Постанова

від 16.10.2013 по справі 820/7830/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 жовтня 2013 р. № 820/7830/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Тайцева А.Л.,

представника позивача - Пашкової Є.В.,

представника відповідача -Лисенка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконним, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області №0000622200 від 23.08.13 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 4068,00 грн., в тому числі 2712,00 грн. - основний платіж та 1356,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що посилання Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про нереальність вчинення господарських операцій укладених з контрагентом ТОВ «Діалог Плюс» (код ЄДРПОУ 32951733) безпідставні, оскільки господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.08.2013 року Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапанова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" (код ЄДРПОУ 35349967) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Діалог Плюс» (код ЄДРПОУ 32951733) за період липень 2012р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 07.08.2013р. № 203/22/35349967 (а.с. 18-26).

Згідно з викладеними у згаданому акті висновками податкового органу за платником податків встановлені порушення, а саме:

- перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій у ТОВ «ПАРК СТОУН» по придбанню послуг у ТОВ „Діалог Плюс» (код за ЄДРПОУ 32951733) за липень 2012р.;

- перевіркою встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні послуг, які підпадають під визначення ст.185, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2712 грн. за липень 2012 р. в зв'язку з придбанням послуг у ТОВ „Діалог Плюс» (код за ЄДРПОУ 32951733).

На підставі акту перевірки від 07.08.2013р. № 203/22/35349967 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.08.13 р. № 0000622200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 4068,00 грн., в тому числі 2712,00 грн. за основним платежем та 1356,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с.15).

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення.

Окрім того, факти вказаних порушень вимог податкового законодавства, які віднесені до провини позивача, не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом, що базується на викладеному нижче.

Так, на адресу ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС надійшов Акт від 03.01.2013 р. № 7/2305/32951733 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Діалог Плюс» код ЄДРПОУ 32951733, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012 року.

У вказаному акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення: ТОВ „Діалог плюс" відсутній факт реального вчинення господарських операцій за липень 2012 року з постачальниками та покупцями; пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14. .135.1 ст. 135. п.135.2 ст. 135. п.135.4 ст. 135 . п. 138.1 ст. 138. пп. 138.2 ст. 138 «Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-У1, зі змінами та доповненнями; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст 187. п.198.1 п.198.2. п. 198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У1. зі змінами та доповненнями.

Врахування в даному випадку податковим органом вищезазначених обставин, як підставу для встановлених порушень з боку позивача порушень вимог податкового законодавства, на думку суду, є безпідставним, з огляду на наступне.

Так, у п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як свідчать докази справи, вищезазначеним контрагентам на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податкового кредиту надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

При судовому розгляді встановлено, що укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які відносяться до бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Суд звертає увагу, що позивачем були надані відповідачу у повному обсязі документи бухгалтерської та податкової звітності до перевірки, зауваження були лише до двох ТТН від 24.07.2013 року, в яких на думку відповідача при перевезенні здійсненним водієм ОСОБА_3 від м. Змієва до м. Бориспіля та м. Київ 24.07.2013 року він керував двома різними автомобілями, а саме в ТТН від 24.07.2012 р. НОМЕР_4 зазначений автомобіль НОМЕР_2, в ТТН від 24.07.2012 року НОМЕР_5 зазначений автомобіль НОМЕР_3. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача вказана розбіжність виникла в зв'язку з опискою, що суд приймає до уваги. Інших зауважень до наданих документів під час перевірки у відповідача не було.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні угод, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на вказані ТТН та акт, складений стосовно контрагента позивача не можуть бути взяті судом до уваги.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000622200 від 23.08.13 р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 11,94,128,159,160-163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконним, скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області №0000622200 від 23.08.13 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 4068,00 грн., в тому числі 2712,00 грн. - основний платіж та 1356,00 грн. - штрафні фінансові санкції;

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" (63404, Харківська область, м. Зміїв, р/р 26007221172300 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005 ,код ЄДРПОУ 35349967) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

4. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 21.10.2013 р.

Суддя Рубан В.В.