Ухвала

від 10.10.2013 по справі 825/2373/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2373/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (правонаступник державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби України) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Варго» до державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби України (державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (правонаступник державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби України) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, задекларованого за вересень 2012 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Зодчій ЛТД» та ТОВ «Онікс».

За результатами перевірки було складено акт № 2562/22/311188752 від 30.11.2012 року, в якому було встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 63072,00 грн., та порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість всього на 54845,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005572320 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 69 556 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0005562320 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 63072 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.08.2011 року та 22.08.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вагро" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧІЙ ЛТД" (продавець) було укладено договори купівлі-продажу №17/08, №22/08 (а.с.75-76,86).

Відповідно до п.1.1 договорів продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське володіння), а покупець належним чином прийняти та оплатити наступний товар: макуха соєва.

Відповідно до п.2.1 договорів строк поставки - десять днів з моменту укладання договору, продавець має право на дострокову поставку. Поставка товару здійснюється за домовленістю сторін.

Виконання даних договорів підтверджується рахунками-фактурами на придбання макухи соєвої (а.с.77,112) та видатковими накладними на придбання макухи соєвої (а.с.78,87).

Позивач належним чином розрахувався за придбану макуху соєву, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.93-98).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОДЧІЙ ЛТД" було виписано податкові накладні від 19.08.2011 року №194 на загальну суму 157356,00 грн., в т.ч. ПДВ - 26226,00 грн., від 31.08.2011 року №311 на загальну суму 171713,52 грн., в т.ч. ПДВ - 28618,92 грн. (а.с.79,88).

Відповідно до додаткових угод від 18.08.2011 року та від 23.08.2011 року до вказаних договорів товар поставляється на склад покупця, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46 (а.с.118-119).

Також придбана макуха соєва була реалізована ФОП ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 20.04.2011 року №20/04 (а.с.89), виконання якого підтверджується видатковою накладною від 31.08.2011 року №09, податковою накладною від 31.08.2011 року №09 та додатковою угодою №1 від 25.04.2011 року (а.с.91,92,117).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є або придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, або сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Зодчій ЛТД» та ТОВ «Онікс», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 Податкового кодексу України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «Зодчій ЛТД» та ТОВ «Онікс» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Зодчій ЛТД» та ТОВ «Онікс», які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (правонаступник державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби України) залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 10.10.2013 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.