Ухвала

від 16.10.2013 по справі 801/6833/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/6833/13-а

16.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Щепанської О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Подарунки" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 17.07.2013 у справі № 801/6833/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Подарунки" (вул.Земська, 8, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АРК (вул. Морська, 5, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим (вул.Українська, 44, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання незаконними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин Подарунки" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим про визнання незаконними та скасування постанов ВДВС Феодосійського МУЮ АРК №№35933429, 35933511, 35933722 від 14.01.2013 про відкриття виконавчих проваджень за заявами УПФУ в м. Феодосія; визнання незаконною та скасування постанови ВДВС Феодосійського МУЮ АРК від 25.01.2013 про накладення арешту на розрахунковий рахунок підприємства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.07.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача УПФУ в м. Феодосія АР Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Подарунки" до Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АРК, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання незаконними та скасування постанов - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ АР Крим від 25.01.2013 про накладення арешту на кошти, які належать ТОВ "Магазин "Подарунки".

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Подарунки" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34,41 гривень шляхом безспірного списання із рахунку відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Подарунки" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 16 жовтня 2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

До початку судового засідання позивач надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно зі статтею 197 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, якщо подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду в м. Феодосії АРК в грудні 2010 року та травні 2011 року були виставлені позивачу вимога по сплаті заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та рішення про застосування фінансових санкцій:

1. На підставі Акту № 186 від 07.12.2010 позивачу була виставлена вимога № Ю 2828 від 07.12.2010р. про сплату боргу - недоїмки зі страхових внесків у розмірі 10908,86 грн.

07.12.2010 на підставі Акту № 186 від 07.12.2010 позивачу була направлена вимога № Ю 2828 від 07.12.2010 про сплату боргу - недоїмки зі страхових внесків у розмірі 10908,86 грн.

В порядку досудового вирішення спору позивач звертався до органів пенсійного фонду з запереченнями на акт перевірки № 186 від 01.12.2010 та з заявою в порядку узгодження вимоги про сплату боргу № Ю-2828 від 07.12.2011.

Рішенням УПФУ в м. Феодосія в АРК про результати розгляду скарги № 10547/03 від 17.12.2010, рішенням ГУ ПФУ в АРК № 663/06-16 від 28.01.2011 про результати розгляду скарги та рішенням Пенсійного фонду України № 7662/09-10 від 15.04.2011 про результати розгляду скарги скарги позивача були залишені без задоволення, вимога про сплату боргу № Ю 2828 від 07.12.2010 на суму 10908,86 грн. - без змін.

Не погодившись з зазначеною вимогою, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК.

Постановою Окружного адміністративного суду АРК по справі № 2а-5214/11/0170/21 від 13.07.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 апеляційну скаргу позивача на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 у справі № 2а-5214/11/0170/21 залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

Судом встановлено, що за період з 12.05.2010 до 06.01.2011 за рахунок відрахувань позивача від сплати єдиного податку за 2010 рік на рахунки УПФУ в м. Феодосії АРК надійшло 4848,30 гривень.

У той же час позивач з січня по жовтень 2010 року не нараховував страхові внески за ставкою 33,2%, у зв'язку з чим у позивача виникла переплата зі сплати страхових внесків в сумі 4848,30 гривень.

Після закінчення судового оскарження, вказана вимога набула статус узгодженої та відповідачем здійснено зарахування переплати в сумі 4848,30 гривень в рахунок узгодженого боргу в розмірі 10908,86 гривень.

Таким чином, після зарахування переплати, сума боргу, що підлягає погашенню позивачем визначена відповідачем в розмірі 6060,56 гривень, у зв'язку з чим виставлена вимога № Ю-2828, в якій і зазначена саме вказана сума боргу.

Судом зазначено, що після акту перевірки УПФУ в м. Феодосії АРК виставило ТОВ "Магазин "Подарки" вимогу № 2828 від 07.12.2010 на суму боргу в розмірі 10908,86 гривень, а після її узгодження та зарахування у подальшому переплати, сума боргу була уточнена та виставлена вимога № 2828 в розмірі 6060,56 гривень.

