Постанова

від 23.10.2013 по справі 2а-6041/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Справа № 135444/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галхліб» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

26.05.2011р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Галхліб» (надалі - ТзОВ «Галхліб», позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської обл. (надалі - ДПІ у Мостиському районі Львівської обл., відповідач, податковий орган) № 0000122321 від 16.05.2011р.; судові витрати стягнути з відповідача (а.с.5-8).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської обл. № 0000122321 від 16.05.2011р. (а.с.155-159).

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила відповідач ДПІ у Мостиському районі Львівської обл., яка у поданій апеляційній скарзі просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (а.с.161-162).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що проведеною перевіркою встановлено здійснення безтоварних операцій з Приватним підприємством /ПП/ «МКМ-Сервіс», оскільки у цього контрагента були відсутніми достатні трудові ресурси, основні засоби, складські приміщення і транспортні засоби. Також основними постачальниками цього суб'єкта господарювання були підприємства з ознаками фіктивності. При вирішенні спору судом не враховано аналіз господарської та економічної діяльності ПП «МКМ-Сервіс», а також його реальну можливість здійснювати будь-які господарські операції, а також не надано правової оцінки факту відсутності під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, виписок з банку, оборотно-сальдових відомостей; надання таких документів під час судового розгляду справи ставить під сумнів їх існування на момент здійснення господарської діяльності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як встановлено судом першої інстанції, впродовж 21.04.2011р.-22.04.2011р. ревізорами ДПІ у Мостиському районі Львівської обл. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «ГалХліб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. в частині взаємовідносин з ПП «МКМ-Сервіс», за результатами якої складено Акт перевірки № 41/23-32863181 від 29.04.2011р. (а.с.9-16).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) за січень 2011 року на суму 28117 грн. 29 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192321 від 16.05.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 42176 грн., в тому числі 28117 грн. 29 коп. за основним платежем та 14058 грн. 71 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.17).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП «МКМ-Сервіс», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що розглядувані господарські операції виконані договірними сторонами, податковим органом не доведено вчинення цих господарських зобов'язань із метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Факти придбання стверджуються представленими первинними документами, позивачем дотримані передбачені ПК України вимоги для формування податкового кредиту, через що висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах закону.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів реальний характер, яким чином придбавалися товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів перевірки в рамках договору № 011110 від 01.11.2010р., укладеного між ТзОВ «ГалХліб» (покупець) та ПП «МКМ-Сервіс» (продавець), протягом січня 2011 року здійснено поставку товарів (борошно) на загальну суму 168884 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 28147 грн. 49 коп. (а.с.77-79).

На підставі договору № 101210 від 10.12.2010р., укладеного між ТзОВ «ГалХліб» (покупець) та ПП «МКМ-Сервіс» (продавець), протягом січня 2011 року здійснено поставку товарів (комплектуючі) на загальну суму 17422 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 2903 грн. 80 коп. (а.с.80-82).

На запит податкового органу № 2694/10/23 від 13.03.2011р. і для підтвердження здійснених поставок товарів позивачем представлені податкові накладні № 110048 від 10.01.2011р., № 110049 від 10.01.2011р., видаткові накладні № РН1-100019 від 10.01.2011р., № РН1-100020 від 10.01.2011р. (а.с.13).

Також відповідно до умов вказаних договорів доставку товарів до місця призначення здійснює постачальник.

Разом з тим, у вказаному Акті перевірки наявне покликання на складений ДПІ у Галицькому районі м.Львова Акт перевірки № 1111/23-209/35383180 від 31.03.2011р., згідно якого для здійснення господарської діяльності ПП «МКМ-Сервіс» не мало виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів; згідно бази даних ДПС в розрізі контрагентів цього платника податків встановлено проведення нікчемних господарських операцій.

Також у вказаного підприємства були відсутніми трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, не встановлено наявності складських, торгівельних, виробничих чи інших приміщень, транспортних засобів тощо.

Таким чином, провівши аналіз господарської та економічної діяльності ПП «МКМ-Сервіс» встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності; в свою чергу, це підприємство залучає інші підприємства, віднесені до групи «ризику», що не виконують свої податкові зобов'язання.

Додатково податковий орган наголошує на тому, що під час проведення перевірки позивачем не представлено товарно-транспортних накладних, в яких повинні зазначатися дані щодо пункту навантаження та пункту розвантаження товарно-матеріальних цінностей, посада та прізвище відповідальної особи, яка дозволила відпуск товарно-матеріальних цінностей, відсутність підпису водіїв про прийняття вантажу, відсутні дані щодо виписаних доручень на осіб, які отримували товар від постачальника.

В спростування висновків податкового органу позивачем під час перевірки справи не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також позивачем не надані документи, які б засвідчували якість придбаного товару та джерело його походження.

Стосовно відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей колегія суддів враховує, що у видаткових накладних ПП «МКМ-Сервіс» № РН1-100020 від 10.01.2011р. та № РН1-100019 від 10.01.2011р. наявні покликання на довіреність № 110001 від 10.01.2011р. (а.с.78, 81).

Разом з тим, із наявної у матеріалах справи копії Журналу реєстрації довіреностей слідує, що довіреність № 010000001 датована в обох випадках 01.01.2011р. та 10.01.2011р. (у всіх випадках наявні виправлення в тексті журналу); також є неточності у реквізитах видаткових накладних (№ 100020 датована 01.01.2011р.).

В частині наданих товарно-транспортних накладних № 1001-11-1 від 10.01.2011р. та № 1001-11-2 від 10.01.2011р. колегія суддів виходить з того, що у таких не вказаний повний держаний реєстраційний знак вантажного автомобіля марки ДАФ, який здійснював перевезення - ВО 533 ОА; цими накладними стверджується перевезення в одному випадку перевезення борошна різних гатунків (однак про упакування чи перевезення насипом немає відмітки); також при транспортуванні комплектуючих товарів не вказано місце розвантаження товарів, відсутня відмітка Об'єднання «Мелібор» як кінцевого отримувача про отримання товарів (а.с.144-147).

Окрім цього, відповідно до п.п.44.6, 44.7 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки позивачем під час проведення перевірки на запит податкового органу не були представлені такі документи як товарно-транспортні документи, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, останні також не були надані відповідача після завершення перевірки і до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тому в силу вказаних приписів закону правові підстави вважати ці документи належними і достатніми для підтвердження задекларованих сум податкового кредиту є відсутніми.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з ПП «МКМ-Сервіс» по поставці товарів.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «МКМ-Сервіс» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди.

За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ПК України, а відтак й покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської обл. задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Галхліб» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської обл. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька