (а.с.222-224) та зошитом обліку ввозу-вивозу сировини Цех №3 (а.с.225-228).

Матеріалами справи підтверджено, що сировина була оприбуткована по балансовому рахунку 201 "Сировина та матеріали" та, згідно з прибутковими ордерами, передана до складу сировини цеху №3 та №1 у повному обсязі, в бухгалтерському обліку здійснені проводки Дт 201 "Сировина та матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631. Оприбуткування на склад підтверджується прибутковими ордерами, які були надані до перевірки. В подальшому було здійснено переміщення сировини зі складу сировини до складу майстрів відповідно до отвес-накладних та передано до виробництва Дт 23 "Виробництво" Кт 201 і на момент проведення перевірки повністю використана у виробництві. Обігово-сальдовою відомістю по рахунку 2.6 підтверджується виготовлення з зазначеної сировини готової продукції (хлібу) та переміщення його до складу готової продукції для подальшої реалізації.

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача - ТОВ "Агро-Крокус" на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, продавець був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зауважує, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС №343/221/37459942 від 19.03.2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агро-Крокус" код ЄДРПОУ 37459942 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2012 року - січень 2013 року", яким встановлено неможливість реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Агро-Крокус".

З зазначено приводу колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до п.п. 4.4 п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р. за №236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, актом про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, та що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента за фінансово-господарськими операціями, з огляду на що висновки Акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту є необґрунтованими.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі по справі діяли у межах та у спосіб наданих повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/8428/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.