Також, всі вказані обставини були встановлені судовими рішеннями по справі № 2а-5214/11/0170/21, які набули чинності, а тому ці факти не підлягають повторному доказуванню.

2. 11 травня 2011 року УПФУ в м. Феодосії АРК прийняло рішення про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків № 806 від 11.05.2011, про стягнення з ТОВ „Магазин „Подарунки" на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Феодосія АРК штрафу в розмірі 2710,07 грн.

Вказане рішення було надіслано на адресу позивача 12.05.2011 та отримано ним 14.05.2011, що підтверджується поштовим повідомленням.

Не погодившись с вказаним рішенням позивач звернувся зі скаргою до ГУПФУ в АРК.

Рішенням ГУПФУ в АРК від 03.06.2011 № 4235/06-16 скарга ТОВ „Магазин „Подарунки" залишена без задоволення, а рішення УПФУ в м. Феодосії від 11.05.2011 № 806 залишено без змін.

Судом встановлено, що в подальшому позивач вказане рішення не оскаржував в адміністративному або судовому порядку.

3. 11 травня 2011 року УПФУ в м. Феодосії АРК прийняло рішення про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку № 804 від 11.05.2011, про стягнення з ТОВ „Магазин „Подарунки" на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Феодосія АРК штрафу в розмірі 1700 грн.

Вказане рішення було надіслано на адресу позивача 12.05.2011 та отримано ним 14.05.2011, що підтверджується поштовим повідомленням.

Не погодившись с вказаним рішенням позивач звернувся зі скаргою до ГУПФУ в АРК.

Рішенням ГУПФУ в АРК від 03.06.2011 № 4236/06-16 скарга ТОВ „Магазин „Подарунки" залишена без задоволення, а рішення УПФУ в м. Феодосії АРК від 11.05.2011 № 804 залишено без змін.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (надалі - Закон № 1058) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. При цьому в разі наявності у страхувальника одночасно із зобов'язаннями із сплати недоїмки зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, у тому числі зобов'язань за іншими рішеннями суду, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями та стягненнями (крім зобов'язань щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки). Це правило також застосовується в разі стягнення недоїмки за рахунок майна страхувальника, у тому числі майна, що перебуває в податковій заставі, а також у разі стягнення недоїмки із страхувальника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

Згідно частини 13, 14 статті 106 Закону № 1058 встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Згідно частини 15 статті 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення УПФУ в м. Феодосії АРК від 11.05.2011 № 804 про застосування штрафу в розмірі 1700 гривень, рішення УПФУ в м. Феодосії АРК від 11.05.2011 № 806 про застосування штрафу в розмірі 2710,07 гривень, вимога № 2828 від 07.12.2010 про стягнення боргу в розмірі 6060,56 гривень станом на 01.01.2013 були узгодженими позивачем та можуть бути визнані виконавчими документами.

Судом встановлено, що 03.01.2013 УПФУ в м. Феодосії АРК надіслало до ВДВС Феодосійського МУЮ в АР Крим заяви про відкриття виконавчих проваджень та виконавчі документи - рішення УПФУ в м. Феодосії АРК від 11.05.2011 № 804, рішення УПФУ в м.Феодосії АРК від 11.05.2011 № 806 про застосування штрафу в розмірі 2710,07 гривень, вимога № 2828 від 07.12.2010 про стягнення боргу в розмірі 6060,56 гривень.

Судом встановлено, що Відділом Державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ в АРК відкрити наступні виконавчі провадження: на підставі рішення про застосування фінансових санкцій № 806 від 11.05.2011, Постановою Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ в АР Крим від 14.01.2013 відкрито виконавче провадження за №35933429; на підставі вимоги про сплату боргу № Ю-2828 У від 07.12.2010, Постановою Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ в АРК від 14.01.2013 відкрито виконавче провадження за № 35933511; на підставі рішення про застосування фінансових санкцій № 804 від 11.05.2011, Постановою Відділу Державної виконавчої служби Феодосійського МУЮ в АР Крим від 14.01.2013 відкрито виконавче провадження за № 35933722.

