Постанова

від 26.11.2013 по справі 820/7830/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 820/7830/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Пашкової Є.В.

представника відповідача Корнієвського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013р. по справі № 820/7830/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання незаконним, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області №0000622200 від 23.08.13 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 4068,00 грн., в тому числі 2712,00 грн. - основний платіж та 1356,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Головного Управління Міндоходів у Харківській області № 0000622200 від 23.08.13 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 4068,00 грн., в тому числі 2712,00 грн. - основний платіж та 1356,00 грн. - штрафні фінансові санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Парк-Стоун" у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 4, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст.ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.08.2013 року Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапанова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" (код ЄДРПОУ 35349967) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Діалог Плюс" (код ЄДРПОУ 32951733) за період липень 2012р.

За результатами перевірки складено акт від 07.08.2013р. № 203/22/35349967, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: нереальність здійснення господарських операцій у ТОВ "ПАРК СТОУН" по придбанню послуг у ТОВ „Діалог Плюс" (код за ЄДРПОУ 32951733) за липень 2012р.; відсутність об'єкту оподаткування при придбанні послуг, які підпадають під визначення ст.185, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2712 грн. за липень 2012 р. в зв'язку з придбанням послуг у ТОВ „Діалог Плюс" (код за ЄДРПОУ 32951733).

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.13 р. № 0000622200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 4068,00 грн., в тому числі 2712,00 грн. за основним платежем та 1356,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с.15).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом та, як наслідок, правомірності формування податкового кредиту за липень 2012 року на суму 2712 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а тому наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт (послуг) чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин першої, третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Такі вимоги відповідають позиції Верховного суду України, викладеній у рішенні від 21.01.2011 року, врахування висновків якого, у відповідності до ст.244-1 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для суду першої та апеляційної інстанцій.

Також, колегія суддів зазначає, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо;

- наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ "Парк Стоун" (в якості замовника) та ТОВ "Діалог Плюс" (в якості виконавця) в липні 2012 року укладено ряд договорів, а саме:

- від 04.07.2012 року № 0407 про надання транспортних послуг; від 19.07.2012 року № 1907 про надання транспортних послуг; від 24.07.2012 року № 2407 про надання транспортних послуг; від 31.07.2012 року № 3107 про надання транспортних послуг (а.с. 27, 29, 31, 33).

Предметом зазначених договорів є організація виконавцем по заявці замовника транспортних послуг, здійснення автоперевезень.

Умовами пункту 2 вказаних договорів передбачено, що терміни надання послуг визначаються в заявці на перевезення вантажу. Замовник в строк, не пізніше за 3 календарні дні до бажаної дати завантаження, подає Виконавцеві заявку на перевезення. Заявка підтверджується Виконавцем в строк, не пізніше за 2 календарні дні до бажаної дати відвантаження письмово.

Заявка на перевезення вантажу в обов'язковому порядку містить наступну інформацію: дата і подачі автомобіля під завантаження, точна адреса навантаження і розвантаження вантажу, з вказівкою контактних телефонів і відповідальних осіб; відомості про вантаж; адреси проведення митного оформлення в місцях вантаження вантажу; дата і час доставки вантажу одержувачеві; вартість послуг, форма і порядок оплати послуг; особливості перевезення конкретного вантажу; при необхідності, інші додаткові інструкції. Замовник несе відповідальність за достовірність інформації, вказаної в заявці на перевезення вантажу.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту у липні 2012 року, позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні (том а.с. 35-56).

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

У свою чергу, відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 тощо.

Так, у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги містяться і в статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Наказом Мінтрансу України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника. Згідно п. 2 цього Наказу застосування вказаних форм первинного обліку є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 2 цього наказу, застосування товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН є обов'язковою для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності.

Вантажовідправник зобов'язаний передати водію разом з товарно-транспортною накладною на перевезення вантажів посвідчення про якість або сертифікат ТМЦ. Відомості про ці документи обов'язково зазначаються в товарно-транспортній накладній. У посвідченні про якість, у сертифікаті або іншому документі повинні міститись відомості про вантаж, допустимий термін його доставки, якісний стан вантажу та упаковки.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за № 363, зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2568, визначено, що взаємовідносини між перевізником та замовником мають бути закріплені в типовому договорі автоперевезення, Договір складається в письмовій формі. У ньому необхідно зазначити термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи з видачі та прийняття вантажу, забезпечення збереження вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки та відповідальність сторін.

Облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 р.).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що товарно-транспортні накладні, які були надані ТОВ "Парк Стоун" на підтвердження транспортування ТОВ "Діалог Плюс" товарів, не можуть бути взяті до уваги в якості належного доказу реальності господарських операцій з поставки вказаних ТМЦ, з огляду на їх невідповідність як вимогам наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 р., Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, так і вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

А саме, у даних товарно-транспортних накладних відсутні посилання на подорожні листи, відсутні печатки, посади, прізвища, підписи уповноважених осіб вантажоодержувача - АТ "НОВА ЛІНІЯ", відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, часу навантаження та розвантаження товару.

Крім того, в ході перевірки встановлено та підтверджено судовим розглядом, що відповідно до наданих ТТН від 24.07.2013 року, перевезення здійснювались водієм ОСОБА_3 від м. Зміїв до м. Бориспіль та м. Київ 24.07.2013 року на двох різних автомобілях в один день, а саме - в ТТН від 24.07.2012 р. 07ААТ № 125412 зазначений автомобіль НОМЕР_2, в ТТН від 24.07.2012 року 07ААТ № 125421 зазначений автомобіль НОМЕР_3.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивачем, в порушення умов вищевказаних договорів на надання транспортних послуг, не надано ані до перевірки, ані під час судового розгляду справи, заявки на перевезення вантажу, які повинні подаватись Замовником Виконавцю в строк, не пізніше за 3 календарні дні до бажаної дати відвантаження, як і не надано доказів на підтвердження таких заявок Виконавцем в строк, не пізніше за 2 дні до бажаної дати відвантаження письмово.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття виконаних робіт складено ТОВ "Парк Стоун" та ТОВ "Діалог плюс", в день укладення відповідного договору на надання транспортних послуг, а саме: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та акти здачі-прийняття виконаних робіт від 04.07.2012 р. - на виконання умов договору № 0407 від 04.07.2012 року; від 19.07.2012 р. - на виконання умов договору № 1907 від 19.07.2012 року; від 24.07.2012 р. - на виконання умов договору № 2407 від 24.07.2012 року; від 31.07.2012 року - на виконання умов договору від 31.07.2012 року № 3107.

Зазначене свідчить про неможливість фактичного виконання умов спірних правочинів, тобто здійснення перевезень з м. Зміїв до м. Бориспіль, м. Київ або м. Сімферополь, складання податкових накладних та актів здачі-прийняття виконаних робіт, в день укладення договорів на надання транспортних послуг.

Крім того, згідно п. 2 договорів на надання транспортних послуг, датою фактичного надання послуги є дата підписання акту виконаних робіт. Замовник підписує акт виконаних робіт при наданні документів в оригіналі, а саме: податкової накладної, товаросупроводжуючих документів з відмітками вантажовідправника, перевізника, митних органів в дорозі дотримання вантажу і вантажоодержувача, рахунки-фактури, за умовами, що послуги надані якісно.

Однак, як вже було зазначено, товарно-транспортні накладні не містять жодних відміток вантажоодержувача - АТ "НОВА ЛІНІЯ".

Також позивачем не надано договору, укладеного з АТ "НОВА ЛІНІЯ", на виконання умов якого ТОВ "Діалог плюс" здійснювались перевезення ТМЦ на адресу АТ "НОВА ЛІНІЯ" згідно договорів на надання транспортних послуг № 0407 від 04.07.2012 року; № 1907 від 19.07.2012 року; № 2407 від 24.07.2012 року та № 3107 від 31.07.2012 року, що позбавляє можливості суд встановити мету укладення спірних правочинів та використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Зазначені вище обставини не з'ясовано та не враховано судом першої інстанції, при прийнятті рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність винесення спірного податкового повідомлення-рішення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що первинні документи, на які посилається позивач (податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, рахунки-фактури) не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки не фіксують факту реального здійснення господарських операцій та не підтверджують факту придбання ТОВ "Парк Стоун" послуг від ТОВ "Діалог плюс" за договорами на надання транспортних послуг № 0407 від 04.07.2012 року; № 1907 від 19.07.2012 року; № 2407 від 24.07.2012 року та № 3107 від 31.07.2012 року.

Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про правильність висновків відповідача щодо порушення ТОВ "Парк Стоун" вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятої постанови, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 23.08.2013 р. № 0000622200, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун".

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2013р. по справі № 820/7830/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Стоун" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 02.12.2013 р.