Ухвала

від 17.10.2013 по справі 815/5791/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р.Справа № 815/5791/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вилайн» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вилайн» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проскасування податкових повідомлень-рішень від 6 червня 2013 року № 0001602250 та 0001592250.

Свої позовні вимоги ТОВ «Вилайн» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за грудень 2012 року, результати якої відображені в акті від 27 травня 2013 року № 3051/11-5 /а.с. 50-59/.

В акті перевірки було здійснено висновок порушення позивачем п.п. 138.1 ПК України і п.п. 198.3 ПК України, внаслідок чого було занижено 67055,91 гривень ПДВ та 70409 гривень податку на прибуток. Зміст порушень полягав у збільшенні податкового кредиту та валових витрат за безтоварними господарськими операціями з ТОВ «К-Левер».

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 червня 2013 року № 0001602250 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 100584 гривень (основний платіж - 67056 гривень, штрафні санкції - 33528 гривень) та № 0001592250 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 105613,5 гривень (основний платіж - 70409 гривень, штрафні санкції - 35204,5 гривень) /а.с. 72, 73/.

Відповідно до абз. « 1» п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Висновок про безтоварність вищенаведених господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом було зроблено податковим органом виключно на підставі даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К-Левер» від 18 травня 2013 року № 39/22-00/37140082.

Дані зазначеного акту перевірки ґрунтуються виключно на відсутності зазначеного контрагента за своєю податковою адресою та письмовому висновку службової особи податкової міліції про наявність ознак фіктивності зазначеного контрагента.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до того, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги факти викладені у вищенаведеному акті перевірки контрагента позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З норм діючого законодавства не вбачається, що право платника податків на збільшення податкового кредиту і валових витрат будь-яким чином залежить від його знаходження за податковою адресою.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єктів господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 145 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Таким чином, факт наявності чи відсутності суб'єкта підприємницької діяльності за податковою адресою не приймає участі у визначенні змін його майнового стану.

Тобто, наявність такого факту (відсутність за податковою адресою), сама по собі, жодним чином не свідчить про безтоварність господарських операцій підприємства.

Чинною постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року (справа № 810/2571/13-а) було визнано дії податкового органу щодо складення вищенаведеного акту перевірки позивача і викладення в ньому висновків щодо безтоварності господарських операцій - протиправними.

Зазначений факт апелянт не заперечує.

Отже, будь-яких підстав для врахування висновків зазначеного акту у суду першої інстанції не було.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що фіктивність суб'єкта підприємницької діяльності не може доводитися запискою працівника податкової міліції. Така фіктивність доводиться виключно в межах кримінального провадження.

З урахуванням того, що у апелянта взагалі не мається належних та допустимих доказів безтоварності вищенаведеної господарської операції позивача, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про протиправність спірних рішень правильним.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вилайн» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 6 червня 2013 року № 0001602250 та 0001592250 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 21 жовтня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/