Судом встановлено, що на підставі ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" відкриті виконавчі провадження були зведені в одне виконавче провадження №35933429.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (надалі - Закон) передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. До таких документів, зокрема, відносяться рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Положеннями ст. 19 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Приписами статті 25 Закону встановлюється, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Враховуючи те, що всі виконавчі документи рішення УПФУ в м. Феодосії АРК від 11.05.2011 № 804, рішення УПФУ в м. Феодосії АРК від 11.05.2011 № 806, вимога № 2828 від 07.12.2010 про стягнення боргу в розмірі 6060, 56 гривень є погодженими, відповідають вимогам, встановленим Законом "Про виконавче провадження", пред'явлені до відповідного органу державної виконавчої служби у строк, встановлений законом, а тому відповідач був зобов'язаний прийняти їх до виконання та відкрити виконавче провадження.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця №№ 35933429, 35933511, 35933722 від 14.01.2013 про відкриття виконавчих проваджень, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконною та скасування постанови ВДВС Феодосійського МУЮ АРК від 25.01.2013 про накладення арешту на розрахунковий рахунок підприємства, то судом зазначено наступне.

Згідно статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 31 Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно статті 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином, з викладеного вбачається, що державний виконавець має право розпочати та здійснювати примусове виконання, у тому числі вчинювати такі примусові дії, як накладання арешту, виключно у випадку, якщо боржник, належним чином повідомлений за адресою, що зазначена у виконавчому листі про відкриття виконавчого провадження та про строк для самостійного виконання рішення, не надав державному виконавцю докази його виконання.

Відповідно до ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно з частиною 1 ст. 33 Закону у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем на підставі ст. 11, ст.. 52 Закону України "Про виконавче провадження" .

Пунктом 6 частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Магазин "Подарунки" зареєстровано за адресою АРК, м. Феодосія, вул. Земська,8, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру від 16.01.2013 р.

В усіх виконавчих документах - рішенні УПФУ в м. Феодосії АРК від 11.05.2011 №804, рішенні УПФУ в м. Феодосії АРК від 11.05.2011 № 806, вимозі № 2828 від 07.12.2010 також правильно зазначена адреса боржника АРК, м. Феодосія, вул. Земська,8.

За таких обставин, відповідач був зобов'язаний надіслати боржнику всі постанови про відкриття виконавчого провадження саме за вказаною адресою АРК, м. Феодосія, вул.Земська,8.

Відповідач в постановах №№ 35933429, 35933511, 35933722 від 14.01.2013 про відкриття виконавчих проваджень встановив боржнику - ТОВ "Магазин "Подарунки" строк для добровільного виконання рішень до 22.01.2013.

Проте, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в усіх постановах державного виконавця №№ 35933429, 35933511, 35933722 від 14.01.2013 про відкриття виконавчих проваджень невірно зазначена адреса боржника - м. Феодосія, вул.Карла Маркса,8, оскільки така адреса була помилково зазначена стягувачем в заявах про відкриття виконавчих проваджень.

Судом, також, встановлено, що ВДВС Феодосійського МУЮ в АРК за вих.. №№ 252/10, 253/10, 254/10 від 14.01.2013 надіслав ТОВ "Магазин "Подарунки" постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання та для відома, але також за невірною адресою: вул.К.Маркса,8, м. Феодосія, АРК.

Відповідач не надав жодного доказу направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, відповідачем в повному обсязі не виконані вимоги ст.. 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки постанови про відкриття виконавчого провадження направлені за невірною адресою, простою кореспонденцією, в наслідок чого боржник не був повідомлений ні про відкриття виконавчого провадження, ні про строки для самостійного виконання виконавчих документів.

Однак, відповідачем з 22.01.2013 було розпочато примусове виконання виконавчих листів, у тому числі надіслані запити про наявність у боржника рахунків в банках, та накладений арешт на кошти боржника.

Так, згідно відповіді Державної податкової служби України № 585198 від 22.01.2013 боржник має рахунки в установах банку, а саме: ПАТ „УКРСОЦБАНК", КРИМ.РЕС.Ф ПАТ „УСБ" м. Сімферополь, ФЕОДОС.Ф-Я АКБ "УКРСОЦБАНК" м. Феодосія.

Судом встановлено, що 25.01.2013 державним виконавцем Писанець В.В. ВДВС Феодосійського МУЮ в АР Крим було винесено постанову № 35933429 про арешт коштів боржника, яка була надіслана до виконання в установу банку, а саме до ПАТ "Укрсоцбанк" та боржнику до відома на адресу : вул. К. Маркса, 8 , м. Феодосія, АР Крим.

Судом встановлено, що 12.02.2013 до ВДВС Феодосійського МУЮ в АРК надійшов лист ПАТ „Укрсоцбанк" , згідно з яким Постанова про арешт коштів боржника прийнята до виконання.

Крім того, судом встановлено, що позивач після того, як дізнався в банку про арешт коштів неодноразово звертався зі скаргами до відповідача та інших органів.

05.03.2013 на прийомі у державного виконавця позивач просив зняти арешт з рахунків в зв'язку з тим, що йому необхідно було здійснити платежі та закрити виконавчі провадження. Позивачу було роз'яснено, що на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ТОВ "Магазин "Подарунки" на користь Пенсійного Фонду м. Феодосії АР Крим заборгованості. Було встановлено, що в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем була надана невірна адреса знаходження боржника, а саме: вул. К. Маркса, 8, м. Феодосія. Постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана за іншою адресою. Також було роз'яснено, що державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника в зв'язку з тим, що в постанові про відкриття виконавчого провадження було надано строк для самостійного виконання до 22.01.2013 р., а відомостей про сплату боргів не надходило.

05.03.2013 позивач звернувся з заявою про те, що рішенням начальника Управління ПФУ м. Феодосії від 25.02.2013 № 1670/04 вимога про сплату боргу Ю-2828 скасовано. Виконавче провадження просив закінчити. В зв'язку з тим, що постанови про відкриття виконавчого провадження не отримав, просив відкласти проведення виконавчих дій..

Також, на прийомі у державного виконавця 05.03.2013 позивач просив надати копії виконавчих документів з метою вирішення законності їх винесення Управлянням Пенсійного Фонду України в м. Феодосії.

Прот е, відповідач не надав суду жодного доказу вручення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження, або їх направлення на правильну адресу боржника, навіть після того, як відповідачем був встановлений факт, що перші постанови направлялися на невірну адресу ТОВ "Магазин "Подарунки".

Судом встановлено, що 05.03.2013 р. державним виконавцем ВДВС Феодосійського МУЮ в АРК було винесено постанову № 35933429 про відкладення провадження виконавчих дій, яка була надіслана сторонам з копіями постанов про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 11.03.2013 за вх. № 1226/08/1-34/10 до ВДВС Феодосійського МУЮ в АРК від позивача надійшла скарга на противоправні дії державного виконавця, а також 11.03.2013 за вх. № 1225/08/1-34/10 до ВДВС Феодосійського МУЮ в АРК від позивача надійшла заява в доповнення до скарги.

14.03.2013 до ВДВС Феодосійського МУЮ в АРК від позивача надійшла заява про надання копії вимоги про сплату боргу № Ю-2828 від 07.12.2010.

20.03.2013 за № 03/1-21/1226/08/1-24/10 ВДВС Феодосійського МУЮ в АРК до ТОВ "Магазин "Подарунки" було направлено роз'яснення, що згідно ст. 82 ЗУ "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

12.04.2013 за вих. № 3111/12 УПФУ в м. Феодосія АР Крим до Відділу ДВС Феодосійського МУЮ в АРК направлено листа з повідомленням, що в заяві про відкриття виконавчого провадження було помилково вказана адреса ТОВ "Магазин "Подарунки", а саме: вул. К. Маркса, 8, м. Феодосія.

Однак, не зважаючи на численні та обґрунтовані скарги боржника, відповідачем не здійснені заходи щодо поновлення його прав в частині скасування постанови про арешт коштів від 25.01.2013.

Крім того, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів, які обґрунтовують правомірність накладення арешту за постановою від 25.01.2013.

З урахуванням викладеного, що постанова № 35933429 від 25.01.2013 про арешт коштів боржника є протиправною та підлягаю скасуванню.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційна скарга без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Подарунки" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2013 у справі № 801/6833/13-а - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2013 у справі № 801/6833/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко